Пошуки резервів відтворення врх: здобутки і перспективи (повна версія)

Другий період — фізіологічна зрілість. Він триває від 2 до 5-річного віку плідників. Особливістю цього періоду є збільшення до максимальних величин об’єму, концентрації сперміїв, загальної кількості сперміїв у еякуляті, рухливості, резистентності, стійкості сперміїв до заморожування, збільшення діаметра сім’яних канальців сім’яників до максимальних розмірів.

Третій період — стабілізація статевої функції. Він триває від 5 до 10-12-річного віку плідників. Характерною його ознакою є константність об’єму еякуляту, концентрації сперміїв, загальної кількості сперміїв у еякуляті, рухливості, резистентності, стійкості сперміїв до заморожування та діаметра сім’яних канальців сім’яників.

Четвертий період — згасання статевої функції. Цей період настає після 10–12-річного віку плідників. Він характеризується поступовим зниженням показників об’єму еякуляту, концентрації сперміїв, загальної кількості сперміїв, рухливості, резистентності, стійкості сперміїв до заморожування та дегенерацією сім’яників.

Між кількісними та якісними показниками спермопродукції і запліднювальною здатністю сперміїв нами встановлено певний взаємозв’язок: між об’ємом і загальною кількістю сперміїв у еякуляті, концентрацією і загальною кількістю сперміїв у еякуляті, рухливістю і стійкістю сперміїв до заморожування, активністю і запліднювальною здатністю сперміїв від першого осіменіння у бугаїв, залежно від породи, існують прямі зв’язки. Кореляційне співвідношення між цими показниками перебуває в межах 0,270–0,850. Ці показники мають високий відсоток взаємозалежності (7,29–72,25%).
На фенотипову різноманітність показників спермопродукції бугаїв значно впливає їхній генотип. Спостерігається значний ступінь спадкової зумовленості кількісних і якісних показників спермопродукції та запліднювальної здатності сперміїв. Коефіцієнти успадковуваності показників спермопродукції бугаїв, залежно від породи, для пар батько — син для об’єму еякуляту становили 0,29–0,66, концентрації сперміїв — 0,18–0,49, загальної кількості сперміїв у еякуляті — 0,26–0,52, рухливості сперміїв — 0,26–0,62 та стійкості сперміїв до заморожування — 0,19–0,59; для пар дід — онук — відповідно: 0,19–0,52; 0,15–0,66; 0,13–0,44; 0,15–0,53 і 0,17–0,59. Коефіцієнти повторюваності для показників, наведених вище, були в межах 0,55–0,93.
У досліді, який ми провели в колишньому господарстві з вирощування нетелей “Требухівський” (осіменіння дочок бугаїв, вирощених в однакових умовах, провів спермою трьох плідників один і той самий технік), встановлено, що дочки різних бугаїв мають різну запліднюваність (табл. 3). Так, при осіменінні дочок від одних і тих самих батьків спермою бугая Ранда 3821 запліднювальна здатність становила в середньому 65,3±2,5 з коливаннями від 43 до 100%; Вальда 69722 — 90,3±2,24 з коливаннями від 40,0 до 100,0% і Діхтера 79807 — 59,7±2,33 з коливаннями від 28,3 до 100%. Різниця між групами була статистично вірогідною.

Для вивчення рівня успадковування заплідненості телиць різних генотипових груп осіменяв один технік спермою одного й того ж бугая. За середньої запліднюваності телиць 58,5–95,1% у різних господарствах відсоток заплідненості у різних генотипових групах був у межах 10,0–100,0% (табл. 4). При цьому коефіцієнти успадковування становили 0,330–0,666, тобто вони були значно більші, ніж у разі осіменіння тварин різних генотипових груп спермою кількох бугаїв (п=0,14–0,38). Результати цих досліджень свідчать, що генотипи бугаїв значно обумовлюють рівень їх запліднювальної здатності. Проте в усіх дослідженнях з визначення коефіцієнтів успадковування показників плодючості телиць цей фактор не враховували і, можливо, тому одержали низькі коефіцієнти успадковуваності репродуктивної здатності самок.
Відтворювальну функцію великої рогатої худоби та норок вивчали також в умовах радіоактивного забруднення. Щільність забруднення розораних земель становила за цезієм-137 від 1,5 до 3,5 Кі/км2. Вивчено вплив зовнішнього та внутрішнього опромінення на репродуктивну функцію норок. Встановлено, що хронічні зовнішні та внутрішні радіаційні навантаження на американську норку та на два покоління її нащадків, що перебували в умовах зони відчуження Чорнобильської АЕС, зумовили функціональне та структурне ураження репродуктивної системи тварин (Є. Рясенко, 1998 р.).
Перспективними є дослідження з розробки нових методів прогнозування рівня спермопродуктивності плідників за інтер’єрними показниками (зокрема за концентрацією амінокислот у плазмі крові), які раніше проводили вчені Інституту розведення і генетики тварин, а тепер продовжують аспіранти. Тут дослідили біохімічні особливості сперми бугаїв різних порід. Встановили зв’язки між її біохімічними показниками та запліднювальною здатністю сперміїв.

На нашу думку, методи оцінки виживання розморожених сперміїв потребують удосконалення, оскільки цей показник значно впливає на запліднення.
Одним із шляхів поліпшення використання сперми високоцінних бугаїв є удосконалення способів осіменіння самок. Потрібно уточнити місце введення сперми у статеві шляхи корів і телиць. У зв’язку зі збільшенням поголів’я худоби в індивідуальних власників, постає завдання розробити організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць у місцях їх утримання. Для цього, можливо, доцільно було б і далі провадити вивчення ефективності так званого епіцервікального способу осіменіння телиць. Заслуговує на увагу досвід кооперативних формувань, що займаються штучним осіменінням великої рогатої худоби за маршрутно-кільцевою системою.
Подальше вдосконалення штучного осіменіння передбачає поглиблене проведення теоретичних досліджень у галузі біології, фізіології, біохімії та біофізики гамет великої рогатої худоби, перегляд деяких організаційних та технологічних процесів оцінки, заморожування, довгострокового зберігання та використання генетичного матеріалу.
Внаслідок посилення ролі економічних важелів у роботі сільськогосподарських підприємств виникла потреба розробити критерії доцільності проведення профілактичних заходів, аби не допустити порушень обміну речовин парентеральним введенням вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот тощо, оскільки в технологічно розвинутих країнах усе це тваринам дають як кормові добавки.
Результати наших досліджень і аналіз літературних джерел засвідчують, що стан відтворення великої рогатої худоби можна поліпшити шляхом застосування нових науково обгрунтованих методів підвищення її плодючості.

Й. Сірацький, С. Демчук,
І. Федорович, Г. Шарапа,
Інститут розведення
і генетики тварин УААН