Резерви соняшникового поля

Резерви соняшникового поля Прогноз умов весняно-літньої вегетації Агрометеорологічні ресурси для вирощування соняшнику складуться на рівні середньобагаторічних значень і будуть дещо кращі від тогорічних. Сприятливі погодні умови для вегетації соняшнику прогнозуються в областях Лісостепу та в Кіровоградській і Луганській областях. Переважно сприятливі агрометеорологічні умови передбачаються в областях товарного виробництва соняшнику (Донецька, Миколаївська, Одеська, Дніпропетровська), недостатньо- і малосприятливі — в областях Полісся. За очікуваного довготермінового агрометеорологічного прогнозу сівбу соняшнику господарства зони Степу і Закарпатської області можуть розпочати на початку другої, Лісостепу — у другій, на Поліссі — наприкінці другої декади квітня, що на 7—13 днів раніше порівняно із середньобагаторічними строками. Очікуваний підвищений температурний режим та недобір опадів у квітні-травні в Донецькій, Луганській, Одеській, Миколаївській, Тернопільській та Івано-Франківській областях призведе до висушування посівного шару грунту й ускладнить проростання насіння та одержання оптимальної густоти посівів, що вплине на закладання квіткових горбочків і генеративних органів квітки. Водночас формуватимуться передумови інтенсивного забур’янення посівів. У критичний щодо вологи період — від початку утворення кошика і до цвітіння соняшнику — щодо кількості опадів для більшості областей товарного виробництва культури червень передбачається сприятливим, а липень — переважно- і недостатньо сприятливим, що негативно вплине на формування пиляків та інших органів генеративного розвитку. У серпні в період дозрівання соняшнику очікується переважно сприятлива для формування, достигання насіння та нагромадження олії в сім’янках погода. Прогнозована дощова погода у вересні може створити сприятливі умови для розвитку хвороб (гнилі білої та сірої тощо) і ускладнити збирання врожаю. Рекомендації Очікувані агрометеорологічні умови забезпечать цьогорічний урожай соняшнику в Україні в межах 11—12 ц/га, що на 2,1 ц/га більше, ніж у 2001 році. Передбачається, що посівні площі під соняшником залишаться на рівні 2001 року і становитимуть 2,3 млн га, валовий збір насіння становитиме 2,5—2,8 млн т, або на 0,2—0,5 млн т більше, ніж торік. У Черкаській, Харківській і Донецькій областях урожайність культури може досягти 14—18, а в Дніпропетровській та Вінницькій — 13—16 ц/га. Низька продуктивність (6—8 ц/га) прогнозується в Херсонській і Миколаївській областях та в АР Крим. Впровадження в сільськогосподарське виробництво нових високопродуктивних гібридів, які найповніше відповідають місцевим грунтово-кліматичним умовам, без додаткових капіталовкладень на 3—5 ц підвищить урожайність соняшнику на кожному гектарі посіву. Результати сортовипробування районованих на 2002 рік сортів і гібридів соняшнику показано в таблиці. У прогнозованих погодних умовах весни передпосівний обробіток грунту має обмежуватися мінімальною кількістю технологічних операцій з використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів для збереження грунтової вологи: після плоскоріза — боронами БІГ-ЗА і культиваторами КПС-4, а після оранки — культиваторами УСМК-5,4, КПС-4. В агрегаті з культиваторами слід застосувати борони і шлейфи. Передпосівну культивацію треба провести безпосередньо перед сівбою, бажано з одночасним внесенням страхових гербіцидів проти однорічних злакових та дводольних бур’янів (Трефлан, 48% к.е. — 2,0–5,0 кг/га; Гвардіан, 79% к.е. — 2,4–3,5 кг/га; Гезагард, 50% з.п. — 2,0–4,0 кг/га; Трифлурекс, 48% к.е. — 2,0–5,0 кг/га; Харнес, 90% к.е. — 1,5–3,0 кг/га). Перед посівом слід локально внести мінеральні добрива в дозі N — 30, P — 30–50, K — 30–100 кг/га, залежно від наявності в грунті основних елементів живлення, що підвищить врожайність до 3,5 ц/га та вміст олії в насінні на 1,3–1,7%. Важливо провести посів у стислі строки, за 4–6 днів, на глибину 6–7 см, якщо ж верхній шар грунту сухий — на 8–9 см. Насіння має бути добре відкаліброване за розмірами, протруєне та оброблене мікродобривами (Со, Mg, Mo та ін.). За даними науково-дослідних установ, внесення мікродобрив (цинк, бор, мідь) під основний обробіток грунту по 6 кг/га діючої речовини, а також намочування насіння 0,06%-ним розчином ванадату амонію сприяє підвищенню врожайності та олійності соняшнику. Мікроелементи краще вносити в рядки під час сівби по 80 кг/га туків: марганцеві добрива у вигляді марганізованого суперфосфату — на чорноземах глибоких малогумусних вилугованих, молібденові добрива у формі молібденізованого суперфосфату — на лучно-чорноземних грунтах, борні — у вигляді простого борного суперфосфату на чорноземах вилугованих, що збільшить урожайність соняшнику на 1,3 ц/га. Допосівна обробка насіння соняшнику українськими регуляторами росту рослин (Емістимом С або Агростимуліном) у дозі 15–20 мл/15 л води/т насіння, підвищує врожай на 10% і більше. Щоб зменшити напругу під час збирання, попередити масові ураження хворобами, передусім білою та сірою гнилями, кожне господарство повинно вирощувати не менше 2–3 найкращих гібридів, різних за тривалістю вегетаційного періоду. У південних районах частка середньостиглих гібридів має становити понад 60%, решта — ранньостиглі, у північних — скоростиглих — 30–40%, ранньостиглих — 60–70%. Оптимальна густота після проріджування у південному Степу має становити 35–40 , у північному — 45–50, а в Лісостепу — 50–60 тис. рослин/га. Встановлюючи норми висіву, слід враховувати надбавку на польову схожість насіння (20–25%) та зрідженість рослин післясходовим боронуванням (10%). Після сівби поле доцільно закоткувати кільчасто-шпоровими котками, що забезпечить більш ранню й дружну появу сходів. Для знищення сходів бур’янів, збереження вологи в грунті, покращання аерації поля, руйнування грунтової кірки через 5—6 днів після сівби треба провести досходове боронування середніми боронами впоперек рядків. На неущільнених грунтах оптимальна швидкість агрегату має становити 10—11, а на ущільнених — 6—7 км/год. За безгербіцидної технології вирощування у фазі 2—3 пар справжніх листків слід провести післясходове боронування посівів упоперек рядків на малій швидкості агрегату (4—5 км/год) у денні години, коли тургор рослин спаде. Посіви по плоскорізному зябу треба боронувати голчастими боронами БИГ-3 в агрегаті з гусеничними тракторами. Бур’яни у фазі проростків чи білих ниточок знищуються зубами борін у фазі появи двох справжніх листків на 81—87%, а чотирьох — на 61—68%. За вологості верхнього шару грунту до 18% краще застосовувати легкі борони, а за більшої вологості — середні. За відсутності основного удобрення підживлення рослин слід провести у фазі 2—3 пар справжніх листків у дозі N20 P30 K30 кг/га. Щоб створити кращі умови для доступу повітря до кореневої системи, нагромадити вологу й поживні речовини в грунті, а також знищити бур’яни, треба провести перше міжрядне розпушення культиваторами КРН-4,2 або КРН-5,6 з використанням прополювальних борінок КРН-38 або ротаційних дисків КРН-28. На сильно засмічених багаторічними бур’янами полях через два тижні після першого розпушення слід провести другий міжрядний обробіток. На полях, де пізні бур’яни систематично знищуються восени в системі поліпшеного зябу, вистачить одного розпушування міжрядь. Для присипання бур’янів у рядку культиватори потрібно обладнати загортачами КРН-52, КРН-53. За недостатньої кількості опадів на глибину розпушення слід зменшити до 5—6 см. У Степу доцільно застосувати в міжряддях відносно мілке (6—8 см) розпушування грунту. Для нормального запилення перед початком цвітіння на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіки з розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на кожний гектар. Урожай насіння завдяки цьому збільшується на 30—50%. І не слід забувати найважливішого: соняшник можна повертати на попереднє поле не раніш як через 8—10 років. Б. Оверченко, ст. науковий співробітник Інституту агроресурсів, заслужений працівник сільського господарства України, канд. с.-г. наук