Агролайфхак: переваги і недоліки сидератів

Ідея сидератів полягає не тільки в тому, щоб завжди мати покрите поле. У першу чергу, це захист ґрунтів від ерозії, у другу - покращення життєдіяльності живих організмів ґрунту, у третю - оптимізація структури ґрунтів, внесення в них органічної маси.

Одне з найважливіших завдань сидерації - це пожива для ґрунту, можливість наситити його зокрема й вуглекислотою, яка є одним із основних складників харчування ґрунтових бактерій. Детальніше розповів керівник агрономічного відділу "Суффле Агро Україна" Микола Матвійчук, пише propozitsiya.com з посиланням на superagronom.com.

Експерт підкреслює, що однією хімією на полі не обійтися. Потрібна пожива для бактерій, яку можна отримати тільки з органічної маси. Наприклад, коли 10 т кукурудзи зібрали, залишили на полі рослинні рештки, адже з масою зерна виноситься і фосфор, і калій, і різні мікро- та макроелементи. Фермер їх повертає у вигляді хімічних елементів живлення. Органічна маса, сидерат, дає можливість за рахунок свого коріння, яке проникає у глибші шари ґрунту, дістати необхідні елементи живлення. Потім ця органічна маса допомагає перетворити їх у легкодоступну форму, і таким чином рослина споживатиме раніше недоступні для неї, але потрібні елементи.

Він зазначив: аби отримати результат - потрібно використовувати сидерат завжди.

"Якщо ми запроваджуємо сидеральну сівозміну, ми не повинні поле залишати без покривної культури, воно завжди повинне бути закрите. У нас повинен йти комбайн і слід у слід за комбайном ми вже повинні сіяти сидерати, щоб не втратити вологу", - пояснює фахівець.

Основною проблемою наших ґрунтів й у цілому світі, на думку М. Матвійчука, є неправильний обробіток ґрунту.

"Плуг потрібно замінити кореневими системами різних рослин, таких, як вика, пелюшка, хрестоцвіті (гірчиця, редька). Також потрібно висівати культури, які мають розвинуту кореневу систему, - соняшник, кукурудзу, злакові, льон, гречку, фацелію. Все має відповідні пропорції, але правильність змішування сидерату - завжди має бути 50% бобових для того, щоб вони самі себе харчували. І лише коли сидерат зацвітає, тільки тоді ми можемо проводити з ним операції, чи це знищення гліфосатом, чи легеньке дискування на глибину до 5 см, де працюють в основному аеробні ґрунтові бактерії. І вже після цього ми можемо всівати основну культуру. А коріння сидерату виконує роль плуга, роль обробітку ґрунту. Там, де були посіяні сидерати, не спостерігається тріщин на землі, набагато краща структура ґрунту", - розповідає експерт.

Важливо зазначити, що одна культура ніколи не буде сидератом. Якщо будемо сіяти одну гірчицю, то будуть певні спільні хвороби з іншими культурами, та й її коріння не настільки потужне, щоб розпушити ґрунт.

Найважче підсіяти зернові в сидерат, каже М. Матвійчук. Тому що ріпак, як правило, виступає сам як сидерат, а от зернові мілко заробляти потрібно, і рослинна маса зверху досить-таки ускладнює цей процес. Тому потрібно робити неглибоке лущення на глибину 3-4 см, максимум до 5 см, і тоді всівати.

"Це якщо йдеться про техніку, яка є у переважної більшості в нас в Україні. В Європі ж використовують коток для того, щоб прим’яти сидерат, і сівалки прямого посіву прямо в сидерат всівають культуру", - уточнює експерт.

Також важлива кількість опадів. Якщо їх менше 500 мм, то буде важче виростити пожнивний сидерат. Просто треба отримати сходи та масу до посіву основної культури. Але для цього підбираються інші культури, наприклад, дрібнонасінні культури, які не потребують багато вологи, щоб зійти.

"Вирішення питання є, але не настільки високопродуктивна віддача від сидерату буде у подальшому. До речі, льон буде сходити за будь-якої погоди", - пояснює він.

До недоліків сидеративної системи агроном відносить те, що у перші роки застосування такої системи знижується урожайність і збільшується кількість бур’янів. Тому що фосфор, калій, які вносять, не будуть так швидко досягати коріння, як того хоче аграрій. Іноді буває, що в перший рік урожайність зростає, але з часом це все знівелюється.

Ще недоліки - потрібно, щоб вистачило вологи для сидерату, що в нас не завжди є в липні, серпні, вересні. І ще ­- не дати йому перерости. Часто допускають, що сидерат переростає, і тоді отримують уже не органічну масу, а грубі стебла, які важко обробляються і вже абсорбують для себе більшу кількість азоту, щоб розкластися. Та це, швидше, не недоліки самої системи, а недоліки невмілого застосування.

Під час посіву в сидерат на полі не має бути ані важкого трактора, ані важкого автомобіля. Це мають бути шини низького тиску, здвоєні колеса на тракторах, тоді це буде найбільш ефективно.