В якому напрямі розвиватиметься селекція соняшнику?

Соняшник — не тільки головна олійна, а й одна зі стратегічних культур України. Торік із 3,6 млн га посівів одержано 4,95 млн т олійного насіння за середньої врожайності культури 13,7 ц/га. Загальна потужність олієекстракційних заводів України становить приблизно 6,2 млн т насіння олійних культур за рік, і найближчими роками навряд чи ці потужності буде завантажено повністю.
Щодо інших олійних культур можна зазначити: харчова цінність виробленої з них олії (особливо ріпакової) через занижений вміст незамінних лінолевої та олеїнової жирних кислот значно поступається соняшниковій. Кормова цінність соняшникової макухи та шроту поступається соєвим через підвищений вміст клітковини, але очищене від лушпиння насіння соняшнику за вмістом білка та амінокислотним складом (вмістом лізину й триптофану) майже не поступається соєвому. Тому найближчим часом соняшник, як і раніше, буде в нашій державі основним постачальником білка для тваринництва. А виробництво альтернативних рослинних олій не перевищуватиме, в кращому разі, 5%. До того ж, із ріпакової олії неможливо виготовити якісного майонезу, не кажучи вже про маргарини.
Заміна традиційного викопного палива біологічним — пріоритетний інтерес України, бо держава потребує зниження залежності від імпорту нафтопродуктів. Проте використання ріпаку як сировини для виготовлення біодизелю, є для нашої країни надзвичайно проблематичним через мізерне його виробництво. Нам доцільніше використовувати для виготовлення біодизелю соняшникову олію. Завдяки цьому можна було б задовольнити не тільки власні потреби в паливі, а й стати в майбутньому потенційним постачальником біодизельної промисловості країн ЄС.
Технологія виробництва і якість біодизелю залежать від вмісту в соняшниковій олії натуральних антиоксидантів. Задовільна якість біодизелю гарантована тоді, коли їх вміст у соняшниковій олії становитиме 0,1–0,2% (w/v): таким вимогам відповідають гібриди соняшнику з вмістом олеїнової кислоти в олії не менше 45–50%. В Австрії та Сербії нині працюють заводи, що переробляють соняшникову олію на біодизель. Виробництво біодизелю рентабельне, якщо вартість бареля нафти перевищуватиме 60 доларів США. Для вирощування 100 га соняшнику з урожайністю насіння 1,8–2,0 т/га вистачить біодизелю, виробленого з насіння, яке зібрали з 10 га такого посіву.
Гібриди соняшнику олеїнового типу розподіляють на два напрями їх використання.
Перший — виготовлення олії для консервної промисловості та виробництва високоякісних маргаринів. У соняшниковій олії, яку використовуватимуть у цих галузях, вміст олеїнової кислоти має перевищувати 80%.
Другий — виготовлення олії як сировини для біодизелю. В цьому разі вміст олеїнової кислоти має бути не нижче 45–50% (зниження вмісту олеїнової кислоти, а отже, і якості олії, може статися в разі порушення просторової ізоляції під час вирощування гібридів соняшнику).

v v v

Недотримання рекомендованих сівозмін та заміна глибокої оранки поверхневим обробітком грунту сприяли великому розповсюдженню коренепаросткових бур’янів (переважно осоту). Це спричинило потребу ширшого застосування гербіцидів. Але сучасні гібриди соняшнику чутливі до гербіцидів імадозолової групи (Півот, Арсенал тощо), ефективних проти цих бур’янів. Отже, створення гібридів, стійких до такого типу засобів захисту рослин, є надзвичайно перспективним для умов України, де найближчим часом не варто сподіватися на суттєве поліпшення агротехніки.
Результатом різкого збільшення посівних площ соняшнику (майже 35–40% ріллі) стало порушення технології його вирощування: в багатьох господарствах Півдня України соняшник повертають на попереднє місце вирощування, в кращому разі, на третій-четвертий рік замість рекомендованих восьми-десяти років. Це сприяє інтенсивному накопиченню в грунті сапрофітних паразитів — фомопсису та склеротинії. Погодні умови останніх років (висока відносна вологість і температура повітря) ще більше стимулювали поширення цих інфекцій. Створені раніше гібриди соняшнику вітчизняної селекції виявилися нестійкими проти перелічених хвороб, що унеможливило високі врожаї насіння. Гібриди іноземної селекції, під час створення яких природні умови сприяли ефективному добору стійких проти сапрофітних паразитів генотипів, фомопсисом та склеротинією уражувалися менше, що забезпечило їм вищу продуктивність.
Зворотна картина спостерігається з іншим облігатним паразитом — вовчком (Orobanche cumana Wall.). Недотримання рекомендованих сівозмін та посушливі кліматичні умови Причорноморського степу України, Туреччини й Іспанії сприяли еволюційному виникненню нових найвірулентніших 5 та 6 (E,F) рас вовчка. Нові гібриди лінолевого типу одеської селекції, наведені в таблиці, вирізняються груповою стійкістю до цих рас та толерантністю до фомопсису й білої гнилі. Таким вимогам не відповідає більшість гібридів іноземних фірм, зокрема й гібриди селекції фірм “Монсанто”, “Піонер”, “Сингента”, “Нові-Сад”.
На нашу думку, сподіватися на відчутне бюджетне стимулювання селекційних програм та виробників соняшнику з боку держави — нереально. Підвищення вивізного мита насіння цієї культури до 17% сприяло монополізації ринку переробниками, через що ціни на соняшник упали на 40% (із 1500 грн у листопаді 2004 р. до 870 грн на кінець 2005 р.), і це є мотивом для сільгоспвиробників скорочувати посіви соняшнику. Зрештою, олієжировий комплекс залишиться без сировини, тобто спостерігатиметься картина, схожа на ту, що призвела до занепаду української цукрової галузі. Для налагодження цивілізованих ринкових відносин між наукою, сільгоспвиробниками та переробниками потрібне негайне державне втручання. Треба знизите вивізне мито на насіння соняшнику до 10%, після чого цивілізована ринкова його вартість стимулюватиме сільгоспвиробників, позбавить переробників надприбутків і підштовхне їх до підтримки вітчизняної селекційної науки, яка створюватиме для їхніх потреб необхідну кількість сировини — насіння майбутніх гібридів соняшнику, різного за напрямами використання.

Від редакції. Дозволимо собі два зауваження з приводу висновків, до яких прийшли автори статті. По-перше, як свідчить практика, зниження внутрішніх цін на насіння соняшнику спричинило лише тимчасове скорочення його посівів: торік ми знову спостерігали їх розширення, а зібраний урожай став рекордним. Адже реалії економічного життя такі, що, навіть попри зниження рентабельності головної олійної культури України, вона все одно залишається цікавішою за ті ж таки пшеницю, кукурудзу тощо.
По-друге, за даними науковців НАУ, в української науки наразі немає даних як про технології переробки соняшникової олії на біодизель, так і про економічну доцільність цього виробництва.