Аграрна академія: подолати планку!

Останнім часом тема реформ у Національній академії аграрних наук України набула неабиякого розголосу. Проте одна річ - твердити про них, а інша - заручитися підтримкою керівництва країни. Президент НААН України Микола Безуглий на зустрічі з журналістами поділився інформацією про підтримку очільниками Уряду ініціатив академії.

Олексій Рижков,
o.ryzhkov@univest-media.com

Великою перемогою, за нинішніх умов, можна назвати бодай те, що фінансування аграрної науки на наступний рік у проекті Держбюджету збережеться на рівні поточного року. Кадрові скорочення в установах академії зумовлять вивільнення коштів на наукову діяльність. Отже, слово - президенту НААН України.
Микола Безуглий, президент НААН України: "Прем'єр-міністр Микола Янович Азаров сказав, що вперше за весь час незалежності України Уряд заслухав плани щодо реформування та розвитку однієї з академій нашої держави, а саме Національної академії аграрних наук. Напевно, вибір саме нашої академії був невипадковим, оскільки на сьогодні аграрна тема - на вістрі багатьох новин: і економічних, і політичних.  
Навесні цього року був обраний новий склад Президії НААН і новий президент. За шість місяців роботи було зроблено чимало. Зупинімося на больових точках, щоб зрозуміти, що зробила нова Президія, щоб навести лад.
Колись в УРСР було зосереджено значну частину аграрної науки всього Радянського Союзу. І так сталося, що впродовж останніх двадцяти років відчутна частина наших провідних інститутів працювала не лише на Україну, а й на весь колишній СРСР. Академія без змін пройшла ці роки, й у її основу було покладено структуру УААН 1990 року. Тому в нас чимало працюючих, велика кількість установ, які потребують чималого фінансування. Ми проаналізували питання фінансування академії за останні шість років. Цифри дуже невтішні: академія за весь цей час отримувала від 36 до 49% мінімально необхідних коштів, які витрачали, переважно, на зарплату та нарахування на неї. Тож на наукові дослідження коштів просто не було. Як академія виживала?
Насамперед, допомагали позабюджетні надходження. Торік бюджетне фінансування НААН України становило 443 мільйони гривень, а позабюджетних надходжень було 162 мільйони. Проте й цих коштів однозначно не вистачало.
Ми в академії свідомі того, що домогтися збільшення державного фінансування в належних обсягах не зможемо. Відтак ми вирішили оптимізувати мережу науково-дослідних установ. В академії було 123 бюджетні установи. Це наукові установи, інститути, дослідні станції, бібліотеки, видавництва, друкарні тощо.  Ми знайшли можливість оптимізувати їхню кількість і наразі залишили 86 установ. Із них безумовно наявні всі 10 національних наукових центрів, а із 53 галузевих інститутів залишили 34, інших організацій - з 20 - 7. З 12,5 тис. працюючих залишили 8,7 тис. Це означає, що ми вивільняємо певну частину коштів, і соціальні видатки, які становили в нас за 90%, зменшаться до рівня 60%. Отже, з наступного року матимемо 40% коштів, які академія спрямовуватиме, власне, на організацію наукових досліджень.
Логічним продовженням реформування була зміна системи впровадження інноваційної діяльності. Раніше в кожній області були регіональні центри наукового забезпечення, так звані інститути агропромислового виробництва. Вони було створені в останнє десятиріччя, і кілька десятків мільйонів гривень витрачалося на їхню роботу. Ми зрозуміли, що це задороге задоволення для академії. В Україні є сім природно-кліматичних зон. Ми зробили сім зональних центрів, які займатимуться інноваційною роботою - впровадженням наукових розробок.
Взагалі, з моєї точки зору, саме інноваційна діяльність - найслабша ланка всієї нашої національної економіки та всієї української науки. У нас є дуже добрі розробки, але вони часто не доходять безпосередньо до виконавців.

    Уся наукова робота в державі проводиться за пропозиціями самих науковців. Ніхто державні завдання не ставить. І взагалі в Україні немає уповноваженого органу, який формує основні напрями наукових досліджень. Отже, це означає, що конкретний науковий колектив формує собі тематику п'ятирічних досліджень. Потім упродовж п'яти років виконує її. Опісля самі перед собою звітують на вченій раді, привозять ці звіти в апарати президій усіх академій, у тому числі й нашої. І ці звіти є підставою для фінансування.
В нас так надалі не буде. Ми наразі цю систему принципово реформували. Нині Міністерство аграрної політики і продовольства та Президія академії визначають основні теми досліджень: якими напрямами варто займатися, що є актуальним для держави. Це - непроста робота, й для того, щоб її виконувати, у Міністерстві аграрної політки і продовольства створено науково-технічну раду, в яку ввійшли провідні науковці не лише НААН України, а й вищих навчальних закладів (і не лише аграрних), Національної академії наук України, керівники певних підрозділів Мінагропроду. І науково-технічна рада та апарат затверджують тематику наукових досліджень.

   У НААН України вже розроблено три галузеві програми: "Зерно", "Олійно-жировий комплекс", "Відроджене скотарство". Закінчується розробка програм зі зрошення, овочівництва, виноградарства, картоплярства і садівництва. Ми вважаємо, що саме такий метод планування дасть змогу вченим нашої академії виконувати ті завдання, які є нагальними з точки зору потреб продовольчого комплексу нашої держави. У цих програмах ми ретельно опрацювали весь ланцюг - від виробництва до реалізації. Їхня мета - виведення України в світові аграрні лідери. Ці програми передбачають, що за п'ять років буде вдвічі збільшено валове виробництво агропродовольчого комплексу. Річне зростання становитиме 15%. Ми доведемо наші показники до 80 млн тонн зернових, до 15 млн тонн олійних культур, 3,8 млн тонн м'яса, майже 16 млн тонн молока тощо.
І, певно, найскладніше питання - робота експериментальної бази. Чимало нарікань є щодо неефективної роботи дослідних господарств. А саме в дослідних господарствах лабораторні наукові розробки мають проходити широке випробування і бути готові до впровадження сільгосптоваровиробниками. Ми маємо надзвичайно непросту ситуацію, адже на 1 липня поточного року спрацювання основних фондів дослідних господарств становило 58%. Фактичний термін експлуатації переважної більшості основних засобів у 2-2,5 раза перевищує нормативний. Для того, щоб оновити основні засоби, нам на найближчі 2-3 роки потрібно 3-4 мільярди гривень. Ми усвідомлюємо, що цих грошей у бюджеті для нас ніхто не передбачить через певні, у тому числі й об'єктивні, причини. За чинного законодавства підприємства з державною формою власності мають обмежені можливості кредитування. Таку кредитну масу дослідні господарства не отримають. Але ми маємо розвивати матеріальну базу, адже починаємо програвати за багатьма напрямами.

   Ми обрали шлях співпраці з потужними українськими інвесторами на взаємовигідних засадах. У рамках ухваленого Закону про державне приватне партнерство, що дозволяє використовувати державну власність для запровадження інвестиційних проектів на засадах створення спільних підприємств, укладання угод спільної діяльності або передання цілісних майнових комплексів в оренду.
Ми плануємо це робити у такий спосіб. З одного боку, найкраще, що має академія, - це сорти й гібриди. А з іншого боку, у нас абсолютно відстала насіннєва база. А сучасні посівні комплекси потребують дуже якісного насіння. Нам потрібно збудувати 20 насіннєвих заводів. А вартість одного заводу становить 10 мільйонів доларів США. Питання: де взяти півтора мільярда гривень? Ми знайшли кілька українських інвесторів, яких цікавить інтелектуальна власність нашої академії, - права використання сортів і гібридів. І поставили їм умову, що ми з ними співпрацюватимемо, вирощуватимемо насіння на наших землях у тому разі, якщо вони будуватимуть заводи. Вже збудований один і реконструйовано два. Один із них, у Запорізькій області, вартістю майже 100 мільйонів гривень збудовано в Інституті олійних культур НААН України. Таких заводів в Європі немає. Наступного року буде зведено ще сім заводів і в 2013 - ще 10. Отже, у нас буде 20 сучасних заводів, і наша матеріальна база буде не гірша, ніж у провідних світових компаній.
Ми проводимо конкурси з укладання угод спільної діяльності або зі здачі наших підприємств в оренду. Умови, на яких це робитимемо, - збереження такого самого напряму і щоб це були не лише інвестиції, а й залучення додаткових обігових коштів. Якщо інвестор вимоги виконуватиме, то ми співпрацюватимемо з ним".