Пошуки резервів відтворення ВРХ: здобутки і перспективи (повна версія)

Напевно, існуючий однобічний напрям під час виведення високопродуктивних стад тільки за ознаками молочності й відокремлене від бугаїв вирощування телиць зумовлюють зниження плодючості тварин унаслідок гіпоплазії яєчників і матки та гормонального дисбалансу, нерідко спричиняють ановуляторні цикли, кистозне переродження яєчників тощо.
У високопродуктивних корів голштинської і українських молочних порід різні морфологічні та функціональні розлади статевих органів частіше виникають у післяотільний період за наявності запалення матки і несвоєчасного лікування. Нерідко хронічний перебіг запалення призводить до утворення спайок між рогами матки і стінкою тазової або черевної порожнини; іноді створюється тканинний конгломерат між верхівкою рогу матки, яєчником і бахромою яйцепровода та ін., що обумовлює стійку неплідність і вибракування цінних корів. Уважної кваліфікованої допомоги потребують корови при затриманні посліду, в цьому разі потрібно поєднувати терапевтичний і хірургічний способи його відокремлення.
Виведення нових високопродуктивних корів породило низку проблем, пов’язаних із чітким дотриманням технології утримання, годівлі та використання тварин, із новим підходом до профілактики, діагностики і кваліфікованого лікування. Особливу увагу слід звернути на підготовку кваліфікованих спеціалістів у навчальних закладах, збільшивши кількість практичних занять з питань відтворення тварин, освоєння нових схем ефективного лікування хворих тварин відповідно до поставленого діагнозу.
Важливе значення для відтворення великої рогатої худоби має розвиток і вік телиць під час першого осіменіння. Раннє осіменіння добре розвинутих телиць чорно-рябої породи підвищує заплідненість після першого осіменіння, а в корів старшого віку репродуктивна функція слабшає, зростає кількість повторних осіменінь. Так, в умовах господарства з вирощування нетелей заплідненість телиць від першого осіменіння у віці 13–14 міс. становила 95,8%, в 15–16 міс. — 78,7, у 17–18 міс. — 60,5, у 19 міс. і старших — 43,0%. Охоту визначав бугай-пробник, телиць із ановуляторним циклом не осіменяли (І. Кузьменко, 1985 р.).
В іншому досліді на телицях симентальської породи живою масою 360–380 кг заплідненість телиць 13–16-місячного віку від першого осіменіння сягала 76,9%; 17–18-міс. — 79,3; 19–20 міс. — 61,3; 21 міс. і старших — 54,4%. Заплідненість у 13–18-місячних телиць була в 1,4–1,5 раза вищою, порівняно з телицями, яких осіменяли у віці 21 місяць та пізніше (Й. Сірацький, 1960 р.).
Темпи якісного вдосконалення відтворних функцій великої рогатої худоби залежать від цінності бугаїв, здатності передавати господарсько корисні ознаки потомству, тривалості їх життя і племінного використання. Знання вікових особливостей і ступеня спадкової зумовленості відтворної функції тварин дає змогу суттєво впливати на формування репродуктивної здатності та інтенсивність використання бугаїв. Підвищення відтворної здатності плідників є першочерговим заходом у комплексі інтенсифікації селекційно-племінної роботи.
У плідників великої рогатої худоби виявлено значні породні та вікові особливості спермопродуктивності (табл. 2). Об’єм еякуляту та загальна кількість сперміїв у еякуляті збільшується до 8–9-річного віку залежно від породи. Об’єм еякуляту дворічних бугаїв, залежно від породи, становить 58,63–73,0% і трирічних — 69,1–87,00% об’єму еякуляту шестирічних плідників, а загальне число сперміїв у еякуляті, відповідно, —  53,9–75,4 та 59,5–90,4% загальної кількості сперміїв у еякуляті шестирічних бугаїв. Ці показники з невеликими коливаннями зберігаються до 10-12-річного віку плідників. Концентрація й активність сперміїв також збільшуються до 6–8-річного віку і з невеликими коливаннями зберігаються на такому рівні до 12-річного віку бугаїв. Стійкість сперміїв до заморожування досягає максимальних величин уже в 5–6-річному віці плідників. Аналіз даних показав, що ступінь впливу віку на об’єм еякуляту, залежно від породи, перебуває в межах 24,2–30,1%, на концентрацію сперміїв — 2,6–15,2, загальне число сперміїв у еякуляті — 13,8–21,2, рухливість сперміїв — 4,3–18,3, а на стійкість сперміїв до заморожування — 8,5–15,8%.
Результати досліджень засвідчують, що коефіцієнт кореляції між віком та об’ємом еякуляту для бугаїв досліджених порід становив 0,430–0,603, а між віком і загальним числом сперматозоїдів у еякуляті — 0,367–0,483.
Встановлено значну залежність об’єму еякуляту і загального числа сперміїв у ньому від живої маси плідників. Коефіцієнт кореляції для об’єму еякуляту, залежно від породи, становив 0,514–0,749, а для загального числа сперміїв у еякуляті — 0,452–0,553. Частка впливу живої маси бугаїв, залежно від породи, на об’єм еякуляту становила 25,00–43,1%, а на загальне число сперміїв у еякуляті — 20,8–36,9%. Такий тісний взаємозв’язок можна пояснити тим, що маса статевої залози тісно пов’язана із живою масою плідників (г=0,89).
Встановлено взаємозв’язок між живою масою бугайців та величиною сім’яників і показниками спермопродукції. Між живою масою бугайців у період вирощування та об’ємом еякуляту існує тісний зв’язок (г=0,64). Про розвиток сім’яників можна судити за їхніми розмірами. Наші дослідження показують, що між шириною і довжиною сім’яників до забою тварин і після нього існує дуже тісний зв’язок. Коефіцієнт кореляції для ширини сім’яників становить +0,87 і для довжини — +0,89.

Й. Сірацький, С. Демчук,
І. Федорович, Г. Шарапа,
Інститут розведення
і генетики тварин УААН