Зелені корми у годівлі тварин

Важливою ланкою зеленого конвеєра є проміжні посіви, які дають можливість отримувати свіжі корми в ті періоди року, коли основні кормові культури ще не досягли кормової стиглості (навесні) або вже зібрані з полів (восени).
За рахунок проміжних культур, особливо в регіонах достатнього зволоження, продуктивність гектара ріллі зростає на 30-50 ц к. о. і 4-6 ц перетравного протеїну, а собівартість продукції зменшується. Це пов'язано з тим, що за малих затрат на сівбу й догляд собівартість 1 ц к.о. проміжних культур досить низька.
Проміжні культури забезпечують високоякісні корми з підвищеним вмістом протеїну та вітамінів. Тому вони є важливим резервом у вирішенні білкової проблеми в кормовиробництві.
Завдяки проміжним посівам з однієї площі протягом року можна одержувати не менше двох урожаїв, що підвищує коефіцієнт використання сонячної радіації, внаслідок чого продуктивність гектара ріллі зростає в півтора-два рази.
Залежно від біологічних особливостей та технології вирощування, проміжні посіви поділяють на післяукісні, озимі та підставні.
Післяукісні проміжні культури - це ті, які вирощують після зібраної на кормові цілі культури в поточному році й використовують меншу частину можливої вегетації. До проміжних післяукісних культур обирають злакові (кукурудзу, сорго, овес, ячмінь, суданську траву, сорго-суданські гібриди), бобові (горох кормовий, кормові боби, сою, чину, вику, сераделу, люпини), капустяні (ріпак ярий, озимий, суріпицю, редьку олійну, гірчицю білу) культури.
Післяжнивні посіви вирощують після збирання основних культур (на зерно) в поточному році. Вегетаційний період післяжнивних посівів короткий, а тому для висіву обирають культури з коротким вегетаційним періодом. Для цих посівів придатні овес, ячмінь, яре жито, кукурудза, сорго, соняшник, горох, вика яра, соя, редька олійна, гірчиця біла, ріпак ярий та озимий.
Озимі проміжні кормові культури висівають у рік збирання основної культури, восени, а врожай збирають на корм навесні наступного року. Найкращі культури для озимих проміжних посівів такі: озима суріпиця, перко, озимий ріпак, озиме жито, тритикале, озима вика.
Слід пам'ятати, що проміжні посіви забезпечують високу врожайність повноцінного корму лише тоді, коли до складу травостою входитимуть злакові, бобові та капустяні види.
З усіх періодів надходження зелених кормів найвідповідальнішими є ранньовесняні та пізньоосінні корми, коли їх часто не вистачає.
Джерелом ранніх повноцінних кормів є суміші озимих проміжних посівів з використанням озимої суріпиці, перко, озимого ріпаку, жита, тритикале, зимуючого гороху, озимої вики. В ранньовесняний період використовують також кормові культури: вайду фарбувальну, щавель гібридний кормовий Румекс К-1, козлятник (галега) східний. Посіви сумішок цих культур є важливою невід'ємною складовою конвеєра, оскільки забезпечують надходження зеленого корму рано навесні, коли інші зимуючі кормові культури ще не досягли кормової стиглості.
Зелену масу цих сумішок у ранньовесняний період використовують протягом 30-40 днів.
У пізньоосінній період (жовтень-листопад) важливо забезпечити тварин зеленою масою, оскільки більшість господарств переводять їх з літнього на зимове стійлове утримання.
За такої контрастної зміни й недостатньої кількості зелених кормів може різко знижуватися продуктивність тварин.
 Досвід свідчить, що цьому добре запобігає зелена маса.
 В усіх зонах найкращими культурами в осінній та пізньоосінній періоди є види родини капустяних: редька олійна, ріпак, кормова капуста. Всі ці культури вирізняються стійкістю до осінніх заморозків, формують значну врожайність і забезпечують безперебійне надходження зеленої маси аж до початку зими.
Схеми високопродуктивних зелених конвеєрів для зон України наведено в таблиці 2, 3, 4.

Агротехніка вирощування
зелених кормів
 Для одержання високих урожаїв кормових культур їх потрібно вирощувати за інтенсивними технологіями, які передбачають послідовне та ретельне виконання всіх елементів.
Важливим практичним критерієм під час вибору площ під кормові культури є потенціальна родючість грунту. Всі кормові культури забезпечують високу врожайність на родючих грунтах. Кращими попередниками для них є просапні культури: бульбоплоди, коренеплоди, кукурудза, овочеві культури, озимі та ярі зернові.
Не можна розміщувати посіви багаторічних трав на сильно засмічених полях коренепаростковими та кореневищними бур'янами. Кормові культури краще висівати в польових, прифермських, кормових сівозмінах, а також поза ними на вивідних полях.
Урожайність зеленої маси кормових культур залежить від якості обробітку грунту. Основним завданням обробітку грунту та його підготовки під висів кормових культур є знищення бур'янів, ретельне вирівнювання поверхні поля та створення сприятливих умов у верхньому шарі грунту для дружних сходів насіння. В усіх випадках обробіток грунту має забезпечити щільне сире ложе для насіння й ретельно підготовлений верхній шар.
 Обробляючи грунт під кормові культури, слід враховувати особливості культур, зону, а всі агрозаходи спрямувати на те, щоб поле було чисте від бур'янів і накопичило якомога більше вологи.
 Обробіток грунту починають із лущення на глибину 10-12 см, за потреби лущення повторюють. На зяб використовують плуг із передплужником на глибину 25-28 см, а там, де орний шар неглибокий, - на його глибину.
 Слід пам'ятати, що глибину оранки встановлюють залежно від типу грунту, зони, глибини орного та фізико-хімічних властивостей підорного шарів.
 Передпосівне весняне підготування грунту починається з ранньовесняного закриття вологи боронуванням. На забур'янених ділянках перед сівбою грунт культивують на глибину 6-8 см. Для створення високоврожайних травостоїв використовують насіння культур різних за висотою. Тому надзвичайно важливо сіяти на вирівняних площах. Перед висіванням поле треба вирівняти за допомогою шлейф-волокуш.
Під час висіву потрібно забезпечити загортання насіння на однакову глибину, щоб одержати одночасні сходи. Для цього перед сівбою і після грунт коткують кільчастими котками. Обробіток грунту під пізньовесняні та літні посіви кормових культур має свої особливості.
Поле, де планують розмістити післяжнивні посіви, для збереження вологи й зменшення випаровування не орють, а обробляють з допомогою важких дискових борін на глибину 8-10 см. За потреби здійснюють дворазовий обробіток цими знаряддями.
Важливим чинником одержання високих урожаїв є висів культур чистим насінням. Перед висівом його ретельно очищують та протруюють. Зелений конвеєр передбачає висів культур у різні строки. При цьому важливо культури висіяти з оптимальним інтервалом. Це забезпечить безперебійне надходження кормової маси.
Для створення сумішок зеленого конвеєра використовують культури, в яких насіння різниться за розміром та масою. Висівають сумішки зерно-трав'яними сівалками, бобові й злакові культури - із зернового ящика, а капустяні - із трав'яного. Кращим способом висіву є перехресний, який забезпечує кращі умови для росту й розвитку окремих культур сумішок. Слід пам'ятати: щоб одержати ніжну соковиту масу кормових культур, потрібно висівати травосумішки з більшою нормою.
 Озимі проміжні посіви не можна висівати як у ранні, так і в пізні строки. У разі вирощування озимих проміжних посівів, де ростуть капустяні види, для їхньої осінньої вегетації потрібно не менше 50-60 днів.
 Пізні посіви входять у зиму з недостатньо розвинутою кореневою системою й листковою поверхнею, а ранні переростають, унаслідок чого рослини погано перезимовують.
 У ріпаку озимого до настання заморозків має сформуватися розетка із шести-восьми листків, а висота рослин досягти 15-20 см, що гарантує успішну перезимівлю. Озимі проміжні посіви мають бути не загущені. В загущених посівах через вище розміщення точки росту над поверхнею грунту різко знижується зимостійкість рослин.
 Зазначені основні моменти технології не є однаковими, тож їх можна уточнювати залежно від кліматичних та грунтових умов певного регіону.
 Правильно вибрані сумішки, вирощені за належної агротехніки, і раціонально використана їхня маса забезпечуватимуть безперебійне, рівномірне надходження зелених кормів та високу продуктивність тварин.

П. Ковбасюк,
канд. с.-г. наук,
НУБіП України