Якщо ми не навчимося рахувати свої гроші...

Сьогодні людство стоїть на порозі нової фази свого розвитку — так званої корпоративної епохи. Це означає, що настає панування монополій або транснаціональних компаній, які задають усій суспільній системі вигідні лише для себе тенденції розвитку. Прикладом можуть слугувати електроніка,  будівництво, машинобудування тощо. Так, суспільству часто-густо нав’язують продукти й послуги за цінами, що відповідають лише одностороннім інтересам. Усе це стало поштовхом для виникнення ідеї створення генеричних продуктів за більш низькою ціною — як противаги справжньому станові справ.

— А які препарати потрапляють під визначення “генеричні”?
— Генеричний препарат — це продукт, що містить діючу речовину, подібну до оригіналу. Проте генеричні препарати не завжди можуть являти собою стовідсоткову копію. Трапляються випадки, коли вони не забезпечують бажаного результату на полі або якийсь із компонентів “раптом” випаде в осад тощо. Причиною цього є, на мою думку, прагнення виробника максимально зменшити собівартість препарату. Це, своєю чергою, дає змогу запропонувати сільгоспвиробникові препарат за мінімальною ціною. За браком потрібного досвіду у виробництві пестицидів таке прагнення може коштувати дуже дорого. Разом із тим не всі генеричні компанії працюють у такому “стилі”.
У процесі виробництва деяких генериків істотно поліпшується форма випуску продуктів (збільшення концентрації, застосування ефективних добавок), робиться практичнішою тара. Максимально оптимізується процес вивільнення або підвищення рухливості речовини. Це веде до значного підвищення ефективності препарату!

Крім того, деякі компанії комбінують старі складові оригінальних препаратів у нових варіантах. Це спричинює виникнення синергетичного ефекту, коли дві або три діючі речовини посилюють дію одна одної. Часом значення таких відкриттів можна поставити в один ряд з винаходом нової молекули. Приємно бачити, що такі компанії присутні в Україні.

— Сергію Петровичу, а як ставляться  до  генериків країни, які завжди були споживачами тільки оригінальних продуктів?
— Яскравим прикладом прогресування генеричних препаратів може слугувати той факт, що світова тенденція їх застосування в самій лише фармації, за різними оцінками, становить від 70 до 95%. Наголошую: у фармації, де вимоги до якості значно вищі, ніж у захисті рослин! Для іншого прикладу можемо взяти також електроніку й побутову техніку відомих виробників, яку збирають уже практично в усьому світі. У тому числі і в Україні.

Хіба через це ми завжди бачимо погіршення якості?

— Тоді виходить, що українські сільгоспвиробники без будь-якого ризику можуть довіряти цим продуктам?
— Певна річ, треба довіряти тим компаніям, які поліпшують і комбінують генерики. Крім того, слід пам’ятати про те, що з року в рік сільське господарство України постійно відчуває брак фінансування з боку держави, і водночас нам відомо, що питома вага хімічних засобів захисту рослин у собівартості продукції рослинництва з окремих культур може становити до 65-70%. Цілком логічно виникає природне питання щодо доцільності здешевлення вартості пестицидів. Якщо ми не навчимося рахувати свої гроші, тоді їх рахуватиме той, хто абсолютно не зацікавлений у підтриманні українського сільгоспвиробника, який має величезний потенціал з якісною і дешевою продукцією на світовому ринку.

— Сергію Петровичу, і ще кілька слів щодо перспективи, яка очікує ринок пестицидів у наступні два-три роки...
— Я переконаний, що через кілька років частка генеричних продуктів в Україні може становити 70–80%. Уже сьогодні спостерігається підвищений інтерес до них серед багатьох господарств — і цей факт має місце.

Тема, якої ми торкнулися у цьому номері, всупереч нашим журналістським очікуванням, дуже цікава та своєчасна. Тому на сторінках наступного номера нашого журналу ми продовжимо розмову про особливості застосування деяких генеричних продуктів, у тому числі дво- і трикомпонентних, та про економічну доцільність їх застосування.

Тел. (044) 517-41-90