"Аграрна наддержава" пропонує створити Національну земельну асамблею

Для досягнення загальнонаціонального компромісу в питаннях обігу землі потрібно створити спеціальний дорадчий орган на найвищому національному рівні - Національну Земельну Асамблею (всенародно обраного органу) на кшталт асамблеї Конституційної. Саме такий орган має взяти на себе відповідальність і виконати функції з відкриття ринку землі. Таку думку висловив засновник Фундації «Аграрна наддержава» Андрій Гордійчук, повідомляє propozitsiya.com з посиланням на segodnya.ua.

Як зазначив експерт, зараз на ринку землі є ціла низка системних проблем, починаючи з необхідності повного обліку земель (проведення інвентаризації), закінчуючи захистом прав власників та орендарів земель. "З одного боку, парламент подовжив мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Однак, де-факто, продовжуються проби створити "дикий" ринок, де землю можна відібрати за допомогою різних рейдерських схем. Її зможуть придбати іноземці, а український аграрій та власник землі залишиться незахищеним", - нагадує А.Гордійчук.

За його словами, низка законопроектів уже, на жаль, прийнята, інші чекають своєї черги. Як-от законопроекти про запровадження нової моделі емфітевзису чи внесення змін в Закон "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", яким фактично запроваджується ринок сільськогосподарських земель, як-то державної, комунальної та приватної власності, виділених в натурі та усіх інших.

Щоб досягти загальнонаціонального компромісу в питаннях обігу землі, експерт пропонує Національну Земельну Асамблею. Спершу Асамблея має розробити загальні правила та винести їх на Всеукраїнський референдум, а потім, виходячи з його результатів, розробити відповідні законодавчі ініціативи. Тільки після того їх повинен ухвалювати парламент.

"Процес важкий та довготривалий, однак забезпечить повну легітимність ухвалених рішень. Буде покінчено із політичними спекуляціями і вдасться уникнути сценарію "дерибану землі", як це відбулося із приватизацією підприємств у 90-х", - впевнений А.Гордійчук.

Згадавши про світову практику, він зазначив, що простежується чітка особливість "обмеження права власності іноземцями". У десятках держав такі часткові обмеження чи стримуючі фактори діють або діяли тривалий час до вирішення усіх інших проблемних питань.

Ще у 2012 році в Угорщині тимчасовому мораторію на продаж землі іноземцям надали постійний характер. Внісши поправку до Конституції, влада заборонила купувати сільськогосподарські землі нерезидентам.

Польща, яка зобов’язана була відкрити ринок землі для іноземних громадян з 1 травня 2016 року, попри протести ЄС, фактично заборонила продаж землі іноземцям. Купити землі може лише той, хто постійно проживав у цій місцевості мінімум протягом п’яти років і готовий взяти на себе зобов’язання обробляти куплену землю мінімум упродовж 10 років. Схожі обмеження діють у балканських країнах.

Старі країни ЄС з рівнем ВВП більше $40 тис. на душу населення можуть дозволити собі мінімальне регулювання, включно з правом придбання землі іноземцями. Але й там діють досить суворі норми щодо боротьби із земельними спекуляціями. Зокрема, в Німеччині та Австрії існує дозвільний принцип купівлі землі сільськогосподарського призначення площею більше гектару.

"Не варто боятися ставити свої національні інтереси вище за вимоги міжнародних партнерів", - підкреслює експерт. І додає, що надання права на володіння землею іноземцям – це, по суті, останній крок земельної реформи. Потрібно враховувати думку західних партнерів та кредиторів, але визначальними мають бути національні інтереси.