Відгодівля свиней на прикладі окремо взятого господарства

Відомо, що інтенсивність ведення свинарства залежить від багатьох чинників, але основний із них — раціональне використання кормів. Тому особливу увагу господарство приділяє повноцінній годівлі свинопоголів’я. Свідченням раціонального хазяйнування є й те, що 100% концентрованих кормів для виготовлення комбікормів виробляють у самому господарстві, а білково-вітамінні добавки (БВД), премікси та вітаміни закуповують.
Для годівлі свиней на власному комбікормовому заводі виготовляють комбікорми за шістьма рецептами для різних статевовікових груп, які становлять практично 100% у структурі раціонів. Застосовують переважно концентратний тип годівлі вологими сумішами, а в літній період до основного раціону додають невелику кількість зеленої маси люцерни. Спеціалісти “Липовецького” розробили власну програму, за якою складають рецепти комбікормів для різних вікових груп свиней. Раціони збалансовано практично за всіма поживними речовинами, обмінною енергією, сирим протеїном, сирою клітковиною, амінокислотами, мікро- і макроелементами.
Щоб збагатити раціон свиней на відгодівлі енергією, до комбікорму додають консервоване подрібнене зерно кукурудзи — майже 30% за поживністю. Для цього щорічно заготовляють приблизно 2000 тонни подрібненого консервованого зерна кукурудзи, що є ще одним свідченням заощадливості й раціоналізму господарів — адже такий корм значно дешевший за висушене зерно кукурудзи. Для підсисних свиноматок із поросятами, поросятам на дорощуванні та ремонтному молодняку в господарстві виготовляють та використовують соєве молоко, яке сприяє підвищенню інтенсивності росту свиней. Якість виготовлених комбікормів періодично перевіряють у лабораторії Інституту кормів УААН. Є у “Липовецькому” і власний кормоцех для приготування кормових сумішей для всього свинопоголів’я.
Виробництво свинини на підприємстві організовано на двох репродукторах та центральному комплексі, де відбувається природне парування всіх основних свиноматок (350) і свиноматок, яких перевіряють (120), де вирощують племінний та ремонтний молодняк і відгодовують свиней.
Поросят тут вирощують за такою технологією: на репродукторах підсисних поросят у 45-денному віці за середньої живої маси 13–14 кг відлучають від свиноматок  і залишають їх у тих самих станках ще на 10–14 діб. Підгодівлю починають із 5-денного віку, даючи поросятам стартерні комбікорми, а годівлю — з 10–12-денного віку, поступово збільшуючи кількість цього корму.
Темпи інтенсифікації галузі свинарства в господарстві характеризуються показниками, поданими в таблиці.
Збільшення обсягів виробництва свинини великою мірою визначає організація селекційно-племінної роботи. З урахуванням конкретних умов найбільш перспективним у господарстві є розведення свиней великої білої породи естонської та французької селекцій, які проявили себе під час чистопородного розведення якнайкраще. Для схрещування, аби одержати двопорідні та трипорідні помісі (до 50% загальної кількості поросят, що народжуються), використовують кнурів породи ландрас та червонопоясних спеціалізованої м’ясної лінії. Кнурів великої білої породи періодично завозять із кращих племзаводів України.

Племінний облік на свинофермах ведуть із моменту народження поросят і до їх реалізації. Головними завданнями в аспекті селекційно-племінної діяльності господарство вважає селекцію свиней із удосконаленням породи, створення нових типів, поліпшення основного стада способом пошуку та ефективного використання високоякісних плідників-поліпшувачів, впровадження сучасних методів відтворення стада, якісне вирощування племінного молодняку для ремонту власного основного стада й реалізації його іншим господарствам.
Для ремонту маточного поголів’я стада щорічно відбирають свинок у співвідношенні 1:2 (свиноматки і ремсвинки). Свинок відбирають під час відлучення від свиноматок, при цьому вони повинні мати міцну конституцію, не менше 12 розвинутих сосків та живу масу не менше 14 кг. Злучку ремонтних свинок проводять у восьмимісячному віці, за  умови,  що   вони набрали 120–130 кг живої маси.
Після парування свиноматок упродовж періоду поросності утримують у групових станках по 12–14 голів. На опорос їх переводять за 6–8 діб до настання цього моменту. Після опоросу в 45 діб свиноматок забирають від підсисних поросят. Опороси й основних свиноматок, і тих, що перевіряють, у зимовий і літній періоди відбуваються в свинарниках-маточниках, які обладнано на 30 головомісць. Навантаження підсисних свиноматок на 1 оператора — 30 голів, поросят на дорощуванні — 600 голів, на відгодівлі – 1000 голів.
На 1 травня 2006 року господарство утримувало 7163 голови свиней, із них 350 — основні свиноматки. У 2005 році реалізовано свиней у живій масі 615,4 т, що на 279,4 т, або 83%, більше, ніж у попередньому році. Останні три роки (2003–2005) значно збільшилась реалізація племінного молодняку свиней. Якщо 2003 року було реалізовано лише 602 голови племінного молодняку, в т. ч. 122 голови кнурців, то 2004-го, відповідно, — 816 голів, у т. ч. 152 кнурці, а в 2005 році — 1096 голів, у т. ч. 226 кнурців, хоча підприємство має можливість щорічно продавати понад 2000 голів племінного молодняку. На кінець 2006 року заплановано мати 8000 голів свиней, у тому числі 380 голів основних свиноматок, отримати не менше 8,0 тис. голів приплоду поросят, реалізувати 650 тонн свиней у живій масі та продати 1000 голів племінного молодняку.
Чи не єдина проблема, яку господарство не може вирішити своїми силами, — це вкрай низькі закупівельні ціни на свиней у живій масі. Наприклад, переробні підприємства Вінницької області на початку червня пропонували товаровиробникам ціну на свиней ІІ та ІІІ категорій 7–7,50 грн/кг, тоді як середня собівартість 1 кг живої маси в 2005 році була 8,23 грн (показник по 8518 сільгосппідприємствах усіх форм власності України). Якщо на державному рівні не врегулювати це питання, сільськогосподарські товаровиробники працюватимуть собі у збиток .

В. Речицький,
директор ТОВ “Липовецьке”
М. Геймор,
учений зоотехнік   Мінагрополітики