Вирощування сумісних посівів кукурудзи та сої

Сумісне вирощування злакових і бобових культур сприяє збільшенню загальної кількості білка і підвищенню врожайності силосної маси.

В. Ямкова, канд. с.-г. наук

Окрім того, зелена маса бобових культур містить багато мінеральних речовин та вітамінів, що підвищує коефіцієнт перетравності корму. У силосі з кукурудзи, що зібрана в фазі молочно-воскової стиглості зерна, в одній кормовій одиниці міститься лише 55–60 г перетравного протеїну, що суттєво менше від зоотехнічної норми (для ВРХ — 100–110 г). Щоб поліпшити це співвідношення, організаційно та економічно найвигіднішим є вирощування сумісних посівів кукурудзи із соєю.
Попередники
Для одержання високих урожаїв вегетативної маси сумісні посіви кукурудзи із соєю треба розміщувати на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими попередниками є озимі та ярі зернові колосові й просапні культури, які удобрювали і за якими проводили належний догляд, а також зернобобові та однорічні трави на один укіс.
У районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати сумісні посіви кукурудзи із соєю після культур, що висушують грунт на значну глибину, зокрема після цукрових буряків, суданської трави, соняшнику. Одновидові посіви кукурудзи та сумісні із соєю не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника — кукурудзяного метелика.

Обробіток грунту
Грунтообробіток потрібно проводити диференційовано залежно від грунтово-кліматичної зони, попередників, типу забур’янення, рівня вологозабезпеченості, часу збирання попередника.
Після ранніх попередників (зернові колосові, зернобобові), засмічених  однорічними, злаковими і дводольними бур’янами, проводять лущення стерні у двох напрямках на глибину 6–8 см дисковими лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-20, а на ущільнених і пересушених грунтах — дисковими боронами БД-10, БДТ-7. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, проводять багаторазові лущення стерні на різну глибину: перше — дисковими знаряддями на 8–10 см, повторні (після появи розеток у бур’янів) — корпусними лущильниками ПЛТ-5-25, ППЛ-10-25 на глибину 10–12 і 12–14 см. Після проростання бур’янів уносять добрива й проводять оранку на глибину 25–27 см.
За інтенсивної технології вирощування кукурудзяно-соєвих посівів задля кращого заорювання післяжнивних решток, підвищення якості сівби і догляду за посівами лущення треба проводити і після просапних культур. Після пізніх попередників слід подрібнити дисковими боронами стеблові й кореневі рештки у двох напрямках, а потім орати.
Весняний обробіток грунту починають закриттям вологи важкими зубовими боронами БЗТС-1,0. Для поліпшення теплового режиму в посівному шарі й прискорення проростання бур’янів, а також підвищення ефективності дії базових гербіцидів рівняють поверхню грунту з допомогою вирівнювачів-планувальників. Після появи сходів бур’янів проводять першу культивацію на глибину 10–12 см. Другу хвилю пророслих бур’янів знищують передпосівним обробітком агрегатами «Компактор», «Європак», ЛК-4, який проводять на глибину загортання насіння.

Удобрення
Кукурудза та її сумішки, на відміну від колосових зернових культур, добре реагують на внесення високих доз добрив. За сумісного вирощування кукурудзи із соєю злакова культура накопичує значну кількість сухої речовини за порівняно короткий строк, тому під сумісні посіви треба вносити таку кількість добрив, як і для одновидових посівів кукурудзи. З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма внесення залежить від зони і родючості грунту — від 30 до 60 т/га.
Норму мінеральних добрив розраховують на запланований урожай та оптимізують залежно від типу грунту, попередника, наявності органічних добрив. Для Лісостепу вона становить N80-140Р80-100К70-120. Усю норму фосфорних і калійних добрив вносять восени під оранку, азотні — під весняну культивацію. Для забезпечення рослин мезо- та мікроелементами рекомендують використовувати високоефективні комплексні добрива: Арві NPK (виробник — Росія, Литва) та Yara Mila (виробник — Норвегія). До складу цих добрив, крім основних елементів живлення (NPK), входять: S, Mg, B, Mn, Zn, Fe.
Передпосівна обробка насіння
З метою захисту посівного матеріалу від хвороб насіння кукурудзи протруюють Вітаваксом 200 ФФ у кількості 2,5 л/т, насіння сої — Фундазолом або Бенлатом у кількості 3 кг/т зерна. За 2 год перед висівом, з обов’язковим захистом від попадання прямого сонячного освітлення, проводять інокуляцію насіння сої Ризоторфіном, який сприяє утворенню бульбочок на коренях рослин та активнішому їхньому росту і розвитку. На гектарну норму насіння дають гектарну дозу Ризоторфіну.
Не менш важливе значення також має обробка насіння мікроелементами, які підвищують енергію проростання та схожість висіяного насіння. Для цього застосовують хелатні мікродобрива типу: Поліфід, Тенсо Коктейль, Валагро ЕДТА мікс., Мікрофол Комбі, Новалон Сід Треатмент та ін. Мікроелементи, які входять до складу добрив, активізують основні процеси проростання насіння: гідроліз запасних білків, вуглеводів, жирів, реакції окислювально-відновного характеру.
Значним резервом підвищення врожайності та якості вегетативної маси сумішок кукурудзи із соєю (до 20%) є регулятори росту. Вони прискорюють ріст і розвиток рослин, підвищують стійкість до несприятливих погодних умов. Регуляторами росту обробляють насіння перед сівбою або обприскують посіви у фазі 8–10 листків кукурудзи. Ефективність за допосівної обробки насіння і обприскування майже однакова. Під час сумісного вирощування кукурудзи із соєю можна застосовувати такі регулятори росту: Біонур, Вермистим, Вимпел, Трептолем та ін. Обробку насіння регуляторами росту поєднують з протруєнням, обробкою мікроелементами. Посіви обприскують з витратою робочого розчину 250–300 л/га.

Сівба
Насіння кукурудзи і сої подібне за будовою, що дає змогу висівати його однією сівалкою на відповідну глибину і в наперед визначених пропорціях. Висівають сумісні посіви кукурудзи із соєю в третій декаді квітня — на початку травня, коли грунт на глибині 4–5 см прогріється до температури 8…10°С. Що раніше висівають культури, то вищою буде врожайність посівів. Окрім того, вегетативна маса раніше досягає кормової стиглості, що особливо важливо для своєчасного звільнення площі під озиму пшеницю.
Сівбу кукурудзи із соєю проводять широкорядним способом із застосуванням переобладнаних сівалок ССТ-12Б та СПЧ-6 або СУПН-8. Практикують кілька способів сівби кукурудзяно-соєвих сумішок. За міжряддя 45 см сумішка буде продуктивнішою за висівання її компонентів через рядок. За чергування двох рядків кукурудзи з одним сої використовують пневматичну начіпну сівалку СПЧ-6М, призначену для пунктирного висіву насіння: насіння кукурудзи висівають через перший, другий, четвертий, п’ятий сошники, а сої — через третій і шостий. В умовах достатнього зволоження для отримання високих урожаїв вегетативної маси кукурудзяно-соєвих сумішок краще висівати компоненти у спільні рядки. Для цього використовують кукурудзяні сівалки, дообладнані спеціальним пристроєм для висівання двох культур через один сошник. Глибина загортання насіння кукурудзи за розміщення компонентів у спільних рядках має становити 5–6 см, сої — 3–4 см або разом — на глибину 4–5 см. За сівби кукурудзи із соєю у спільні рядки соя під час проростання насіння виносить сім’ядолі на поверхню грунту, порушує верхній шар і допомагає проросткам кукурудзи долати опір грунту, що сприяє дружним сходам посівів.
Норма висіву кукурудзи як в одновидових посівах, так і в сумішках із соєю визначається групою стиглості та типом гібрида за ростом (розкидистий чи компактний). Ранньостиглі гібриди кукурудзи можна сіяти густіше, ніж пізньостиглі. Оптимальна густота висіву компонентів бобово-злакових сумішок в умовах Полісся — 80–90 тис. рослин/га кукурудзи і 90–100 тис. рослин/га сої, у Лісостепу Центральному і Північному, відповідно, — 70–80 і 190–220 та Степу — 40–45 і 60–80 тис. рослин/га.

Вибір гібридів кукурудзи та сортів сої
Для сумісного вирощування із кукурудзою на силос треба використовувати високоврожайні кормові сорти сої, рослини яких високорослі й добре залистяні. Найпридатніші для такого вирощування середньо- і середньопізньостиглі сорти сої. Періоди максимального нарощування вегетативної маси і нагромадження поживних речовин цих сортів сої збігаються із фазою молочно-воскової стиглості кукурудзи.
Щоб забезпечити високу кормову якість сумішок кукурудзи із соєю на силос, вибір гібридів кукурудзи слід проводити з урахуванням конкретних грунтово-кліматичних й економічних умов господарств. З огляду на різні строки збирання гібридів, потрібно оптимально використовувати збиральну техніку й дотримувати вимог щодо кормових якостей. Правильним вибором гібридів можна розтягти строк збирання кукурудзяно-соєвих сумішок. Враховуючи те, що гібриди неоднаково реагують на різні стресові фактори, у господарствах варто вирощувати декілька гібридів кукурудзи, які належать до різних груп стиглості.
Ранньостигла кукурудза з листостебловою масою, що швидко дозріває, має переваги за настання несприятливих умов. За оптимальних умов потрібно вирощувати середньо- і пізньостиглі гібриди з повільним дозріванням листостеблової маси. Вони мають вищий вміст цитокініну і менший — абсцизової кислоти, ніж ранньостиглі й середньоранні гібриди, та вирізняються повільнішим накопиченням сухої речовини. Ранньостиглі гібриди за сприятливих умов вирощування швидко проходять стадію накопичення оптимального вмісту сухої речовини, причому погіршується їхня кормова цінність і здатність до силосування.
У змішаних посівах із соєю на силос вирощують гібриди з раннім дозріванням качана і повільним дозріванням листостеблової маси (stay green-ефект). Вони впродовж тривалішого часу зберігають свої кормові цінності, а отже, гнучкіші щодо строків збирання.

Догляд за посівами
Одразу після висіву сумішок кукурудзи із соєю поле коткують. Оскільки кукурудза та соя — культури різної біологічної природи, то застосування гербіцидів у цих посівах — складний технологічний процес та не єдиний засіб боротьби з бур’янами. Правильне застосування агротехнічних заходів, таких як до- і післясходове боронування та міжрядні культивації, дають змогу повністю знищити бур’яни.
Першим заходом догляду за посівами сумішок кукурудзи із соєю є досходове боронування в один-два сліди. Проводять його три-п’ять днів до появи сходів, коли на посівах проростають бур’яни або утворюється грунтова кірка. Досходове боронування поліпшує доступ повітря до кореневих систем рослин та прискорює появу сходів. Проте перед тим, як проводити досходові боронування сумісних посівів кукурудзи із соєю, слід визначити повноту сходів обох компонентів і переконатися, що густота перевищує задану не менш як на 10%, а розміщення рослин рівномірне.
За утворення в кукурудзи двох-трьох листочків поле боронують упоперек напрямку сівби легкими або середніми боронами за швидкості трактора 3–4 км/год (упоперек рядків, після 11-ї години, коли знизиться тургор у рослин.
Перший міжрядний обробіток проводять на глибину 4–5 см культиваторами УСМК-5,4 і КРН-5,6 з однобічними плоскорізальними робочими органами або культиваторами КФ-5,4 і КФ-5,6. У цей час проводять підживлення сумісних посівів кукурудзи із соєю. Кількість міжрядних культивацій залежить від засміченості й ущільнення грунту. Дальший догляд за посівами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь із поступовим збільшенням глибини до 6–8 см. Міжрядні розпушування і підживлення закінчують тоді, коли рослини кукурудзи досягли висоти 20–25 см.

Захист посівів від бур’янів
Система захисту змішаних посівів кукурудзи із соєю від бур’янів значною мірою залежить від засміченості поля після попередника.
Із грунтових гербіцидів, з негайним їхнім загортанням, рекомендовано вносити: Трофі 90, к. е. — 2,0 л/га; Харнес, к. е. — 2,0 л/га; Харнес новий,  к. е. — 2,0 л/га. Якщо сумісні посіви кукурудзи із соєю забур’янені дводольними бур’янами у фазі двох-трьох справжніх листків сої, використовують Базагран, в. р., у дозі 3,0 л/га або 1,5 л/га у два строки з інтервалом 12–14 днів.

Збирання врожаю
Сумісні посіви кукурудзи з соєю на силос збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна кукурудзи та початку пожовтіння нижніх бобів сої, не допускаючи опадання листя сої та коли вологість вегетативної маси не перевищує 65–70%, а вміст сухої речовини становить 25–27%. Збирають сумішки силосними комбайнами. Висока якість збирання значною мірою залежить від умілого регулювання збиральної техніки (низьке зрізування — до 10 см). Подрібнення силосної маси має становити 7–10 мм.