Заготівля високопоживного вітамінно-білкового сіна

Сіно - цінний вид корму, який у раціоні годівлі має становити не менше 15-20%. Доведено, що цей вид корму в жодному разі не можуть замінити інші корми.

Значення сіна та його оцінка
Заготовлене сіно має відповіда­ти пев­ним ви­мо­гам. У ньо­му має бу­ти не мен­ше 12-14% про­теїну, 0,7-1,3 - кальцію, 0,5-0,7% - фо­с­фо­ру, потрібні аміно­кис­ло­ти, вітаміни, ма­к­ро- й мікро­е­ле­мен­ти. За зо­о­технічни­ми нор­ма­ми, в одній кор­мовій оди­ниці має бу­ти не мен­ше 110-115 г пе­ре­трав­но­го про­теїну. В якісно­му, зе­ле­но­го ко­ль­о­ру, сіні має бу­ти не більше 17 і не мен­ше 12% во­ло­ги, ве­ли­ка кількість листків та спе­цифічний приємний сінний за­пах.
У сіні з во­ло­гою по­над 17% мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся гнильні бак­терії, внаслідок чо­го во­но буріє, чорніє, на­бу­ває гниль­но­го за­па­ху та стає непри­дат­ним і шкідли­вим для годівлі тва­рин. Пе­ре­су­ше­не сіно (во­логість - мен­ше 12%), че­рез втра­ту ли­с­тя, бу­де ма­ло­по­жив­ним. По­живність та цінність сіна за­ле­жать від ви­до­во­го скла­ду тра­во­стою. Чи­с­то зла­кові тра­во­суміші, які не- до­стат­ньо зба­лан­со­вані за про­теїном, містять об­маль ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів та інших ре­чо­вин, що при­зво­дить до пе­ре­ви­т­ра­ти кормів і зни­жен­ня про­дук­тив­ності тва­рин. То­му во­ни не при­датні для за­готівлі сіна.
Най­кра­щою си­ро­ви­ною для за­готівлі вітамінно­го, ви­со­ко­по­жив­но­го сіна є бо­бо­во-зла­кові тра­во­суміші, які за­без­пе­чу­ють ніжний корм із вда­ло поєдна­ни­ми білко­ви­ми й вуг­ле­вод­не­ви­ми спо­лу­ка­ми, міне­раль­ни­ми со­ля­ми та інши­ми ре­чо­ви­на­ми. Із сумішок, що різнять­ся між со­бою вмістом про­теїну, цукрів, аміно­кис­лот, жи­ру, золь­них еле­ментів, вітамінів, тва­ри­ни одер­жу­ють по­вно­цінний, зба­лан­со­ва­ний корм, за­вдя­ки чо­му підви­щується йо­го поїдан­ня, пе­ре­травність та за­сво­ю­ваність ор­ганізмом, і він най­кра­ще відповіда­є фізіологічним по­тре­бам тва­рин.
Сіно з бо­бо­во-зла­ко­вих тра­во­сумішок ба­га­те на не­замінні аміно­кис­ло­ти, які тва­ри­ни не здатні син­те­зу­ва­ти в своєму ор­ганізмі. В од­но­му кіло­г­рамі бо­бо­во-зла­ко­во­го сіна містить­ся від 25 до 30 г не­­замінних кис­лот. Порівня­но зі зла­ко­ви­ми тра­ва­ми, сіно бо­бо­во-зла­ко­вих сумішок містить у 1,5-2 ра­зи більше лізи­ну, гісти­ди­ну, валіну, тре­оніну. За вмістом лізи­ну й трип­то­фа­ну во­но пе­ре­ва­жає зер­но зла­ко­вих куль­тур у два-п'ять разів. Як­що сіно в раціоні на­яв­не в оп­ти­маль­них кілько­с­тях, во­но сприяє ство­рен­ню потрібної струк­ту­ри хар­чо­вих мас і нор­малізації про­цесів трав­лен­ня жуй­них тва­рин. За зго­до­ву­ван­ня сіна поліпшується пе­реміщу­ван­ня кор­му, сти­му­люється виділен­ня трав­них соків і по­лег­шується їхній до­ступ до по­жив­них ре­чо­вин, унаслідок чо­го підви­щується всмок­ту­ван­ня по­жив­них ре­чо­вин та ак­ти­візується роз­ви­ток ко­рис­ної мікро­ф­ло­ри. Сіно є обов'яз­ко­вим ком­по­нен­том раціонів мо­лоч­ної ху­до­би. Це кон­сер­во­ва­ний зе­ле­ний корм, одер­жа­ний за до­по­мо­гою при­род­но­го сушіння. Фізіологічна су­­хість сіна (16-17%) за­без­­пе­чує до­б­ре йо­го зберіган­ня без особ­ли­вих ви­т­рат на ство­рен­ня схо­вищ. Бо­бо­во-зла­ко­ве сіно за вмістом по­жив­них ре­чо­вин, особ­ли­во про­теїну в сухій ре­чо­вині, не по­сту­пається зер­но­вим кор­мам і мо­же бу­ти ви­ко­ри­с­та­не в раціонах тва­рин у до­сить ве­ликій кількості. Пер­шо­клас­не сіно містить 83% су­хої ре­чо­ви­ни, 12 - про­теїну, 0,25 - фо­с­фо­ру, 0,5% кальцію, 26 мг/кг - ка­ро­ти­ну, мен­ше 30% клітко­ви­ни.

Вибір бо­бо­во-зла­ко­вих травосумішок для за­готівлі вітамінно­го сіна
Пе­ре­до­вий досвід та на­укові дос­ліджен­ня засвідчу­ють, що найбільш цінною та по­ши­ре­ною ре­чо­ви­ною для при­го­ту­ван­ня вітамінно­го сіна є ба­га­торічні й од­норічні бо­бо­во-зла­кові тра­во­сумішки. Тра­во­стої для за­готівлі сіна мають місти­ти не мен­ше 60% бо­бо­вих трав. Тоді во­ни фор­му­ють ви­со­ку вро­жайність і да­ють змо­гу еко­но­ми­ти за­вдя­ки симбіотичній азотфіксації близь­ко 150 і більше кіло­грамів на гек­тар міне­раль­но­го азо­ту, одер­жу­ва­ти де­ше­вий, еко­логічно чи­с­тий та зба­лан­со­ва­ний корм. У бо­бо­во-зла­ко­вих тра­во­сумішках потрібно поєдну­ва­ти найбільш уро­жайні, при­сто­со­вані до пев­них умов зро­с­тан­ня ви­ди, які б мінімаль­но не­га­тив­но впли­ва­ли один на од­но­го.
У тра­во­суміші для за­готівлі сіна тре­ба до­би­ра­ти тра­ви з од­на­ко­вою три­валістю ве­ге­таційно­го періоду та близь­ки­ми стро­ка­ми про­хо­д­жен­ня фе­но­фаз, що да­ють змо­гу одер­жа­ти ви­со­ку вро­жайність якісно­го сіна. Обов'яз­ко­во потрібно поєдну­ва­ти вер­хові й ни­зові тра­ви, які най­повніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­муть пло­щу зро­с­тан­ня, фор­му­ва­ти­муть густішу ли­ст­ко­ву по­верх­ню й за­без­пе­чу­ва­ти­муть ви­со­ку вро­жайність по­вноцінно­го кор­му.
Най­про­дук­тивніші од­норічні та ба­га­торічні тра­во­сумішки для за­готівлі ви­со­ко­по­жив­но­го вітамінно­го сіна на­ве­де­но в табл. 1.
Тех­но­логія за­готівлі
вітамінно-білко­во­го сіна
На сьо­годні най­про­г­ре­сивнішою тех­но­логією вва­жається при­го­ту­ван­ня роз­сип­но­го та пре­со­ва­но­го сіна. Тех­но­логією при­го­ту­ван­ня сіна пе­ред­ба­че­но: ско­шу­ван­ня з од­но­ча­сним плю­щен­ням, во­рушіння, згрібан­ня у вал­ки та пе­ре­вер­тан­ня валків, підби­ран­ня із валків і транс­пор­ту­ван­ня ма­си. Сьо­го­ден­ня ви­ма­гає по­ши­рен­ня до­с­ко­налішої тех­но­логії при­го­ту­ван­ня вітамінно-білко­во­го сіна. Суть її по­ля­гає в то­му, щоб зібра­ти вро­жай трав у ранні фа­зи роз­вит­ку, ко­ли в них найбільше якісно­го кор­му з мінімаль­ни­ми втра­­та­ми по­жив­них ре­чо­вин. Ця тех­но­логія за­без­пе­чує швид­ке підби­ран­ня ско­ше­ної ма­си на лу­ках не довше ніж за три дні. За­гальні ви­т­ра­ти су­хої ре­чо­ви­ни, що обу­мов­лю­ють­ся біохімічни­ми ре­акціями, ста­нов­лять 5-8%, тоді як за швид­ко­го ви­су­шу­ван­ня (про­тя­гом 2-3 днів) во­ни ниж­че 5%, за три­ва­ло­го - 12-14%. То­му під час при­го­ту­ван­ня вітамінно-білко­во­го сіна од­ним з ос­нов­них еле­ментів є при­ско­рен­ня сушіння, змен­шен­ня три­ва­лості періоду пе­ре­бу­ван­ня ско­ше­ної ма­си в полі. Най­кра­ще бо­бо­во-зла­кові тра­во­стої ско­шу­ва­ти на сіно на по­чат­ку цвітіння. Зва­жа­ю­чи на те, що фа­за цвітіння трав віднос­но ко­рот­ка, на ве­ли­ких пло­щах при­род­них і сіяних луків сіно тре­ба по­чи­на­ти за­го­тов­ля­ти де­що раніше, щоб закінчи­ти ро­бо­ту не пізніше кінця цвітіння.
На вро­жай, якість сіна та йо­го втра­ти впли­ває ви­со­та ско­шу­ван­ня. Сіно­ко­си з гу­с­тим низь­ким тра­во­стоєм слід ско­шу­ва­ти на ви­соті 5-6 см. Ділян­ки ба­га­торічних бо­бо­вих трав доцільно ско­шу­ва­ти на ви­соті 7-9 см від по­верхні грун­ту. Ви­со­ко­с­теб­лові тра­ви, які ма­ють по­тов­ще­ну зни­зу ча­с­ти­ну стеб­ла, потрібно ско­шу­ва­ти на висоті 10-15 см від по­верхні грун­ту. Кількість сіна за­ле­жить та­кож від ви­со­ти рос­лин і ви­со­ти розміщен­ня ли­с­тя на стеблі. У нижніх ча­с­ти­нах ба­га­ть­ох рос­лин зо­се­ре­д­же­на знач­на кількість рос­лин­ної ма­си. Як­що ско­шу­ва­ти ви­со­ко над зем­лею, тоді за­ли­ша­ють­ся незріза­ни­ми дрібні при­ко­ре­неві ли­ст­ки злаків, унаслідок чо­го зни­жується ва­ло­вий збір кормів. Плю­щен­ня бо­бо­вих трав ско­ро­чує строк ви­су­шу­ван­ня на 30-50% і вдвічі збільшує вміст ка­ро­ти­ну та про­теїну в кормі.
Своєчас­не ско­шу­ван­ня сіна знач­но підви­щує вро­жай і по­до­вжує період про­дук­тив­ності сіно­жа­тей. Стро­ки ско­шу­ван­ня тра­ви ма­ють важ­ли­ве зна­чен­ня для одер­жан­ня ви­со­ко­якісно­го сіна, ба­га­то­го на по­живні ре­чо­ви­ни, особ­ли­во на білок.
Пізнє зби­ран­ня сіна не­га­тив­но по­зна­чається на роз­вит­ку більшості луч­них трав. Во­ни слабнуть, по­га­но відро­с­та­ють і ви­па­да­ють із тра­во­стою, а ранні бур'яни (куль­ба­ба, осо­ти), в яких насіння вже ут­во­ри­ло­ся, на­впа­ки, по­чи­на­ють швид­ко розмно­жу­ва­ти­ся. Під час сушіння та згрібан­ня сіна об­си­пається ба­га­то насіння бур'янів, че­рез що лу­ки більше за­бур'яню­ють­ся. У на­ступні ро­ки тра­востій на та­ких лу­ках змінюється: в ньо­му по­чи­на­ють пе­ре­ва­жа­ти тра­ви, насіння яких ра­но до­сти­гає. Кор­мо­ва цінність та­ких трав здебільшо­го не­ви­со­ка. Бур'яни, що по­ши­рю­ють­ся на луках, теж ма­ють не­ви­со­ку кор­мо­ву цінність, їхні ли­ст­ки май­же зовсім об­си­па­ють­ся під час сушіння, товсті стеб­ла до­вше за­ли­ша­ють­ся во­ло­ги­ми, че­рез що пліснявіють, і сіно на­бу­ває не­приємно­го за­па­ху, то­му тва­ри­ни не­о­хо­че йо­го поїда­ють.
Над­то раннє ско­шу­ван­ня трав по­слаб­лює роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми, оскільки рос­ли­ни ви­т­ра­ча­ють ба­га­то за­пас­них по­жив­них ре­чо­вин на ут­во­рен­ня но­вих над­зем­них ча­с­тин і не роз­ви­ва­ють пев­ний час своєї ко­ре­не­вої си­с­те­ми. В разі ран­нь­о­го ско­шу­ван­ня вро­жай сіна збільшується, але це ду­же вис­на­жує грунт, бо тра­ви за­би­ра­ють ба­га­то по­жив­них ре­чо­вин, і в на­ступні ро­ки вро­жай на та­ких сіно­жа­тях помітно зни­жується. Після ско­шу­ван­ня в рос­ли­нах відбу­ва­ють­ся різні біологічні та фізичні про­це­си, що спри­чи­ню­ють ве­ликі ви­т­ра­ти су­хої ре­чо­ви­ни і змен­шен­ня по­жив­ної якості трав.
Під час сушіння ско­ше­ної ма­си в ній відбу­ва­ють­ся певні фізіоло­го-біохімічні про­це­си, на які знач­но впли­ває со­няч­на інсо­ляція, а са­ме: три­ва­ють про­це­си ди­хан­ня та фо­то­син­те­зу. Як­що відра­зу після ско­шу­ван­ня син­тез домінує над гідролізом, то вже че­рез 6-8 год по­силюються гідролітичні про­це­си, що при­зво­дить до "го­лод­но­го ме­та­болізму", або "го­лод­но­го обміну". Далі спо­с­терігається пе­рехід від "го­лод­но­го обміну" до ав­толізу, або са­мо­роз­кла­дан­ня рос­лин­них клітин, і тоді рослини втра­чають здатність віднов­лю­ва­ти тур­гор.
Щоб за­побігти цим втра­там, потрібно при­ско­ри­ти про­цес сушіння ско­ше­ної ма­си. Про­те ли­ст­ки та стеб­ла рос­лин ви­си­ха­ють нерівномірно. Ли­ст­ки сох­нуть швид­ше й ду­же пе­ре­си­ха­ють до то­го мо­мен­ту, ко­ли стеб­ла на­бу­дуть по­трібної зниженої во­ло­гості, що при­зво­­дить до об­ла­му­ван­ня листків.
Щоб при­ско­ри­ти про­цес ви­су­шу­ван­ня ско­ше­ної ма­си лю­цер­ни, ко­ню­ши­ни, ес­пар­цетів, за­сто­со­ву­ють плю­щен­ня сте­бел. За­вдя­ки плю­щен­ню, втра­ти су­хої ре­чо­ви­ни в бо­бо­вих зни­жу­ють­ся від 10-12 до 1,5-4,5%. Ли­ст­ки при цьо­му ста­ють ела­с­тичніши­ми, до­б­ре зберіга­ють­ся, що сприяє рівномірнішо­му ви­си­хан­ню ма­си.
Кра­що­му ви­су­шу­ван­ню трав у полі сприяє во­рушіння ма­си. В цьо­му разі тра­ви кра­ще роз­тру­шу­ють­ся, пе­реміщу­ють­ся верхні та нижні їхні ша­ри, підси­люється ае­рація. Пер­ше во­рушіння здійсню­ють од­ра­зу після ско­шу­ван­ня, по­дальші - че­рез 3-4 год. Після двох во­рушінь во­логість ма­си зни­жується до 55-60 відсотків.
Для пе­ре­вер­тан­ня валків, во­рушіння й згрібан­ня ма­си у вал­ки за­сто­со­ву­ють колісно-паль­цеві причіпні граблі-вал­ко­у­тво­рю­вачі.
Після зни­жен­ня во­ло­гості ма­си у вал­ках до 28-32% її підби­ра­ють і скла­да­ють у ку­пи. Підби­ран­ня сіна з валків, ут­во­рен­ня скирт та ви­ван­та­жен­ня їх у полі здійсню­ють скир­то­кла­да­ми. Під час цих опе­рацій (підби­ран­ня, скла­дан­ня в ку­пи та скир­ту­ван­ня) ме­ханічні втра­ти сіна не мають пе­ре­ви­щу­ва­ти 3-5% ва­ло­во­го вро­жаю.
Ос­таннім ча­сом у нашій дер­жаві роз­ви­ва­ють­ся нові на­пря­ми за­го­тівлі гру­бих кормів у пре­со­ва­но­му ви­гляді. Так, у разі ви­ко­ри­с­тан­ня пресів із фор­му­ван­ням ру­лонів ма­сою 300-500 кг рівень ме­ханізації до­ся­гає 100%, втра­ти сіна в полі суттєво зни­жу­ють­ся.
Особ­ли­во помітно ско­ро­чу­ють­ся втра­ти ма­си трав під час при­го­ту­ван­ня пре­со­ва­но­го сіна в тю­ках з даль­шим до­су­шу­ван­ням їх ак­тив­ним вен­ти­лю­ван­ням. У разі пре­су­ван­ня ма­си трав за­галь­ний уро­жай сіна зро­с­тає на 25-30%, за­тра­ти праці на за­готівлю сіна зни­жу­ють­ся на 13-15%, собівартість сіна - на 21% порівня­но зі спо­со­бом при­го­ту­ван­ня роз­сип­но­го сіна. В пре­со­ва­но­му сіні вміст про­теїну зро­с­тає на 10-12%, а ка­ро­ти­ну - вдвічі про­ти роз­сип­но­го за­вдя­ки кра­що­му збе­ре­жен­ню най­по­жив­ні­ших ча­с­тин рос­лин: ли­с­тя та суцвіть.
Окрім то­го, пре­су­ван­ня дає змо­гу ско­ро­ти­ти кількість тех­но­логічних опе­рацій, бо сіно підби­ра­ють без­по­се­ред­ньо з валків; по­лег­шується транс­пор­ту­ван­ня, облік пре­со­ва­но­го сіна та роз­да­ван­ня йо­го тва­ри­нам; поліпшу­ють­ся санітар­но-гігієнічні умо­ви ро­бо­ти працівників ферм; в 3-4 ра­зи змен­шується потрібна пло­ща схо­вищ.
Тех­но­логією при­го­ту­ван­ня пре­со­ва­но­го сіна пе­ред­ба­че­но здійснен­ня та­ких опе­рацій:
n ско­шу­ван­ня з од­но­ча­сним ут­во­рю­ван­ням валків за до­по­мо­гою ко­са­рок. Бо­бові тра­ви ба­жа­но ко­си­ти й од­ра­зу плю­щи­ти стеб­ла;
n пе­ре­вер­тан­ня валків граб­ля­ми;
n за во­ло­гості ма­си 20-22% сіно підби­ра­ють із валків з од­но­ча­сним пре­су­ван­ням у тю­ки за до­по­мо­гою прес-підби­рачів ПС-1,5, К-453 та од­но­ча­сним ав­то­ма­тич­ним обв'язу­ван­ням дро­том або син­те­тич­ним шпа­га­том;
n тю­ки су­хо­го сіна підби­ра­ють підби­ра­ча­ми-тю­ко­у­кла­да­ча­ми ГУТ-2,5 та фор­му­ють шта­белі з ви­ван­та­жен­ням їх на край по­ля;
n за до­по­мо­гою об­лад­нан­ня ТШК-2,6А та ав­то­мобілів шта­белі транс­пор­ту­ють до місця зберіган­ня й ук­ла­да­ють у ве­ликі скир­ти. По­да­ють тю­ки кон­веєром-за­ван­та­жу­ва­чем ТПУ-7.
Пре­су­ва­ти ма­су з валків мож­на й ру­лон­ним прес-підби­ра­чем ПРП-1,6, який фор­мує тю­ки циліндрич­ної фор­ми (ру­ло­ни) з од­но­ча­сним об­в'я­зу­ван­ням шпа­га­том. Щільність ма­си в ру­ло­нах - близь­ко 250 кг/м3, розміри ру­лонів до­ся­га­ють у діаметрі до 150 см за ви­со­ти 140 см, ма­са - 300-500 кілограмів.

Сіно, за­го­тов­ле­не в ру­ло­нах, має кра­щу якість, та й втра­ти під час зберіган­ня менші, ніж у сіна, за­го­тов­ле­но­го в тю­ках.

П. Ковбасюк,
канд.. с.-г. наук, НУБіП України