Попереджений — значить озброєний, або Як побороти лейкоз

Без перебільшення можна сказати: поставити діагноз щодо захворювання тварини на лейкоз у клінічній стадії дуже складно, адже ця хвороба має багато проявів і може маскуватися під різні хвороби. Втім, уважний і дбайливий господар за деякими клінічними симптомами та певними змінами у поведінці тварини запідозрить, що його тварина, можливо, хвора на лейкоз.

М. Ярошко, дипломований ветлікар,
менеджер із зв'язків з громадськістю,
Німецький аграрний центр в Україні

Симптоматика та перебіг хвороби
Щодо клінічної діагностики, то явні ознаки лейкозу можна помітити у тварин віком понад чотири-сім років, та взагалі вони проявляються доволі рідко. При цьому симптоми будуть пов'язані з місцем локалізації пухлинного процесу та порушенням нормальної роботи відповідного органу.
Частіш за все відмічають порушення функцій репродуктивної системи (яловість, порушення статевих циклів тощо) та травного тракту (гіпотонія та атонія передшлунків).
Може спостерігатися послаблення діяльності серцево-судинної системи з характерними набряками шиї, підгруддя, черева.
Шляхом прощупування (пальпаторно) визначається збільшення лімфатичних вузлів (див. мал. 1):
   у підщелепній, шийній, надвименній ділянках
   у підколінній складці
   поверхнево під шкірою
Як правило, клінічним проявом лейкозу є ураження внутрішніх, а особливо зовнішніх лімфатичних вузлів.
Хвороба перебігає циклічно, спостерігаються фази загострення та ре­­мі­­сії з різними клініко-гемато­ло­гіч­ни­ми картинами. Можуть виникати ко­­рот­кострокові кризові явища, які ха­­рактеризуються зниженням температури на кілька градусів, відмовою тварини від корму, діареєю, втратою чутливості, судомами тощо. Через кілька годин чи днів стан таких тварин практично повністю нормалізується. Якщо кризовий стан виник через значне омолодження лімфоїдних клітин периферичної крові, він часто завершується загибеллю. Тому важливо чітко диференціювати клінічні ознаки лейкозу від інших хвороб з подібними симптомами.
Патологоанатомічне дослідження
Під час проведення патоморфологічного дослідження велику увагу звертають на розмір органів, поширення пухлинних розростань та їхній зв'язок із лімфатичними судинами й іншими тканинами. Усі форми лейкозу характеризуються змінами (в певному ступені) лімфовузлів: за лейкозу із системним ураженням кровотворних органів лімфатичні вузли будуть збільшені рівномірно без зростань із тканинами, розташованими навколо; гематосаркомні форми лейкозу часто зумовлюють по­­мітні зрощення з навколишніми тканинами та горбкуватість поверхні.
За різних форм лейкозу зазвичай змінюється селезінка: збільшується у розмірі, утворює крововиливи, паренхіма втрачає свою щільність.
У рамках патоморфологічного дос­лід­­ження важливий гістологічний метод. Він полягає у виявленні у хворих тварин - як в органах кровотворення, так і в інших органах і сполучній тканині - дифузних чи вогнищевих розростань із розмноженням кровотворних клітин переважно патологічного розвитку та диференціації.

Як поставити остаточний діагноз
Діагноз на лейкоз вважають остаточно встановленим за наявності одного з позитивних результатів:
   у серологічному дослідженні в РІД
   за дослідження в ІФА
   за дослідження ПЛР
Nota bene!
Один раз на рік досліджують на лейкоз:
   тварин із 6-ти місячного віку (у господарствах та населених пунктах, благополучних щодо хвороби протягом п'яти років і більше)
Кожні шість місяців досліджують:
   бугаїв-плідників у племінних господарствах
   корів у господарствах, що постачають молоко для виготовлення продуктів дитячого харчування
   корів із племінних господарств
   тварин - продуцентів крові для біофабрик та біоцехів
Після оздоровлення протягом двох років дослідження проводять щоквартально (РІД) та кожні півроку (ІФА), під час оздоровлення - згідно з вимогами інструкції.     
Важко переоцінити важливість правильного відбору, зберігання та пересилання проб для діагностики лейкозу. Са­­­ме їхня якість дає змогу об'єктивно оцінити ситуацію по стаду чи господарству в цілому та прийняти правильне рі­­шення щодо впровадження дій за вимогами інструкції: із поводження з хворими, інфікованими або з підозрою на хворобу тваринами, у благополучних чи неблагополучних щодо лейкозу господарствах.