Силос в рукавах

Технологія заготівлі силосу в плівкових рукавах гарантує високу якість заготовленого корму, дає змогу знизити витрати кормів під час заготівлі та зберігання й мінімізувати витрати людських ресурсів. Як правильно запровадити цю технологію в господарстві та яких помилок слід уникнути, читайте далі...

Технологію силосування зелених кормів у поліетиленових рукавах уперше було використано в 60-ті роки минулого століття в Німеччині, але й тепер вона часто привертає увагу виробників тваринницької продукції, підприємств з переробки цукросировини, технологів вирощування грибів та виробництва біогумусу. Масово використовувати плівкові тунельні сховища для силосованих кормів почали в 1993 році, а останнім часом в Україні з'явилося кілька провідних фірм, які постачають технологічне обладнання (силосопреси) та витратні матеріали (плівкові силосні рукави). Українському виробникові обладнання для силосування кормів у плівкових рукавах можуть запропонувати "Аг-Баг" (США), АО ZEMAS AG (Чехія), Luclar, Roto-Press, Maragnon, "Топ-Агро" та інші компанії.

Правила заготівлі силосу
в плівкових рукавах
Основне в технологічному процесі заготівлі - максимально швидко знизити значення рН завдяки спонтанному молочнокислому бродінню й негайному перекриттю доступу повітря до силосованої сировини за допомогою максимального ущільнення з дальшим зберіганням в ізольованих умовах. У даному разі силосування в синтетичних мішках з максимальною точністю імітує процес консервування в скляних банках. Разом з тим, під час силосування кормів у плівкових рукавах треба дотримуватися всіх технологічних вимог. Вони такі:
1. Правильний вибір силосопреса і, відповідно, технології пакування в рукав. Основні типи силосопресів, які найчастіше застосовують у господарствах України, наведено в табл. 1.
Це устаткування дає можливість закладати на зберігання близько 2000 тонн маси і формувати рукави необхідної довжини діаметром від 2,4 до 3 м. Зазвичай, корм у рукавах готовий до вживання вже через 30-40 днів.
2. Вибір місця для встановлення рукавів: передусім це має бути надійне й чисте місце, вільне від гострих предметів (грудки, стерня тощо) і, по можливості, з твердим покриттям (необхідно передбачити цілорічне виймання корму, в тому числі в негоду, фото 3).
3. Фізико-механічні властивості сировини. Треба враховувати ступінь подрібнення, виходячи з вологості маси. Так, для силосованої сировини з вмістом сухих речовин 20-30% (молочно-воскова й воскова фази стиглості кукурудзи) рекомендовано ступінь подрібнення 20-25 мм, за силосування в пізніших фазах стиглості ступінь подрібнення має бути в межах 8-20 міліметрів.
4. Інтенсивність заповнення рукавів. Зазначена техніка дає можливість контролювати процес заповнення сховищ у широких межах - від 20 до 200 т/год, при цьому слід зазначити, що перерва в заповненні одного рукава не може перевищувати двох годин. Мінімальні втрати поживних речовин забезпечує завантаження приймального бункера силосованою масою з універсальних великооб'ємних візків-самоскидів. Негативно впливає на процес силосування, особливо на початкових етапах бродіння, процес проміжного перевантаження й використання при цьому колісних навантажувачів (відбувається вторинне забруднення сировини землею і небажаною епіфітною мікрофлорою).
5. Дотримання правильного стабільного наповнення самих рукавів. Тиск сировини на стінки рукавів має бути максимально допустимим, щоб уникнути "горбатих" і "кривих" мішків. Контролюють його ступенем натягування плівки по синіх смугах на бічних поверхнях укриття. При цьому обов'язково слід узгоджувати ступінь надходження консервантів (інокулянтів) з інтенсивністю наповнення мішків.
6. Правильне закінчення процесу наповнення рукавів і їхнє закриття. Герметизація сховища відразу після закінчення наповнення; після 30-35-денного терміну силосування треба обов'язково закрити клапан. У разі силосування високовологої (менше 20% сухих речовин) вуглеводистої сировини можливі інтенсивне газоутворення й розривання мішка. Щоб запобігти цьому, потрібно встановити однобічні клапани й контролювати стан плівки. Для заклеювання розривів треба використовувати спеціальну (фірмову) ремонтну стрічку (скотч - не придатний).
7. Захист рукавів від мишей, пацюків, птахів та інших тварин. Слід  використовувати спеціальну сітку та рослинні принади, особливо біля крайніх мішків у ряду.
Якість силосу:
якою вона має бути
Такі силоси, зазвичай, зеленувато-жовтого кольору, слабкого ароматного оцтового запаху, з добре збереженою структурою подрібненої вихідної маси, а за хімічним складом повністю відповідають І класу (табл. 2).
Біохімічний склад і органолептичні показники силосів з кукурудзи, закладених в ідентичну фазу стиглості за відповідних параметрів польових операцій (скошування, подрібнення й транспортування), істотно не різняться за вмістом аміаку й органічних кислот, утворених унаслідок бродіння вуглеводистої частини маси (табл. 3).

Заготовляти силос
можна й порціями
Крім монолітного наповнення, для заготівлі силосованих кормів у шлангах можна використовувати й порційне наповнення. При цьому частину мішка наповнюють, потім його перев'язують або запаюють. Продовжувати процес наповнення мішка іншим кормом можна з перервою в часі або без неї. Такий технологічний захід ефективний у разі виходу з ладу силосного комбайна, негоди під час заготівлі корму та за потреби перейти на інший вид корму (наприклад, силос або сінаж із трав). У табл. 4 наведено основні технологічні та економічні показники для заготівлі пізнього силосу з кукурудзи при інокуляції біологічним консервантом вітчизняного виробництва "Біоконт-К" в плівкових рукавах різного діаметра.

Вигідно чи ні?
Оцінюючи вартісні показники, слід зазначити, що основна (майже 62%) частка затрат припадає на технічні засоби та енергоносії, при цьому вартість витратних матеріалів (рукава, консерванти, добавки) становить від 230 до 480 євро. На одиницю силосованих кормів (за 20% втрат поживних речовин) в траншейних сховищах близько 40% затрат припадає саме на будівництво й експлуатацію траншей і лише 120-284 євро - на витратні матеріали. Загальні витрати на отримання однієї тонни готового силосу в траншейних сховищах, як правило, на 25-34% менші. Це пояснюється кількома причинами:
висока ціна на машини й механізми;
брак якісних і дешевих вітчизняних плівкових рукавів;
неможливість повторного використання рукавів;
промерзанням корму за такого способу зберігання в північних регіонах України (фото 5);
потрібна мінімальна кількість силосу, яку виймають щоденно.
Останній аспект має істотне значення для ефективної годівлі силосом з плівкових рукавів протягом року (цілорічна однотипна годівля). В даному разі вторинна ферментація поживних речовин силосу в теплу пору року обумовлює істотну зміну технології виймання силосу (табл. 5).
У плівкових рукавах (за щоденного вибирання силосу на глибину 0,6-0,8 м) кількість використаного корму сягає 2,3-3,3 тонни, що в три-чотири рази менше, ніж у бетонованих траншеях проїзного типу. Таку кількість корму одноразово використовують у невеликих господарствах, які не можуть з економічних міркувань освоювати технологію одноосібно. Великотоварні господарства, які багато років спеціалізуються на виробництві молока та м'яса, використовують траншейні сховища різних типів, яким по 10-20 років, а затрати на їхній ремонт і обслуговування - мінімальні.

В. Жуков,
канд. с.-г. наук, Інститут кормів УААН