Агролайфхак: міфи про листкове підживлення

Листове підживлення постачає поживні речовини безпосередньо до листків - минаючи грунт - за допомогою чого діє швидше і запобігає втраті поживних речовин в результаті вилуговування та іммобілізації в грунті.

Однак, існують також потенційні недоліки і ризики, пов'язані з цією практикою. Наприклад, недостатня доза поживних речовин не зможе досягти корекції дефіциту, а передозування може спалити листя і вплинути на плодоношення. При позакореневому підживленні швидкість абсорбції добрив залежить від таких факторів, як умови навколишнього середовища, тип солі добрив і, звичайно ж, від вирощуваної сільськогосподарської культури.

Німецький професор д-р Томас Еічерт розглянув деякі з найбільш важливих помилок або «міфів», які стосуються внесення поживних елементів через листки, пише propozitsiya.com з посиланням на siriusap.com.

Міф 1: Листкове підживлення - «природня» альтернатива грунтовому внесення

У звичайній практиці листкового підживлення слід завжди враховувати, що надземні органи рослин розроблені таким чином, щоб звести до мінімуму обмін речовин з навколишнім середовищем, які потрібні для поглинання мінеральних поживних речовин. Поверхня листка покрита водовідштовхувальною ліпофільною кутикулою, яка протидіє проникненню гідрофільних розчинів з поживними речовинами.

У той же час продихи захищені від проникнення води в рідкому стані. Таким чином, основне завдання полягає в тому, щоб подолати бар'єр поверхні листка так, щоб поживні речовини поглиналися листям з відповідною швидкістю - досить високою, щоб усунути дефіцит поживних речовин, але досить низькою, щоб уникнути опіку листя. Той факт, що листкове поглинання поживних речовин на поверхні листка є чисто фізичним процесом і регулюється законами дифузії, збільшує труднощі.

Міф 2: Листя активно поглинають поживні речовини, що потрапляють на них

На відміну від кореневого поглинання, процеси, які беруть участь в листковому поглинанні є пасивними і, отже, проникнення поживних речовин в листок не є виборчим. Це означає, що поживні речовини проникають в листок, незалежно від фізіологічних потреб рослини.

При листковому підживленні виникає дві проблеми: з одного боку низька швидкість абсорбції через відлякуючі властивості поверхні листка, а з іншого - надмірна швидкість, викликана пасивним процесом абсорбції. Тому одна з основних завдань - використовувати оптимальну дозу поживних речовин, щоб виправити або запобігти дефіциту поживних речовин і щоб не викликати опік листя.

Міф 3: Кутикула - єдиний доступний спосіб проникнення

Доведено, що продихи грають важливу роль в проникності листка. Рівень поглинання корелює з наявністю, частотою або відкриттям устиць. Крім того, інфільтрація через продихи розчину, що наноситься на лист, не відбувається за допомогою масового потоку (поки поверхневий натяг не було зменшено дуже ефективним активним інгредієнтом на поверхні).

Цей парадокс розв'язався, коли було продемонстровано, як наночастинки проникають в продихи шляхом дифузії на поверхні устічних пор, а не шляхом масового потоку розчину. Було встановлено, що відсоток устиць, що беруть участь в листяному поглинанні часто малий, в той же час, кількісний вклад устичного проникнення в загальне поглинання може бути суттєвим. Наявні дані свідчать про те, що особливо для мінеральних поживних речовин продихи можуть бути найважливішим каналом.

Міф 4: Кутикула (завжди) основний шлях поглинання

У той час, як деякі ліпофільні розчинені речовини можуть легко проникати в кутикулу, розчиняючись в восках і за допомогою дифузії через щілини в сітці кутіна, проникнення таких гідрофільних розчинених речовин, як солі міндобрив, сильно ускладнено через дуже низьку розчинність в кутикулі.

Проте, солі міндобрив можуть бути поглинені при нанесенні на поверхню листка (без продихів), що свідчить про те, що модель розчинення і дифузії в кутикулі, яка діє для неполярних ліпофільних розчинів, не може задовільно пояснити кутикулярне поглинання гідрофільних розчинів.

Тому була розроблена модель полярних водних пор. Відповідно до цієї «моделлі пор», вода може поглинатися кутикулою і формувати внутрішні водні набори.