Вакцинація проти цирковірусної інфекції: оцінка ефективності

Цирковірус свиней 2-го типу (ЦВС-2) є збудником цирковірусної інфекції, відомої також як синдром мультисистемного виснаження поросят після відлучення (СМВП). Уперше був виділений у Канаді від тварин, хворих на СМВП (Ellis J. et al.,1998).

Young S. Lyoo, Sun-young Sunwoo,
Ветеринарний коледж при Університеті Конкук, Сеул,
San Kim,
«Берінгер Інгельхайм Ветмедика»,
Сеул, Південна Корея
Важливою стратегією боротьби з цирковірусною інфекцією є розробка ефективних вакцин проти ЦВС-2. Щороку економічні втрати у свинарській галузі зростають через високу смертність тварин і великі витрати на охорону їхнього здоров’я (рисунок). Так, оцінені збитки через цирковірусну інфекцію свиней в Євросоюзі становлять близько 600 млн євро/рік. У США  ЦВС-2 є найпоширенішою хворобою свиней після РРСС (репродуктивно-респіраторний синдром свиней). Незважаючи на всі зусилля свинарів, їм не вдається відновити виробничі показники до того рівня, що передував спалаху захворювання.

Матеріали й методи дослідження
Для оцінки ефективності вакцини Інгельвак ЦиркоФЛЕКС® було проведено дослід на трьох фермах (А, В, С) із повним циклом виробництва (від опоросу до відгодівлі) у Південній Кореї.
Приблизно 530 поросят (у віці близько 3 тижнів) з трьох різних ферм (А, В, С) розподілили на дві групи: перша (дослідна) — вакциновані тварини (272 поросяти), друга (контрольна) — невакциновані (260 поросят). Поросятам першої групи внутрішньом’язово вводили вакцину Інгельвак ЦиркоФЛЕКС® у дозі 1 мл/гол. Невакцинованим поросятам внутрішньом’язово вводили ФБР (фосфатно-буферний розчин) із рН 7,2.
Кожне порося окремо зважували у віці 3, 10, 16 і 22 тижнів. Реєстрували падіж і клінічні ознаки. Клінічне спостереження передбачало виявлення лихоманки, пригнічення, задишки, кашлю, діареї, шкірних уражень, а також змін поведінки.
Локалізацію й кількість антигену ЦВС-2 у свіжих і фіксованих тканинах загиблих поросят (перша група — 20 поросят; друга група — 73 поросяти) оцінювали за даними ПЛР та імуногістохімічного дослідження.
Зразки тканини для ПЛР відбирали з лімфатичних вузлів, мигдалин і легенів, а для імуногістохімічного дослідження — з мигдалин, лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, кишківника й нирок. Кількість ЦВС-2 у тканинах за використання імуногістохімічного методу позначали індексами 0, 1, 2, 3, відповідно. На фермі А в 20 тварин з кожної групи у віці 3, 7, 10, 13, 16 тижнів відбирали зразки крові для оцінювання популяції лейкоцитів. Виснаження лімфоїдних клітин, що є типовою ознакою інфікування ЦВС-2, оцінювали за допомогою рутинних гістопатологічних методів і способом визначення рівня лейкоцитів у крові.
Висновки
Завдяки вакцинації тритижневих поросят проти ЦВС-2 значно збільшився середньодобовий приріст ваги, знизився рівень загибелі й проявів клінічних ознак порівняно з контрольною групою.
Було підтверджено ефективність вакцини для скорочення реплікації вірусу в тканині-мішені й зниження лімфоїдного виснаження, спричинених ЦВС-2.
Як наслідок, вакцину Інгельвак ЦиркоФЛЕКС® було визнано високоефективною для контролю цирковірусних інфекцій, її настійно рекомендовано використовувати на фермах, уражених ЦВІС.

Оцінка результатів

Œ   Середня жива маса
На всіх фермах жива маса тварин віком понад 10 тижнів у вакцинованих групах була значно вища. Середня жива маса 22-тижневих поросят у вакцинованих групах становила 86,4 кг (ферма А), 97,36 (ферма В), 94,29 кг (ферма С).
Середня жива маса у невакцинованих групах була 70,1 кг (ферма А), 83,26 (ферма В), 92,55 кг (ферма С).
   Рівень падежу
У вакцинованих групах рівень падежу знизився на 82% порівняно з невакцинованими (табл. 1).
Ž   Клінічні ознаки
Типові клінічні ознаки цирковірусної інфекції спостерігали тільки у невакцинованих тварин, починаючи із 7–8-тижневого віку. Зокрема, важка діарея, посилене дихання, лихоманка й синдром дерматиту та нефропатії поросят.
   Лабораторні показники
Під час проведення ПЛР для виявлення ЦВС-2 кількість отриманих позитивних зразків тканини була значно нижча у перших (вакцинованих) групах поросят (табл. 2).
Кількість позитивних зразків, одержаних під час імуногістохімічного дослідження, була такою самою, як і за проведення ПЛР. Середній індекс підрахунку позитивних зразків становив 0–1 у дослідних (вакцинованих) групах і 1,5–2,5 — у контрольних (невакцинованих). На фермі В усі зразки тканин, узятих у поросят із вакцинованої групи, мали індекс 0, тоді як на контролі тканини мали індекс 0,8–1,5. На фермі А структура популяції клітин крові у вакцинованих і невакцинованих поросят значно різнилася. У невакцинованій групі рівень лейкоцитів у крові тварин зазвичай був нижчий.