Агролайфхак: вапнування ґрунтів

Позитивна дія проведення вапнування кислих грунтів забезпечує ефективний приріст урожаю сільгоспкультур. За даними науковців НААН та агрономів-практиків, внесення вапнякових матеріалів в межах 46 т/га на сильнокислих та середньокислих грунтах забезпечує приріст урожаю зернових (пшениця, ячмінь, жито) в межах 3-5 ц/га, кукурудзи на зерно 3-10 ц/га, гречки 1,5-3 ц/га, гороху 2-4 ц/га, картоплі 20–50 ц з га, пише propozitsiya.com за матеріалами agroperspectiva.com.

Наукові дослідження та практика проведення вапнування кислих грунтів свідчить про те, що цей агротехнічний прийом забезпечує:

- поповнення ґрунту кальцієм, як меліорантом, так і добривом, і нейтралізацію ґрунтової кислотності;

- створення більш комфортного екологічного середовища для росту і розвитку озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрових буряків, ріпаку, конюшини, люцерни, які на сильно- та середньокислих ґрунтах знижують урожай на 19-39%;

- активізацію мікробіологічної діяльності, збільшуючи в складі ґрунтової біоти частку бактерій і зменшуючи частку грибів, що сприяє зниженню захворюваності рослин, посиленню азотфіксації ґрунтів як бульбочковими бактеріями, так і асоціативними та вільно існуючими азотобактерами;

- підвищення ефективності мінеральних добрив на 20-40%;

- покращення якості вирощеної продукції завдяки посиленню детоксикації ґрунтів, забруднених важкими металами, залишками пестицидів і радіонуклідами;

- коагуляцію колоїдів, поліпшення водно-фізичних властивостей, суттєве збільшення вмісту рухомих форм фосфору і нітратного азоту, зменшення залежності урожайності від погоди і т.д.

Крім цього, вапнування ґрунту в поєднанні із внесенням орга­нічних добрив дає змогу оптимізувати реакцію ґрунтового розчину, наблизити її до нейтральної, що сприяє підвищенню ефективності добрив і агротехнічних прийомів вирощування.

Внесення в грунт вапнякових матеріалів дає змогу, крім оптимізації реакції ґрунтового розвину, також використовувати їх, як джерело надходження кальцію.

Необхідно пам’ятати, що хімічний меліорант, внесений в повній нормі, діє протяго мінімум всієї ротації. Основна вимога до внесення - рівномірне розсіювання по поверхні з послідуючим заробленням, адже післядія від внесення вапняків розраховується на роки і всілякі огріхи від неякісно виконаних робіт негативно впливатимуть на всі послідуючі сільськогосподарські культури. Наприклад, вапнякове борошно або доломіт краще всього вносити під оранку і при цьому після їх розсіювання необхідно спочатку їх заробити дисковою бороною або лущильником для кращого переміщування з грунтом.

Внесення цих вапнякових добрив в зимовий період може практикуватись у виключних випадках при суворому дотриманні наступних умов: по тонкому сніговому покриву, на вирівняних ділянках і в безвітряну погоду.

Останні наукові дослідження та розробки свідчать, що традиційний спосіб вапнування кислих грунтів, яка проводиться ізольовано від цілісної системи відтворення їх родючості, призводить до неефективного використання дефіцитних і дорогих ресурсів. Вчені ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського розробили ряд наукових продуктів, зокрема рН -buff, який апробований і дає можливість в автоматизованому режимі провести необхідні розрахунки для проведення корінної хімічної меліорації на грунтах зі "злісною кислотністю".

За ступенем необхідності вапнування грунти можна об’єднати в такі групи:

І - рН 4,5 і нижче (вапнувати в першу чергу, що дає змогу підвищити врожайність деяких сільськогосподарських культур у два і більше разів (конюшина, капуста, люцерна, озима пшениця, кукурудза));

ІІ - рН 5,5-4,6 (обов’язкове вапнування);

ІІІ - рН 6,5-5,6 (підлягають вапнуванню в останню чергу, а необхідність вапнування посилюються в при інтенсивному внесенні азотних міндобрив і відповідним набором сільгоспкультур у сівозміні). Для нейтралізації 1 ц міндобрив цієї групи необхідна така кількість карбонату кальцію: аміачна селітра - 0,75 ц , карбаміду - 0,8 ц, аміачної води - 0,4 ц, аміаку безводного - 1,5 ц, сульфату амонію -1,2 ц.

Вносити вапнякові матеріали необхідно під культури, які найкраще реагують на цей прийом. В умовах Полісся це буде перш за все - бобові трави, тобто покривні культури, попередники під озимі зернові, кормові коренеплоди, капусту.

Люцерна, конюшина червона, капуста білокачанна, цукровий та кормовий буряк, коноплі, ріпак - дуже добре реагують на проведення вапнування. Пшениця, ячмінь, кукурудза, горох та інші бобові культури, огірки, квасоля, соняшник, цибуля, часник, перець, жито, овес, гречка льон, помідори - добре реагують. Картопля, люпин, щавель, соняшник, які легко переносять сильно та слабокисле середовище і майже не реагують (за виключенням картоплі та люпину) на проведення вапнування дуже кислих грунтів.