Пра­виль­ний ритм ви­ро­щу­ван­ня лю­цер­ни

За ско­шу­ван­ня лю­цер­ни на зе­ле­ну ма­су чо­ти­ри і більше разів мож­на от­ри­ма­ти ви­со­ку про­дук­тивність посіву та по­ліпши­ти кор­мо­ву цінність са­мої куль­ту­ри. Пер­ший укіс про­во­дять до початку бу­тонізації, ос­танній — при­близ­но за 30 днів до на­стан­ня мо­розів.

Т. Мі­ро­нен­ко
Cпеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

Ха­рак­тер­ною оз­на­кою більшості кор­мо­вих трав’яни­с­тих рос­лин є зни­жен­ня кор­мо­вої цінності тра­во­стою із збільшен­ням періоду ве­ге­тації, тоді як їхня вро­жайність при цьо­му зро­с­тає. Цим по­яс­нюється праг­нен­ня фахівців виз­на­чи­ти ті періоди в роз­вит­ку рос­лин, ко­ли ви­со­ка вро­жайність спри­ят­ли­во поєднується із до­б­­­ри­ми кор­мо­ви­ми яко­с­тя­ми. Це та­кож пов’яза­но із виз­на­чен­ням оп­ти­маль­ної ча­с­то­ти ви­ко­ри­с­тан­ня тра­во­стою за се­зон. У регіонах із до­стат­нім при­­­род­ним зво­ло­жен­ням грун­ту доцільно про­во­ди­ти чо­ти­ри­крат­не ви­ко­ри­с­тан­ня тра­во­стою лю­цер­ни у фазі бу­то­нізації, за яко­го збір кор­мо­вих оди­ниць із од­но­го гек­та­ра зро­с­тає на 10–15, пе­ре­трав­но­го про­теїну — на 25%, якість кор­му за весь період ве­ге­тації стає рів­номірнішою, що сприяє зро­с­тан­ню до­хо­ду з гек­та­ра (у гро­шо­во­му ви­разі) на 10–20%.
От­же, вста­нов­ле­но, що мак­си­маль­ний уро­жай кор­мо­вої ма­си лю­цер­ни от­ри­му­ють у фазі цвітіння, а ви­щу якість — на по­чат­ку фа­зи бу­тонізації (рис. 1). Зби­ран­ня лю­цер­ни у такі стро­ки за­без­пе­чує в кор­мах зни­же­ний рівень клітко­ви­ни і більший вміст про­теїну.

15 трав­ня — клю­чо­ва да­та?
Ду­же важ­ли­во пра­виль­но об­ра­ти да­ту пер­шо­го ско­шу­ван­ня лю­цер­ни. У регіонах із до­статнім при­род­ним зво­ло­жен­ням грун­ту 15 трав­ня — іде­аль­но при­дат­на для цьо­го да­та (при цьому слід орієнтуватися на фазу розвитку рослини). У та­ко­му разі мож­на зібра­ти фу­раж ви­со­кої хар­чо­вої цінності та вод­но­час за­без­пе­чи­ти пра­виль­ний по­даль­ший роз­ви­ток лю­цер­ни. Що до­вше за­тя­гу­ють­ся стро­ки ско­шу­ван­ня посіву куль­ту­ри, то менш ефек­тив­ним бу­де укіс з ог­ля­ду на те, що енер­ге­тич­на цінність та­ко­го кор­му змен­шується, а рівень йо­го на­си­че­ності азо­том стає не­до­статнім для тва­рин.
Прий­нят­ним ком­про­мі­сом, що збе­ре­же ба­ланс між кількістю та якістю ско­ше­ної лю­цер­ни, є пла­ну­ван­ня ско­шу­ван­ня лю­цер­ни між 10 та 20 трав­ня. У гірських місце­во­с­тях цей термін мож­на по­до­вжи­ти до де­ся­ти днів. А в регіонах, де тепло надходить раніше і достатньо опадів, кор­­моз­би­ральні ро­­бо­­­ти, на­в­па­ки, мож­на при­зна­чи­ти на два тижні раніше. Да­ти на­ступ­них ско­шу­вань та­кож відігра­ють прин­ци­по­ву роль у за­без­пе­ченні про­дук­тив­ності лю­цер­ни. Як­що терміни між чер­го­ви­ми ско­шу­ван­ня­ми бу­дуть за­над­то стис­ли­ми, рос­ли­на не встиг­не відно­ви­ти свої ко­ре­неві ре­­зер­­ви. Фа­­хівці фран­цузь­ко­го інсти­ту­ту рос­лин­ництва Arvalis-Institut du vegetal ре­ко­мен­ду­ють вста­но­ви­ти інтер­вал між ско­шу­ван­ням 35–40 днів, утім між пер­шим та дру­гим тиж­ня­ми мож­на до­­да­­ти ще сім днів, щоб лю­­цер­на знов увійшла в стадію бу­­тоні­за­ції: та­ким чи­ном ре­­зер­ви віднов­лять­ся повністю.

«Доз­во­ли­ти» лю­церні цвісти
Уро­жайність зе­ле­ної ма­си, як і на­сін­нєва про­дук­тивність лю­цер­ни, більшою мірою за­ле­жить від кліма­тич­них чин­ників, особ­ли­во під час цвітіння, мен­шою — від аг­ро­технічних за­ходів. Та­ка дум­ка здебільшо­го відповідає ре­аль­но­му ста­ну ре­чей. То­му слід до­б­ре зна­ти умо­ви і чин­ни­ки, що спри­я­ють ряс­но­му цвітінню лю­цер­ни. Період квіту­ван­ня тра­во­стою лю­цер­ни пер­шо­го уко­су за спри­ят­ли­вих умов три­ває 25–40, дру­го­го уко­су — 20–30 днів. Квітки й суцвіття на стеблі цвітуть од­но­час­но по 3–5 суцвіть (три­валість цвітіння од­но­го суцвіття — чо­ти­ри-сім днів, однієї квітки — один-чо­­ти­ри дні). Ду­же важ­ли­во «доз­во­ли­ти» лю­церні цвісти при­наймні раз на рік, щоб рос­ли­на встиг­ла відно­ви­ти свої ре­сур­си. 10–15% квіту бу­де більш ніж до­стат­ньо! Лю­цер­на на­ко­пи­чує цу­кор та крох­маль у ко­ре­невій си­с­темі та мобі­лі­зує їх на­прикінці зи­ми або після по­ко­су, щоб за­без­пе­чи­ти якісну на­си­ченість фу­ра­жу. Їхнє віднов­лен­ня за­без­пе­чує си­с­те­ма по­да­ван­ня та цир­ку­ляції повітря до ко­ренів, що у лю­цер­ни є до­стат­ньо роз­ви­не­ною. Ре­зер­ви до­ся­га­ють сво­го стан­дарт­но­го нор­маль­но­го рівня на по­чат­ку цвітіння (рис. 2).

За­па­си аж до по­чат­ку пер­ших за­мо­розків
Ос­танній укіс лю­цер­ни має відбу­тись що­най­мен­ше за 30 днів до на­стан­ня пер­ших за­мо­розків. Та­ким чи­­ном рос­ли­на встиг­не відпо­чи­ти, відно­ви­ти ре­зер­ви та яко­мо­га кра­ще підго­ту­ва­тись до пе­ре­зи­мівлі. Отже, економічно і технологічно доцільніше використовувати люцерновий травостій 3–4 роки. Після останнього року використання люцерна «не повинна повертатися» на це поле декілька років.