Силос і бактеріальні закваски

Силосування кормових трав із застосуванням бактеріальних заквасок — надійний спосіб заготівлі високоякісного корму.

Силос — це корм, консервований із свіжозібраних або попередньо пров’ялених зелених рослин. В основі силосування лежить, в основному, молочнокисле бродіння, яке здійснюють лактобактерії, що потрапили у силосну траншею з рослинною масою.
Високоякісний силос без застосування консервантів можна отримати лише з рослин, у яких вміст цукру перевищує або рівний вмісту протеїну (кукурудза, соргові, зелений овес тощо) і вологість надземної маси не вища за 70%. Силос із кукурудзи та дрібнозернистих злакових краще заготовлювати раніше, але в такому разі може виникнути проблема силосних стоків (тобто не слід збирати культури за вологості понад 70–75%). Силос із зібраних раніше культур буде мати нижчий рівень рН, більший вміст кислоти і, можливо, високі втрати поживних речовин із силосними стоками, ніж силос із пізніше зібраних культур,  який важче нарізати та утрамбовувати, до того ж, він менш стабільний на повітрі.
Після укладання, трамбування і укриття силососховища (для видалення повітря) лактобактерії починають ферментувати цукри, перетворюючи їх на молочну кислоту. Якщо молочна кислота утворюється швидко і в достатній кількості, кислотність середовища силосованої маси швидко піднімається до рівня, достатнього для збереження поживних речовин у рослинній масі. Забезпечення достатньої кількості силосувальних бактерій і достатньої концентрації цукрів у рослинній сировині, які необхідні для бактеріального росту, — основна умова заготівлі якісного силосу.
Першокласним вважають силос, якщо в ньому міститься не менше 32% сухої речовини (тобто вологість не більша 68%), 20 мг/кг каротину, рН — 4,0–4,3, частка молочної кислоти в загальній кількості кислот становить не менше 55%.
Перед тим як силосна траншея може бути відкрита для згодовування тваринам, мають завершитися процеси ферментизації силосної маси. Зазвичай процес ферментації силосу займає два-три тижні. Силосні закваски скорочують ці строки, проте, оскільки трав’яні та бобові культури, як правило, ферментуються довше за кукурудзу, силос із них не слід згодовувати, тваринам поки не пройде хоча б три тижні після укриття траншеї. Якщо почати згодовувати силос через декілька днів після закладання, це негативно відіб’ється на споживанні корму та продуктивності тварин.
Процес силосування завжди супроводжується втратою поживних речовин разом із соком, що витік із рослин. Застосування заквасок за рахунок регулювання процесу ферментації значно знижує стікання соків, зберігаючи поживні речовини, направлено регулює бродильні процеси в силосі. Корм має природній колір і структуру, запах свіжоспеченого хліба, тварини його добре їдять, травлення у них поліпшується. Пропіоновокислі бактерії біологічно активні за швидкістю нарощування кислотності і поліпшують співвідношення в силосі молочної, оцтової, пропіонової кислот, забезпечуючи кислотність силосу рН 4,1–4,3.
Спосіб застосування
На 20 т силосованої маси витрачається 1,0 л силосної закваски, яку ретельно розводять у 80–100 л води та рівномірно обприскують силосовану масу в міру завантаження споруди (4,0–5,0 розведеного розчину на 1 т сировини). Верхній шар обприскують рясніше.
При закладанні сінажу кількість розведеного розчину зменшують до 30–40 л на 20 т сінажованої маси (1,5–2 л/т робочого розчину). Верхній шар також рясно поливають.
Вартість бактеріальної закваски — 16 грн/л (0,8 грн — на 1 т силосованої або сінажованої маси).