2005 — РІК СЕЛА

Найчастіше, якщо піднімаються проблеми селян, йдеться про ціни на зерно, м’ясо, молоко тощо — образно кажучи, про хліб насущний. І на другий план відходить сумна статистика, наприклад, така: за останні 5 років на селі закрито 316 шкіл, більше 2 тис. дитячих садочків та стільки ж закладів культури, 475 дільничних лікарень. Сільське господарство за рівнем оплати праці залишається на останньому місці серед галузей економіки. І хоча останнім часом на вирішення цієї проблеми спрямовано низку указів Президента України, Верховної Ради та урядових рішень, позитивних зрушень поки що немає. Щорічно зникають майже 50 сіл, і сільське населення скорочується більш як на 150 тисяч осіб — а це 5 сільських районів. Тож може статися так, що нікому буде завершувати реформи на селі.

Цю невтішну статистику навів заступник міністра аграрної політики України Валентин Яковенко під час прес-конференції, на якій йшлося про проблеми та основні завдання соціального розвитку села на період до 2011 р. “Якщо ми хочемо мати продовольчу безпеку, свій хліб і до хліба, потрібно розставити акценти, пріоритети, діяти злагоджено і помірковано”, — сказав він. Для цього ще у 2002 р. була прийнята Державна програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року. Її метою стало призупинення негативних процесів у соціальній сфері села.

На її виконання у 2004 р. виділяються кошти в сумі 500 млн грн. Вони спрямовуватимуться на: виконання інвестиційних проектів для сільських об’єктів у регіонах; довготермінове кредитування сільських забудовників; реформування та державну підтримку сільської комунальної служби; розвиток сільського спорту; спорудження магістральних газопроводів-відводів; ліквідацію аварійно-небезпечних ситуацій на об’єктах житлово-комунальної сфери села; оздоровлення дітей працівників АПК. “Скажу відверто, до цього таких коштів аграрному секторові ще не виділяли”, — підсумував В. Яковенко. Але зазначив: оскільки розпорядник цих коштів не лише Мінагрополітики, то важко відстежити їх проходження і цілеспрямування.

Якщо ж реальними грошима стануть кошти, закладені у Держбюджет на наступний рік (у цілому на агропромисловий комплекс не менше 10% від загальних видатків Державного бюджету України, а на будівництво об’єктів соціальної інфраструктури на селі — не менше 1% від обсягів валового внутрішнього продукту), то можна буде побачити зрушення на краще. В абсолютних цифрах — це 9,8 млрд грн. на весь комплекс і 7,4 млрд грн на підтримку розвитку сільського господарства й вирішення соціальних проблем на селі:

• на поетапне відшкодування суб’єктам господарювання витрат власних коштів, понесених у 1999–2004 роках на будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, — 200 млн гривень;
• на будівництво і реконструкцію об’єктів соціальної сфери села — 600 млн грн, визначивши при цьому головним розпорядником цих коштів Міністерство аграрної політики України;
• на державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників — 100 млн гривень;
• на реформування та розвиток комунального господарства у сільській місцевості — 35 млн гривень;
• на розвиток фізичної культури і спорту серед сільського населення —15 млн гривень.
• Дуже важливо, що фінансування будівництва відбуватимеся через підрозділи Мінагрополітики, що дасть змогу поновити контроль за ефективним використанням бюджетних коштів.
• Враховуючи, що дія державної програми розвитку соціальної сфери села завершується 2005 роком, відповідно до Указу Президента України Мінагрополітики спільно з низкою наукових установ розробили Загальнодержавну (Національну) програму розвитку соціальної сфери села на період 2006–2011 рр. Після її затвердження Верховною Радою України всі регіони визначать свої регіональні програми конкретно щодо кожного поселення.

Програмою передбачається:

• за 6 років підняти середньомісячну заробітну плату в аграрному секторі до середньодержавного рівня;
• щорічне введення в експлуатацію житла індивідуальними сільськими забудовниками за рахунок пільгового кредитування, із залученням усіх джерел фінансування “Власний дім” довести до 100 тисяч кв. метрів; забезпечити не менше половини сіл газовими мережами та централізованим водопостачанням, насамперед ті, що користуються привізною водою; завершити спорудження магістральних та газопроводів-відводів у сільські райони, де вони відсутні;
• відкрити у кожному третьому районі у сільській місцевості будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів;
• завершити реконструкцію мереж і споруд електропостачання та надійного телекомунікаційного зв’язку у кожному населеному пункті;
• за рахунок поліпшення умов життя та праці, розширення сфери прикладання праці, розвитку допоміжних промислів на селі, підприємництва та сфери обслуговування знизити рівень безробіття;
• завершити спорудження шляхів з твердим покриттям до всіх сіл з населенням 50 і більше осіб;
• призупинити закриття і перепрофілювання закладів освіти, охорони здоров’я та культури, завершити будівництво шкіл, дитячих дошкільних закладів та дільничних лікарень, де будівельна готовність становить 50 і більше відсотків;
• передбачені заходи у напрямі розвитку сільського спорту, сільського зеленого туризму дадуть змогу залучити молодь на село, що сприятиме розвиткові підприємств, облаштуванню побуту та зайнятості населення;
• забезпечити створення у кожному сільському районі розвиненої мережі служби з комунального та побутового обслуговування населення, розвитку сфери платних послуг.

“Ми розуміємо, що розпочаті реформи повинні робити розумні ініціативні молоді фахівці, — сказав В. Яковенко, — але без належної зарплати, належних життєвих умов вони на селі не з’являться. Потрібен комплекс заходів, і в першу чергу, соціальних, щоб виправити такий стан розвитку села, який склався сьогодні”.

Вікторія ВОЛОШКА