“АГРО’2006”: Дві виставки — два способи життя

І знову, приступаючи до написання матеріалу про виставку “АГРО’2006”, сам себе запитую: як же вас, в біса, називати?! Головна аграрна виставка року вже третій рік поспіль демонструє синдром роздвоєння особи. Скажу навіть більше: роздвоєння зачепило не лише “голову”, а й усе тіло експозаходу. Обидві його частини рушили своїм власним шляхом, і навряд чи колись ці дороги зійдуться в одну. Єдине, що залишилося неподільним, — ім’я. Його, як історичну спадщину, організатори обох нинішніх “АГРО” вважають своїм беззаперечним надбанням і щороку гордо підіймають на своїх корогвах (тобто рекламних банерах). Через цю непоступливість страждають, як завжди, прості люди. Бо в одне вухо їх переконують, що “іноземне й українське — все прямує на Чубинське”, а в інше, — що чергова “АГРО” відбудеться в “Експоцентрі України”.
Отож, щоб із цим роздвоєнням поменшало плутанити, дозволю собі обидві виставки трішечки перейменувати, прив’язавши назви кожної до місця проведення: одну назву “АГРО-Чубинка”, а другу — “АГРО-ВДНГ”. Причому, саме ВДНГ, а не “Експоцентр”, бо дух цієї другої “АГРО” майже цілковито відповідає духові давньої доброї Виставки досягнень народного господарства.
“АГРО-Чубинка”
Під час урочистого відкриття цієї виставки її організатори (вустами Віктора Привалова, керівника “Украгропромбіржі”) запевняли відвідувачів, що “АГРО-Чубинка” з року в рік більшає, а отже, є дуже перспективним експозаходом. Зокрема, підкреслив Віктор Дмитрович, нинішня виставка проти торішньої зросла у півтора раза, тобто кількість її учасників побільшала на три сотні. Але відвідувачі, роздивляючись на всі боки, скептично посміхалися: хто постійно буває на “Чубинці”, не міг не помітити, що чисельність експонентів якщо й не зменшилася, то й не зросла точно. Натомість звертала на себе увагу відсутність деяких провідних технічних брендів, які на попередніх виставках мали доволі об’ємні експозиції і посідали центральні майданчики. Як і два попередні роки, й цього разу не було на “Чубинці” тваринництва (за винятком конярства та бджільництва), не привезли своїх регіональних експозицій обласні управління агропромислового розвитку.
Втім, заради справедливості, слід зазначити, що деякі компанії “прозвучали” на “Чубинці” доволі потужно. Зокрема, найдорожчі квадратні метри викупили “ПриватЛізинг”, “Астра”, “Дон-Лан”, “Райз” (останній, до речі, мав колись одну з найбільших еспозицій на “АГРО”, але після її розпаду виставку в Чубинському двічі проігнорував). Також великі експозиції створили “Укравтозапчастина”, “Донснаб”, “Станкінпром”, “Клен”, “Кременчуцький колісний завод”, “Брацлав”, “Цеоліт”.
Значну експозицію розгорнула Українська академія аграрних наук. Щоправда, було не зовсім зрозуміло, чи то УААН бере участь у виставці як звичайний експонент, тобто заплативши за свої квадратні метри “живими” грошима, чи то наука приїхала сюди лише як фактор підтримки організаторів “АГРО-Чубинки” — щоб надати їй більшої ваги. Принаймні, справедливість другого припущення ймовірніша: навряд чи вітчизняна аграрна наука знайшла кошти на великий павільйон, та ще й у центрі виставкового містечка.
Отже, і зі складу учасників, і з виступів Віктора Привалова було помітно, що “АГРО-Чубинка” намагається втримати свій напрацьований попередніми роками рівень, але й водночас знайти якийсь новий вектор розвитку, освіжити, так би мовити, свій імідж. Так, президент “Украгропромбіржі” назвав “АГРО-Чубинку” народною виставкою: “Ми показуємо душу України в кращих традиціях Сорочинського ярмарку, — сказав Віктор Дмитрович, — багато торгівлі, фестиваль народної творчості, все це проходить дуже колоритно”.
Разом з тим, від деяких учасників виставки довелося почути, що регіональні керівники про цю “народну” виставку мали іншу думку. “Злі язики” розповідали, як в обласних управліннях агропромислового розвитку проводили передвиставкові наради, на яких господарський актив областей одержував чітке спрямування на “АГРО-ВДНГ”, а не на “АГРО-Чубинку”: мовляв, ця друга виставка “не наша”, а приватна, й робити там немає чого.
“АГРО-ВДНГ”
Друга “АГРО” цілком виправдала очікування, явивши собою виставку досягнень народно-капіталістичного господарства двох із гаком десятків країн світу. За кількістю експонентів і відвідувачів, за помпезністю оформлення стендів “АГРО-ВДНГ” була значно потужнішою за свою чубинську тезку. Тут було представлено всі аграрні галузі, включно із тваринництвом, хутряним звірівництвом, харчовою промисловістю, не кажучи вже про засоби захисту рослин, насіння, і, звісно, найбільший розділ — сільгоспмашини. На відміну від “АГРО-Чубинки”, на ВДНГ було реалізовано широку програму тематичних семінарів та конференцій, і навіть відбулися установчі збори асоціації “Укрбіоенерго”.
Організували “АГРО-ВДНГ” Міністерство аграрної політики й “Експоцентр України”, однак подейкували, буцімто, розпорядником зібраних від учасників коштів є приватна фірма, що виокремилася зі структури “Експоцентру”. Докладнішої інформації про цю фірму одержати не вдалося.
На відкриття “АГРО-ВДНГ” планувався приїзд Президента Ющенка, проте через чергову кризу з коаліціянтами явлення Віктора Андрійовича народу зірвалося. Відкривав виставку міністр аграрної політики Олександр Баранівський, який, так само як і Віктор Привалов на “АГРО-Чубинці”, запевнив присутніх, що кількість учасників порівняно з минулим роком збільшилася на третину. І так само, як у Чубинському, в ці слова не вірилося.
Дозволю собі зупинитися на кількох тезах із виступу міністра. Вказавши широким жестом на експонати центрального майданчику, Олександр Петрович сказав: “Дивлячись на все це, вірю, що село не загине”. Тож давайте подивимося й ми. Центральні місця зайняли дистрибутори дорогої імпортної техніки, які представили останні новинки в галузі світового тракторо- та комбайнобудування, широкозахватні обприскувачі й грунтообробні машини. Звісно, ця техніка милувала око відвідувачам виставки, але свербіло їм у потилиці. “Коня! Півцарства за коня!” — вигукнув колись Олександр Македонський, а сьогодні за залізного коня деяким господарям треба було б віддати пів свого господарства. А комусь — і все.
“За останній рік, — вів далі міністр, — село повільно, але піднімається з колін, нарешті сільське господарство стає прибутковим, підвищується ефективність аграрного виробництва”. Прокоментувати цю думку я попросив луганського ескперта з агротехнологій Сергія Різанова. Ось що він розповів: “Про успішність року для аграрія можна судити з того, скільки грошей він закладає під майбутній урожай. Тобто, які і скільки купує насіння, добрив, техніки, засобів захисту рослин. Щодо мого регіону — Донецької, Харківської та Луганської областей — можу засвідчити: продаж пестицидів зі 100-відсотковою попередньою оплатою зменшився разів у три-чотири. Люди понабирали кредитів і не знають, коли їх віддаватимуть. Разів у чотири менше беруть також і техніки. Якщо в Луганській області в 2004 році було внесено селітри понад 30 тис. т, то в 2005 — не більше 15 тис. Тобто платоспроможність селянина зменшилась, а це не може свідчити про успішність господарювання.
Причину цього спаду бачу в тому, що не було відрегульовано систему кредитування: багато хто грошей взагалі не одержав або ж отримали із запізненням. Частка тих, хто одержав кредити вчасно, становить 15–20%. І не було помітно, щоб держава спробувала врегулювати цей процес. Та й сама невизначеність у країні не дає поки що підстав для стабільного розвитку”.
Знову Олександр Баранівський: “За рік побудовано і реконструйовано понад 300 свинокомплексів і ферм. Ми сьогодні маємо свиноферми з найсучаснішими технологіями — данськими, голландськими, німецькими”. Застереження до цієї думки висловила Ніна Яременко, керівник проекту зі свинарства АТЗТ “Агро-Союз”: “В Україні бракує молодняку. Нині багато хто хоче на відгодівлі поросят одержати швидкі гроші, але в нас немає репродукторів — ані товарних, ані племінних. Може, якісь і називаються племінними, проте цьому статусу вони не відповідають. А чому систему репродукторів досі не створено? Причини дві: брак фінансів і сучасних кадрів. Генетичний матеріал завозити можна, і багато іноземних компаній його пропонують, але тут, знову-таки, треба говорити про фінанси”.

v v v

Проте не хотілося б закінчувати цей огляд прискіпливими зауваженнями. В око впали й певні обнадійливі тенденції, відображені на стендах учасників. Напевно, вперше на “АГРО” потужно прозвучала тема альтернативних енергоносіїв: кілька вітчизняних підприємств представили своє обладнання з переробки ріпаку на біодизель, котли для спалювання рослинних решток тощо. Це є беззаперечним свідченням руху українського аграрного сектору в напрямі перетворення на таку собі “Придніпровську Тюмень”.
Помітною була тенденція, особливо в експозиціях українських машинобудівних заводів, до створення грунтообробної техніки для мінімального обробітку грунту (культиваторів, дискових та інших борін), плуги ж експонували здебільшого дистрибутори іноземних компаній. За цією ознакою можна вести мову про зростання інтересу українських аграріїв до грунтоощадних технологій, підсилення екологічного мислення, врешті — збільшення поваги до своєї землі.
І це — дуже добре. На такій приємній ноті й закінчу цю оповідь.
До нових “АГРО”!

Павло Коротич