Проведено моніторинг кетозів дійних корів в Україні

Кетоз — найпоширеніше захворювання  високопродуктивних тварин, що найчастіше виникає у післяродовий період. Причиною виникнення хвороби здебільшого є дефіцит енергії, який виникає через значні енерговитрати організму на виробництво молока.

О. Гнатюк,
керівник відділу маркетингу,
О. Костюк,
менеджер із роботи з ключовими клієнтами,
ТОВ «Байєр», підрозділ захисту
здоров’я тварин

Через кетоз молочна ферма зазнає значних збитків унаслідок цілої низки супутніх проблем: зниження молочної продуктивності тварин, погіршення відтворення корів, підвищення рівня післяродових хвороб. Наскільки поширений кетоз серед дійних тварин у молочних тваринницьких господарствах України? Чи існує взаємозв’язок між рівнем кетонових тіл у крові тварин та частотою виникнення післяродових захворювань? Які саме післяродові захворювання проявляються у тварин, хворих на кетоз, найчастіше? Ці та багато інших питань турбують не одне покоління ветеринарів, науковців, керівників господарств і пересічних власників сільськогосподарських тварин.

Досліджуємо господарства
У моніторингу взяли участь 32 господарства з різних регіонів України: АР Крим, Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської, Харківської, Хмельницької та Черкаської областей. Усього було досліджено 184 корови в період з 7 по 15 день після отелення (день отелу = день 0). За словами ветеринарних лікарів вищезазначених господарств, у досліджуваних тварин не було виявлено жодних клінічних ознак кетозу. Як відомо, золотим стандартом для виявлення кетозу є вимірювання рівня бета-гідроксибутирату (БГБ) у сироватці крові, оскільки цей вид кетонових тіл стабільніший у крові, ніж ацетон або ацетоацетат. Тому визначення саме цього показника більш точне для дослідження та оцінки здоров’я стада.
Отже, для вимірювання рівня кетонових тіл, а саме, бета-гідроксибутирату (БГБ), у тварин відбирали кров з хвостової вени. В своїй роботі ми використовували прилад Precision Хceed, який вважається найточнішим для визначення концентрації БГБ. За нанесення краплі крові на тестову смужку, останню встановлювали у роз’єм приладу Precision Хceed. Значення рівня бета-гідроксибутирату, за якого тварина вважається хворою на субклінічний кетоз, — від 1,2 до 1,4 ммоль/л. Слід зазначити, що у всіх досліджених тварин не спостерігали будь-яких клінічних симптомів кетозу. На фермах, що брали участь у дослідженні, ветеринари не проводили моніторинг рівня кетонових тіл у тварин.
Підвищений рівень БГБ: трактуємо показники
Субклінічний кетоз починається тоді, коли рівень бета-гідроксибутирату (БГБ) у сироватці крові становить 1,2 ммоль/л. Рівень БГБ, за якого спостерігатимуться клінічні симптоми, може коливатися, але, як правило, становить 3,0 ммоль/л і більше. Часто корови з високим рівнем БГБ не проявляють клінічних симптомів, пов’язаних із зміною апетиту або поведінки. З цієї причини спроба диференціювати клінічний та субклінічний кетоз на фермі не виправдана: важливіше зробити загальний висновок про здоров’я стада на основі вимірювання рівня кетонових тіл.
Під час дослідження дійних корів було виявлено, що 63,5% (117 гол.) були здоровими щодо кетозу, а у решти, 36,5% (67 гол.), було виявлено підвищений рівень бета-гідроксибутирату (рис. 1). Серед корів із підвищеним рівнем БГБ лише у 9,7% показники коливались в межах 1,2–1,4 ммоль/л, характерних для субклінічного кетозу. У решти тварин з кетонемією рівень бета-гідроксибутирату був 1,5 ммоль/л і вище (26,8%).

Кетоз та післяродові ускладнення
Встановлено також зв’язок між кетозом та частотою виникнення післяродових захворювань. Так, серед корів, у яких рівень бета-гідроксибутирату був у нормі, зафіксовано всього лише дві тварини із післяродовими хворобами. Це становить 1,7% від усієї групи здорових тварин: у однієї тварини був виявлений післяродовий парез, у іншої — парез та метрит (див. табл.). Натомість у корів із субклінічним кетозом рівень захворюваності становив 11,1% (затримка посліду, метрит, мастит), що у 6,5 раза вище порівняно із захворюваністю тварин, здорових відносно кетозу. Найвищий рівень післяродових хвороб — понад 40% — був відмічений у корів з високим рівнем бета-гідроксибутирату — 2,0 ммоль/л і вище. Серед післяродових захворювань у тварин із кетонемією були встановлені: метрит — 50%, затримка посліду — 22,7%, мастит — 18,1%, післяродовий парез — 10% (рис. 2).
Отже, найчастіше у тварин, хворих на кетоз, реєстрували метрит, який, цілком вірогідно, був спровокований недостатніми скороченнями мускулатури матки через загальний дефіцит енергії в організмі. Слабкі скорочення м’язів спричинили затримку в порожнині матки лохій і розвиток патогенної мікрофлори.