6 жовтня 2008

Сучасні підходи до створення інтенсивних насаджень черешні

Закладання квіткових бруньок у дерев сорту Дончанка на підщепі ВСЛ-2 з формуванням веретеноподібної крони на 5-річних після садіння

Закінчення. Початок у №6/2008

Серед плодових культур черешня найменше технологічно придатна для створення інтенсивних насаджень.
Основним її недоліком є велика сила росту дерев та пізній вступ у пору плодоношення, особливо, якщо вони щеплені на сіянцях черешні дикої. Крім того, чітко виражений стовбур, ярусність розміщення на ньому гілок та слабке їхнє галуження ускладнюють формування компактних крон і утримання їх у потрібних розмірах без зниження врожайності.
У зв’язку з цим актуальним питанням є розроблення ефективних способів формування та обрізування дерев, які забезпечили б прискорення вступу дерев у пору плодоношення та створення насаджень зручних для обрізування й збирання плодів.
Зазначену проблему досліджують протягом останніх десятиріч вчені різних країн.
Так, в Іспанії розроблено систему формування низькорослих дерев черешні, яка одержала назву “іспанський чагарник”. Формують дерево, вдаючись до літнього укорочення пагонів, які досягли довжини 50–60 см в одній площині до 20–25 см протягом трьох вегетацій. У період плодоношення для покращання освітлення та отримання товарних плодів застосовують щорічне прорідження 1/4 частини плодоносних гілок.
На особливу увагу заслуговує досвід створення інтенсивних насаджень черешні в Новій Зеландії зі щільністю розміщення 1333 дер./га (5ґ1,5 м), який передбачає застосування обрізування та фітогормональних препаратів (типу промалін) під час формування веретеноподібної крони (Jacyna T., 1989).
Ця форма крони на сьогодні залишається найпоширенішою в інтенсивних насадженнях західноєвропейських країн. Її застосовують головним чином для формування слаборослих дерев із

Сорт Доннецьк-угольок

схемами висаджування 3,5–4,5ґ2–2,5 м. Використовують саджанці на слаборослих підщепах, зокрема німецькі Гізела 3 або 5, Вейрут, чеські групи ПХЛ, французькі Максма Дельбар 14 і Табел Едабріз. Правильно сформована веретеноподібна крона своєю формою нагадує ялинку з центральним провідником та бічними гілками, які відходять від нього під широкими кутами близькими до прямого. Гілки, які розміщені найближче до поверхні грунту, формують найдовшими, вгорі — найкоротшими. Висоту дерев утримують на рівні чотирьох-шести метрів. Для захисту від птахів і розтріскування плодів застосовують спеціальні покриття, тому висоту дерев обмежують до 2,5 м (Rozpara E., 1999, Mika A., 2003).
Досить часто в закордонних наукових виданнях з’являються протилежні думки щодо способів формування крони. Так, A. Wirth, W. Zbinden (1974) стверджують, що через надмірний ріст дерев веретеноподібна крона не придатна для черешні. Водночас F. Zahn (1990) доводить, що формування дерев черешні з веретеноподібною кроною забезпечує її збереженість, ранній вступ у пору плодоношення, високі врожаї й

Сорт Красуня Києва

зменшує витрати праці на обрізування дерев.
Але в наших дослідженнях веретеноподібна крона виявилась надто трудомісткою, оскільки на її формування витрачали в 2,0–3,7 раза більше часу, ніж на формування округлої крони. Крім того, за циклічної заміни гілок, яку передбачає веретеноподібна крона, не завжди відростають пагони, внаслідок чого крони залишаються оголеними, втрачається продуктивність дерева. Тому для формування такого типу крони слід обирати сорти з високим ступенем галуження.
Разом з тим, у дерев із веретеноподібною кроною в перші роки після висаджування фіксували інтенсивніше закладання квіткових бруньок, що забезпечило на п’ятому році після садіння по 12–12,6 кг черешень з дерева, або по 133,3–140 ц/га (схема висаджування — 4,5ґ2,0 м).
Одне з найновітніших формувань черешні в садах Західної Європи — лідерна форма крони Фогеля, яку розроблено в Німеччині. Основні її переваги: раннє плодоношення й забезпечення оптимального співвідношення між ростом і плодоношенням.
Сформоване запропонованим способом дерево черешні має штамб заввишки 70–80 см; сильний центральний провідник, на якому рівномірно розміщені плодоносні гілки з широкими (близько 90°) кутами відгалуження. Такі кути створюють за допомогою відгинання пагонів прищепками для білизни або спеціальними пластиковими “відгиначами”. Висоту дерева формують на 2,5–3,5 м. Для цього вкорочують провідник над слабшими бічними гілками.
Під час щорічного циклічного обрізування видаляють одну-дві гілки, яким понад три-чотири роки і діаметр яких у місці відгалуження більший за половину чи третину товщини стовбура. Це сприяє рівномірному надходженню світла у внутрішню частину крони й доброму

Сорт Мелітопольська мирная

закладанню там квіткових бруньок.
У нашій країні, зокрема в Інституті зрошуваного садівництва УААН (м. Мелітополь), Т. М. Барабаш і М. А. Барабаш (2002) розробили й запатентували кущоподібну форму крони, яку формують з допомогою літнього обрізування. Особливості її формування полягають у сильному вкороченні навесні центрального провідника (до 20 см), а влітку всіх пагонів — до 45 см та видалення конкурентів і зайвих гілок. Внаслідок цього на сильно вкорочених двох-трьох основних гілках та центральному провіднику закладають у нижній частині крони 9–12 напівскелетних гілок, і висота дерева тоді не перевищує 4–4,5 метра. Ця крона, порівняно з розріджено-ярусною, забезпечує підвищення росту продуктивності праці на обрізуванні на 35–40%, скорочує непродуктивний період дерев на два роки й підвищує врожайність насаджень на 40–45%. Однак у виробництві вона поки що поширена мало.
Водночас в Інституті садівництва УААН для інтенсивних насаджень протягом 70–80 років минулого століття було розроблено поліпшено-віялову, сплощену та площинну форми крони. Та найефективнішою, що повністю відповідає біологічним особливостям черешні, виявилась округла форма з пониженою зоною плодоношення. Формують її на низькому штамбі (60–70 см) з компактним нижнім ярусом із чотирьох-п’яти скелетних гілок, які відходять від стовбура з кутами понад 45°. У другому ярусі залишають три гілки, в третьому — дві. Відстань між ярусами становить

Веретеноподібна крона

60–70 і 50–60 см, відповідно. Під час наших досліджень ця крона виявилася найпридатнішою для створення малогабаритних насаджень на слаборослій підщепі вишня Студениківська.
Так, сумарна врожайність за сім років плодоношення в десятирічних насадженнях на цій підщепі становила: сорт Ніжність — 528,2, Китаївська чорна — 679,2, Дончанка — 1244,8 ц/га, або була в 1,9–2,2 раза вищою, ніж у насадженнях на сильнорослій сіянцевій підщепі антипка зі схемою садіння 6 х 3 метри.
Вирощування черешні на підщепі вишня Студениківська з формуванням округлої з пониженою зоною плодоношення кроною дало можливість отримати за 2004–2007 рр. прибуток з 1 га в середньому з трьох сортів 34,7 тис. грн, що в 2,1 раза вище, ніж у насадженні на антипці.
До того ж, висота дерев на слаборослій підщепі, сформована таким способом, у десятирічному віці не перевищує 3,5 м, що дає змогу ефективно доглядати за садом та збирати врожай.
Разом з тим, для покращання фітосанітарного стану насаджень ми досліджували різні строки обрізування дерев.
Встановлено, що крони дерев, навіть на сильнорослій підщепі із дикої черешні, які формувалися влітку, краще гілкувалися, а на другий-третій рік після висаджування в них прискорювалось формування плодових бруньок порівняно з деревами, які формувались у ранньовесняний термін.
Слід зазначити, що ранньовесняне обрізування за традиційними рекомендаціями сприяло посиленню ростових процесів, що й зумовлювало пізніше плодоношення дерев. Крім того, треба наголосити, що саме

Малогабаритна крона

період формування крони є найважливішим для черешні, бо навіть за умов регулярного обрізування дерев з неправильно сформованою кроною не завжди вдається ліквідувати недоліки обрізування, коли формували крону, а видалення товстих гілок (понад 5 см у діаметрі), зазвичай, призводить до ослаблення або загибелі всього дерева.
Нові підходи до формування крони сприяли появі нової малогабаритної крони, яку створено з допомогою літнього обрізування. Під час цієї операції в період вегетації покращувався фітосанітарний стан, а, внаслідок активізації діяльності клітин камбію, краще загоювались рани, що запобігало появі камедетечі. У насадженнях сорту Любава на підщепі дика черешня (схема висаджування 6 ґ 4 м) з формуванням малогабаритної крони врожай на десятий рік після висаджування становив 58–60 кг з дерева, або 242–250 ц/га. Слід відмітити високу товарну якість плодів сорту Любава: в них щільна м’якоть, їх не пошкоджують птахи, бо вони мають світле забарвлення. Плоди черешні цього сорту майже не розтріскуються (0,2–0,4 %), а їхня середня маса сягає 8,0–9,8 г. Крім того, завдяки закладанню великої кількості квіткових бруньок, інтенсивність ростових процесів знижувалась, і висота дерев з малогабаритною кроною була на 16,7-25,0% меншою, ніж у дерев з округлою, пониженою зоною плодоношення. Незважаючи на критично низькі температури повітря взимку 2005–2006 рр., коли мінімальна температура в січні 2006 р. сягала мінус 28,5, а в лютому — 26,1°С, кількість пошкоджених морозами квіткових бруньок у дерев з малогабаритною кроною була в 1,4-3,0 раза меншою, ніж з

Інтенсивне насадження черешні сорту Дончанка на слаборослій підщепі ВСЛ-2 з формуванням веретеноподібної крони на 5-річних після садіння забезпечило урожайність 140 ц/га, схема садіння 4,5 ґ 2,0 м

округлою.
Це пов’язано з тим, що, завдяки здійсненню літніх операцій, бруньки входять у зиму менш диференційованими, а отже, вони менш чутливі до дії низьких температур.
Особливо ефективним було вирощування черешні з цією кроною на слаборослій вегетативно розмножуваній підщепі ВСЛ-2. Тут на п’ятому році після того, як їх висадили однорічними саджанцями, урожай плодів з дерева становив, залежно від сорту, 8,9–13,4 кг, що забезпечило врожайність із дерев, висаджених за схемою 4,5 ґ 2,5 м, — 79,1–119,1 ц/га. Враховуючи особливості культури й зміну клімату, українські селекціонер С. Дука, Л.Тараненко, М. та В. Туровцеві, В. П. та В. В. Ласкаві створили низку сортів із високими зимостійкістю й адаптаційною здатністю. До того ж, середня маса їхнього плоду становить 12–14 г. Такі сорти користуються великою популярністю в Росії, Білорусі, Польщі і навіть у Китаї.
У 2007 році в “Реєстрі сортів рослин України” налічувалося 36 сортів, з яких 35 — вітчизняної селекції. Найкращими серед них для Південного Степу та Лісостепу є: Темпоріон, Суперниця, Легенда Млієва, Виставочна, Електра, Рожева Мліївська; в умовах Донбасу: Валерія, Ярославна, Донецький угольок, Дончанка, Аеліта; в зоні Північного Лісостепу та Полісся: Китаївська чорна, Ніжність, Любава, Дончанка.
Отже, використання високопродуктивних сортів і зимостійких підщеп у поєднанні з ефективними заходами догляду забезпечує довговічність та сталу продуктивність насаджень і найвищі показники економічної ефективності вирощування черешні.
Отже, комплексне поєднання багаторічних здобутків і нових напрацювань колективу інституту дає можливість досягти поставленої мети — запропонувати садівникам вітчизняну технологію вирощування черешні, яка не поступається кращим світовим аналогам.