7 жовтня 2009

Зелені корми у годівлі тварин

В Україні велика різноманітність грунтових і кліматичних умов. Все це потребує відповідного набору багаторічних трав.
На Поліссі дуже цінними для травосіяння з бобових є конюшина лучна, конюшина рожева, лядвенець рогатий, люцерна посівна, а із злакових - стоколос безостий, канарник очеретяний (очеретянка), грястиця збірна, костриця лучна, очеретяна пажитниця багаторічна, тонконіг лучний.
У Лісостепу України добре розвивається конюшина лучна, гібридна, люцерна посівна, лядвенець рогатий, еспарцет посівний, закавказький, грястиця збірна, стоколос безостий, очеретянка звичайна, костриця лучна, очеретяна пажитниця багаторічна, пирій безкореневищний.
Для травосіяння Степу слід рекомендувати люцерну посівну, жовту, еспарцет посівний піщаний, закавказький, буркун білий, стоколос безостий, житняк гребенеподібний, гребінчастий, сибірський, райграс високий, кострицю червону, пирій безкореневищний, грястицю збірну.
Дуже відповідальною ланкою в створенні високопродуктивних бобово-злакових травосумішок є правильний вибір трав.
Доведено, що правильно вибрані бобово-злакові травосумішки протягом багатьох років забезпечуватимуть стійкі врожаї високопоживного корму й менше залежатимуть від несприятливих умов погоди. Травостій багаторічних бобово-злакових посівів має бути високопоживним, продуктивним багато років, містити всі потрібні поживні речовини, вітаміни мікро- й мікроелементи в оптимальному співвідношенні. Слід враховувати біологічні особливості трав, їхню врожайність, поживність, темпи росту, довговічність, посухо- й зимостійкість, грунтово-кліматичні умови регіону.
Травостій бобово-злакових посівів для забезпечення продуктивного довголіття та високої поживності створюють з двох-трьох злакових і одного з видів бобових трав, поєднуючи види з різними темпами кущіння, облистяністю та висотою.
Встановлено, що високу продуктивність забезпечують ті травосумішки, до складу яких входять один-два види нещільнокущових, один-два - кореневищних злаків та один-два види бобових. Обов'язково потрібно поєднувати верхові й низові трави, які завжди забезпечуватимуть високу врожайність. У структурі високопродуктивних бобово-злакових травосумішок за масою насіння треба мати 30-40% верхових злаків, 15-20 - низових та не менше 40% - бобових трав. У правильно обраних бобово-злакових травосумішках процес старіння маси й відмирання листя відбувається значно повільніше внаслідок створення оптимальних фіто-кліматичних умов та кращого забезпечення злакових видів азотом бобових трав завдяки їхній азотфіксації. Своєю чергою, це сприяє посиленню росту, фотосинтетичної діяльності та збільшенню нагромадження сухої речовини й цінних речовин у ній.
Завдяки збільшенню кількості й маси пагонів та листя в масі бобово-злакових травостоїв, зростає вміст органічних речовин, зокрема протеїну, зольних елементів, вітамінів, підвищується стійкість рослин до несприятливих умов погоди.
Для створення сіяних бобово-злакових травосумішок у зоні Полісся та Лісостепу доцільно обирати такі інтенсивні види: із злакових - кострицю лучну й очеретяну, грястицю збірну, пажитницю багаторічну, райграс високий, мітлицю велетенську, лисохвіст високий, тимофіївку лучну, пирій безкореневищний, а з бобових - конюшину лучну, рожеву, лядвенець рогатий, чину лучну, еспарцет посівний, люцерну посівну.
У зоні Степу варто висівати стоколос безостий, прямий, очеретянку (канарник), грястицю збірну, житняк гребнеподібний, вузькоколосий, райграс високий, пирій безкореневищний та сизий, кострицю червону, очеретянку, люцерну посівну, жовту, буркун білий, еспарцет піщаний та посівний.
На луках, затоплених повеневими водами упродовж 25 і більше днів, у травосумішки потрібно додавати лисохвіст лучний, очеретянку, стоколос безостий, кострицю лучну, очеретяну, мітлицю велетенську, бекманію звичайну, тонконіг болотяний, а з бобових - конюшину рожеву, чину лучну, мишачий горошок, лядвенець рогатий, люцерну жовту.
На засолених грунтах до складу травосумішок доцільно додавати солестійкі та помірно солестійкі трави. До них належать: костриця східна, лучна, райграс високий, бекманія звичайна, лисохвіст здутий, пирій сизий, буркун білий. Люцерна посівна, жовта, лядвенець болотний, еспарцет посівний.
Обираючи компоненти, слід враховувати потреби трав до умов вирощування, особливо до родючості грунтів. Злакові трави найбільше потребують азоту, тому високу врожайність вони дають на родючих грунтах. На грунтах, бідних на органічну речовину, в травосумішках мають переважати бобові трави, які є азотфіксаторами й забезпечують у грунті вміст азоту.
Для одержання високої врожайності зеленої маси бобово-злакових травостоїв потрібно відводити площі з достатнім зволоженням і грунтами, що мають нейтральну або слабокислу реакцію грунтового розчину. Щоб забезпечити безперебійне, безперервне надходження зеленого корму впродовж тривалого часу, потрібно обрати травосумішки різних строків стиглості: ранні, середні та пізні. Їх створюють на основі видів з різними темпами росту, розвитку та отавності (повторне відростання).
У ранні травосумішки доцільно додавати грястицю збірну, лисохвіст лучний, очеретянку звичайну. Пажитницю багаторічну, тонконіг лучний, люцерну посівну. Такі види швидко відростають навесні й після скошування. Кострицю лучну, червону, райграс високий, стоколос безостий, конюшину двохукісну, лядвенець рогатий, конюшину рожеву, що відростають пізніше, доцільно додавати до середньостиглих травосумішок.
Види, що повільно відростають навесні, варто додавати до пізньостиглих травосумішок. До них належать: мітлиця велетенська, тимофіївка лучна, костриця східна, пирій безкореневищний та сизий, конюшина лучна одноукісна (пізньостигла), чина лучна. В посівах близько 30-35% мають становити ранньостиглі, до 40-45 - середньостиглі та близько 20-30% пізньостиглі травосумішки. Продуктивне довголіття багаторічних травостоїв, їхня білковість залежать від строку скошування (використання). Багаторазове скошування травостою в ранні строки призводить до зниження життєздатності рослин, що дуже негативно впливає на якість корму в подальшому. Початок скошування травостоїв визначають найперше фазою розвитку переважаючих у травостої видів трав. Тонконогові трави слід починати використовувати у фазі початок колосіння й закінчувати не пізніше фази колосіння, а бобові, відповідно, - у фазі бутонізації - початок цвітіння. Скошувати трави потрібно лише протягом шести-восьми днів. Пізнє скошування призводить до різкого зниження врожайності та якості травостоїв.
На формування врожаю нових бобово-злакових трав негативно впливають не тільки елементи технології, а й такі причини, як скошування їх на низькому зрізі. Щоб уникнути цього, перший укіс рекомендується робити на висоті не менше 8, а потім - на 12 см. Не слід також допускати пізніх останніх укосів. Останній укіс треба здійснити не пізніше, як за 25-30 днів до припинення вегетації рослин.
Найпродуктивніші різнодостигаючі травосумішки для зон України наведено в табл. 1.
Далі буде