Агролайфхак: як збільшити продуктивність ріпаку до 70 ц/га

За умови використання сучасних гібридів і дотримання агротехнічних умов вирощування, озимий ріпак може бути дуже продуктивним, адже потенціал гібридів досягає 70 ц/га. А в тому, що на практиці аграрії збирають значно менше, винні не тільки кліматичні умови, шкідники та хвороби, а й недотримання в сільгоспвиробництві технології вирощування культури. Про основні помилки, які допускають аграрії у процесі вирощування озимого ріпаку, пише propozitsiya.com за матеріалами журналу “Агроном”.

Одна з перших помилок – це погана підготовка ґрунту. Результатом є погані сходи і нерівномірний розвиток рослин. На полях з’являються перерослі або недорозвинені рослини, виникає ризик їх вимерзання в зимовий період.

Друга серйозна причина зниження врожаю цієї культури – це неякісне подрібнення соломи після збирання зернових культур і погане її заробляння у ґрунт. Велика соломина у ґрунті формує повітряні порожнечі. Поганий контакт насіння із ґрунтом призводить до гіршого проростання насіння ріпаку, що надалі сприяє витягуванню рослин. Такі рослини зазвичай більш ослаблені, що зумовлює більшу ймовірність їх загибелі.

При погано заробленій соломі сходи бувають "рваними" та нерівномірними. Також слід зазначити, що мікроорганізми, які беруть участь в розкладанні соломи, поглинають із ґрунту азот, необхідний для початкового живлення рослин ріпаку. Це зумовлює додаткові витрати при посіві на внесення азотних добрив (в середньому 100 кг/га аміачної селітри у фізичній вазі).

Інша поширена помилка – глибоке закладання насіння під час сівби. В результаті рослини озимого ріпаку на кілька днів довше проростають, вони ослаблені, що збільшує ймовірність їх вимерзання.

Підвищена норма висіву насіння ріпаку також не сприяє збільшенню врожайності. Рослини на загущених посівах конкурують між собою за вологу, світло та площу живлення. Відтак вони гірше розвиваються, витягуються та погано зимують. Стебла стають тонкими, що зумовлює значне вилягання посівів.

Наступною помилкою при вирощуванні ріпаку є недотримання строків сівби. При ранніх строках сівби рослини переростають, при пізніх вони недорозвинені, їхня коренева шийка менша за 8 мм. Все це призводить до вимерзання. Потрібно пам’ятати, що оптимальні строки сівби – з 15 серпня по 15 вересня, залежно від зони вирощування та гібрида.

Надлишок азотного живлення також є негативним чинником: при великих нормах азотних добрив рослини переростають і стають крихкими та ламкими.

У погоні за прибутком сільгоспвиробники часто невиправдано збільшують площі під озимий ріпак. Високі та стабільні врожаї озимого ріпаку зазвичай отримують при впровадженні в господарствах спеціалізованих ріпакових сівозмін (частка ріпаку займає до 20–25%) з максимальним насиченням їх зерновими культурами. Насичення сівозміни ріпаком призводить до збільшення ураження рослин білою гниллю, фомозом і альтернаріозом. Повернення культури в сівозміну на попереднє поле через 4–5 років дає можливість оздоровити ґрунт, істотно зменшивши його заспорення збудниками хвороб.