САЛЬ­МО­НЕ­ЛЬ­ОЗ птиці: незмінна не­без­пе­ка

Довічне носійство та статус джерела збудника інфекції – ось вирок перехворілій на сальмонельоз птиці. Водночас ослаблені хворобою кури піддаються впливу інших патогенних агентів. Під загрозою опиняється і людина, що споживає продукцію птахівництва – яйця, в яких накопичується збудник. Як вберегти підопічних від захворювання, а свій гаманець – від зайвих витрат, йтиметься у цій статті.

За­хво­рю­ваність кур­чат на саль­мо­не­ль­оз до­ся­гає 35–40%, а ле­тальність до­рос­лих ку­рей від цьо­го за­хво­рю­ван­ня — при­близ­но 30%. Вод­но­час еко­номічні збит­ки, за­вдані саль­мо­не­ль­о­зом, спри­чи­нені не ли­ше за­ги­бел­лю кур­чат ран­нь­о­го віку, зни­жен­ням про­дук­тив­ності до­­рос­ло­го по­голів’я, а й об­ме­жен­ням збу­ту про­дукції із гос­по­дарств, не­бла­го­по­луч­них що­до саль­мо­не­ль­о­зу, а та­кож ви­т­ра­та­ми на їхнє оз­до­ров­лен­ня.

Звідки че­ка­ти за­гро­зи?
Хво­ра та за­ра­же­на пти­ця, що виділяє із послідом ве­ли­ку кількість збуд­ни­ка, є ос­нов­ним дже­ре­лом саль­мо­не­ль­о­зу. Від­міча­ють та­кож тран­с­варіаль­ний (че­рез яй­це) шлях за­ра­жен­ня. Кількість за­ра­же­них яєць ко­ли­вається у знач­них ме­жах та збільшується в період ак­тив­ної яй­це­клад­ки ку­рей. Збуд­ник саль­мо­не­­льо­­зу містить­ся у жовт­ку та спри­чи­нює за­ги­бель за­родків на всіх стадіях ембріо­наль­но­го роз­вит­ку. Пти­ця, що вже пе­ре­хворіла, про­дов­жує виділя­ти збуд­ни­ка у на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще та за­бруд­ню­ва­ти кор­ми, во­ду, об­лад­нан­ня.
Саль­мо­не­ли жи­вуть у пи­люці та на пред­ме­тах по­бу­ту до 80 діб, у пташиних яй­цях — до од­но­го ро­ку, на яєчній шка­ра­лупі — до трьох тижнів, у воді — до п’яти, а у ви­сох­лих ви­по­рож­нен­нях тва­рин та лю­ди­ни — до чо­ти­рь­ох місяців. Крім то­го, збуд­­ни­ка лег­ко по­ши­рю­ють дикі пта­хи (го­робці, го­лу­би), гри­зу­ни (миші, щурі), ку­рячі кліщі та пта­шині кло­пи. Збуд­ник та­кож мо­же місти­тись у м’яс­но­му та риб­но­му бо­рошні, рос­лин­них кор­мах. Інко­ли комбікор­ми, що прид­бані для годівлі птиці, вже бу­ва­ють за­ра­же­ни­ми саль­мо­не­ла­ми. Ок­ремі пле­мінні гос­по­дар­ст­ва, які ре­алізу­ють свою про­дукцію, за­но­сять збуд­ни­ка ін­фекції ра­зом із яй­ця­ми та мо­лод­ня­ком в інші гос­по­дар­ст­ва.
Фак­то­ра­ми, що спри­я­ють за­хво­рю­ва­н­­­­­ню пти­ці, є не­по­вноцінна та не­своє­час­на го­­­ді­вля, скуп­ченість по­голів’я, пе­регріван­ня або пе­ре­охо­ло­д­жен­ня. Ос­тан­ні чин­ни­ки і зу­мов­лю­ють зни­жен­ня при­ро­д­ної ре­­зи­­­­­с­тент­ності та ви­ник­нен­ня за­хво­рю­ван­ня.
За саль­мо­не­ль­о­зу провідне зна­чен­ня ма­ють алімен­тар­ний (че­рез корм та во­ду) та ае­ро­ген­ний (че­рез повітря) шля­хи за­ра­жен­ня птиці.
Про­яв саль­мо­не­ль­о­зу спостері­гають через п’ять-сім діб, а за ае­ро­­золь­­­но­го інфікування — через од­ну-дві.
  Над­го­ст­рий пе­ребіг саль­мо­не­ль­о­зу реєстру­ють у кур­чат, що бу­ли за­ра­жені ще ембріональ­но і ви­ве­лись уже хво­ри­ми. Во­ни ги­нуть рап­то­во, вже че­рез кілька го­дин, без ви­ди­мих клінічних про­явів.
  Гос­трий пе­ребіг спо­с­теріга­ють у кур­чат 1–10-до­бо­во­го віку. У них відміча­ють про­нос, послід во­дя­ни­с­тий та пінис­тий, на­бу­ває зе­ле­но­го ко­ль­о­ру, апе­тит від­сутній. Стан птиці ха­рак­те­ри­зується за­галь­ним пригнічен­ням, сон­ливістю, пи­щан­ням, вис­на­жен­ням. Очі кур­чат напівза­криті або за­криті, кри­ла опу­щені, ди­хан­ня при­ско­ре­не, тем­пе­ра­ту­ра тіла — 42…43°С. Пти­ця ги­не на тре­тю-п’яту до­бу. Ле­тальність мо­же ­ся­га­ти до 70%.
  За підго­ст­ро­го пе­ребігу хво­ро­ба три­­­ває шість-де­сять діб. У хво­рої птиці спо­с­теріга­ють за­па­лен­ня ле­гень, сліпо­ту, куль­гавість. Пти­ця, що оду­жа­ла, за­ли­шається носієм збуд­ни­ка саль­мо­не­ль­о­зу.
  За хронічно­го пе­ребігу у хво­рих ку­­рей спо­с­теріга­ють про­нос або за­пор, блідість та си­нюшність гре­бе­ня та се­ре­жок, зни­жен­ня апе­ти­ту.

Ак­цент на ліку­ван­ня
  Для ліку­ван­ня хво­рої птиці ви­ко­ри­с­то­ву­ють різно­манітні ан­ти­бак­теріальні пре­па­ра­ти (Аль­бак, Ап­раміцин, Бай­т­рил, Джо­т­рил, КвінА­бік, Колмік-Е, Фло­вет, Флю­меквін та ін.), які роз­бав­ля­ють во­дою чи змішу­ють із кор­мом та ви­по­ю­ють (або зго­до­ву­ють) птиці згідно з інструкцією.
Слід відміти­ти, що більшість пре­па­ратів ак­тивні про­ти саль­мо­нел на по­чат­ку за­хво­рю­ван­ня та в інку­ба­цій­но­му періоді хво­ро­би, то­му хво­ру пти­цю із ви­ра­же­ни­ми клінічни­ми оз­на­ка­ми ви­б­ра­ко­ву­ють.
  З ме­тою профілак­ти­ки саль­мо­не­ль­о­зу про­во­дять щеп­лен­ня птиці, за­сто­со­ву­ю­чи вак­ци­ни (AviPro®, Nobilis®, Gallinum®, Salmabis та ін.) різних фірм та ком­паній.
Ви­ко­ри­с­тан­ня іна­кти­во­ва­них вак­цин уже підтвер­ди­ло їхню ви­со­ку ефек­тив­ність, то­му в країнах ОБСЄ пе­ред­ба­че­но з 2008 р. обов’яз­ко­ве щеп­лен­ня ку­рей-не­су­чок.
  Важ­ли­вим та­кож є за­сто­су­ван­ня різ­них кор­мо­вих до­ба­вок. Птиці зго­до­ву­ють, в ос­нов­но­му, кор­мові до­бав­ки, що бе­руть участь в обміні ре­чо­вин (ві­та­міни, аміно­кис­ло­ти, мікро­е­ле­мен­ти), поліпшу­ють за­галь­ний стан (пробіоти­ки, пре­біоти­ки, рос­линні ек­с­т­рак­ти, іму­но­с­ти­му­ля­то­ри), по­кра­щу­ють якість та пе­ре­травність кормів (фер­мен­ти, ан­ти­ок­си­дан­ти, підкис­лю­вачі). Ос­танні, як відо­мо, у ви­гляді ор­ганічних кис­лот (ли­мон­на, мо­лоч­на, му­ра­ши­на, оц­то­ва, про­піоно­ва, фу­ма­ро­ва, бур­ш­ти­но­ва) та їхніх со­лей зни­жу­ють рН кор­мо­вої суміші та вмісту трав­но­го ка­на­лу, змен­шу­ють бу­фер­ну ємність кормів та поліпшу­ють їхні сма­кові якості. Во­ни є універ­саль­ни­ми кон­сер­ван­та­ми про­ти бак­терій і пліс­ня­­ви у кор­мах, кор­мовій си­ро­вині та воді. Вод­но­час му­ра­ши­на та оц­то­ва кис­ло­ти ма­ють різкий за­пах, а за по­трап­лян­ня на шкіру або в очі спри­чи­ню­ють опіки, на ме­та­леві ого­рожі — силь­ну ко­розію.
  Підкис­лю­вачі (аци­дофіка­то­ри) ви­ко­ри­с­то­ву­ють як суміші кис­лот, то­му спектр їхньої різно­манітної дії про­яв­ляється повніше. Це пре­па­ра­ти Асід Лак, Асідомікс Формік Лак G, Саль­мо-ніл рідкий, Біот­ронік®, INFAMID liquid та ін.
  Скла­до­ви­ми більшості підкис­лю­вачів є кис­ло­ти: ли­мон­на (Е-330), мас­ля­на (Е-250), мо­­лоч­на (Е-270), му­ра­ши­на (Е-236), оц­то­ва (Е-260), про­піо­но­ва (Е-280), фу­ма­ро­ва (Е-297), а та­кож амо­ній. Їхньою особ­ливістю є те, що во­ни ін­­тен­­сифіку­ють тем­пи рос­ту пти­­ці та її до­бові при­ро­с­ти, за­по­біга­ють по­ру­шен­ню ро­бо­ти трав­но­го ка­на­лу та сти­му­лю­ють ріст не­­обхідної мікро­ф­ло­ри ки­шеч­ни­ка, ак­тивізу­ють дію трав­них фер­ментів, спри­я­ють ад­сорбції міне­­раль­­них ре­чо­вин (кальцію та фо­с­фо­ру), пе­ре­трав­лен­ню про­теїну та за­своєнню жирів, зу­пи­ня­ють роз­кла­дан­ня білків до аміаку та ток­сич­них нітро­замінів, зніма­ють спаз­ми м’язів ки­шеч­ни­ка, змен­шу­ють кор­мо­вий стрес, по­пе­ре­д­жу­ють ди­с­­­­пеп­сичні про­­­но­си кор­мо­во­го по­хо­­джен­ня, по­до­вжу­ють термін зберіган­ня кор­мів, за­побіга­ють псу­ван­ню або по­втор­но­му за­ра­жен­ню кормів, по­кра­щу­ють гігієну кормів та во­ди, змен­шу­ють ри­зик за­ра­жен­ня ту­шок па­то­ген­ни­ми бак­те­ріями (саль­мо­не­ла­ми) під час за­бою пти­ці.
  Важ­ли­вою є дезінфекція, яку про­во­дять у не­бла­го­по­луч­них пташ­ни­ках, під­соб­них приміщен­нях згідно з чин­ною Інструкцією із ве­те­ри­нар­ної дезінфекції об’єктів тва­рин­ництва. За­сто­со­ву­ють роз­чи­ни-дезінфек­тан­ти (2%-й фор­маль­дегіду, 3%-й натрію гідрок­си­ду, 1%-й вірко­ну, 0,5% Віро­ци­ду, Аг­ри­гер­му 1000, 1,5%-й Бро­ва­де­з плюс та ін.) згідно з інструкцією.