Племінна птиця України

Згідно із зазначеними положеннями, племінні господарства різних статусів мають виконувати передбачені функції і вести селекційну роботу на відповідному рівні з дотриманням вимог до поголів’я птиці, показників продуктивності, нормативів селекції.
Основні функції племзаводу — підтримання високих продуктивних якостей вихід-них ліній кросів чи порід, удосконалення їх, створення нових селекційних досягнень з високим генетичним потенціалом на основі найкращих генетичних ресурсів вітчизняного та зарубіжного походження. Для цього у племзаводі має проводитися поглиблена селекційна робота із застосуванням методів індивідуальної та сімейної оцінки птиці й використанням для відтворення найкращих генотипів самок і самців, відібраних за комплексом господарськокорисних ознак. Птиця, в межах кожної лінії, повинна мати індивідуальне походження за 3-4 ряди предків. До складу кросів птиці можуть входити 4, 3 і або 2 лінії. У яєчному та м’ясному курівництві в основному використовують 4-лінійні кроси. Усі кроси провідних зарубіжних селекційних фірм — 4-лінійні. В Україні, Росії та Білорусі створюють та-кож 3- та 2-лінійні кроси. Прикладом можуть бути наші вітчизняні кроси “Білорусь 9У”, “Борки 117”, “Борки колор”. В індиківництві та качківництві переважно створюються 2-лінійні кроси.

У 4-лінійному кросі батьківська й материнська форми, для одержання фінального гібриду, — 2-лінійні. У 3-лінійному кросі материнська форма — 2-лінійна, а батьківська — 1-лінійна.
Селекційний матеріал у племзаводах при спрямованій внутрішньолінійній селекції можна використовувати десятки років. Для швидкого поліпшення окремих ознак здійснюють “прилиття крові” від іншого генетичного матеріалу. Із племзаводів вихідні лінії постачають у племптахорепродуктори першого порядку для комплектування прабатьківського стада. Як правило, племзаводи й іноземні селекційні фірми реалізують добовий молодняк, сортований за статтю з певним співвідношенням ліній залежно від їхньої спеціалізації в кросах, а саме: у батьківській формі — самців лінії A і самок лінії B, а в материнській — самців лінії С і самок лінії D.

Таким чином, у репродукторі першого порядку по кожній лінії будуть тільки одностатеві особини (або самці, або самки). У зв’язку з цим подальше розведення репродукторами ліній “в чистоті” неможливе. Отже, за такої схеми поставки прабатьківське стадо в першому порядку можна використовувати тільки 1 рік, а тому потрібне його щорічне завезення. У репродукторах першого порядку здійснюють схрещування самців лінії А (батьківської лінії батьківської форми) із самками лінії В (материнської лінії батьківської форми) і одержують гібридну батьківську форму АВ. Самців батьківської лінії С (материнської форми) схрещують із самками лінії D (материнської лінії материнської форми) і одержують гібридну материнську форму CD. Із репродукторів першого порядку в репродуктори другого порядку постачають самців АВ і самок CD у певних співвідношеннях залежно від виду птиці.

У репродукторах другого порядку здійснюють схрещування    АВ х CD і одержують фінальний гібрид АВCD, який реалізують виробникам товарної продукції.
Доволі наочною є схема роботи з кросами різної структури в племгосподарствах різого типу, наведена на рис. 1.
Тепер наведемо дані наявних в Україні генетичних ресурсів за видами птиці.
Яєчні кури
Сьогодні в Україні лише два господарства виконують функції племзаводів із розведення цього виду птиці. Це АТ “Племзавод “Рудня” Київської області, де проводиться поглиблена селекційна робота з 4-лінійним кросом “Ломанн браун”. Вихідні лінії цього кросу із походженням були завезені в господарство 1995 року безпосередньо з фірми “Ломанн Тірцухт” (Німеччина). За цей період проведено адаптацію птиці до умов України, поліпшено її життєздатність, збережено високі показники маси яєць. Нині селекційну роботу спрямовано на підвищення відтворних якостей і несучості вихідних ліній. Характерними особливостями кросу є його подвійна автосексність, яку в процесі селекції повністю збережено. Вона полягає в тому, що добовий молодняк батьківських форм АВ і СD можна з точністю до 98–99% розділяти на півників і курочок за ступенем розвитку махових пір’їн крила, а фінальний гібрид АВСD — за кольором пуху (півники — світлі, а курочки — коричневі). Несучість фінального гібриду у 72-тижневому віці становить 285–290 яєць за їхньої маси 62–63 г. Оскільки господарство має також прабатьківське й батьківське стадо, воно реалізовує і батьківські форми, і фінальний гібрид.

У дослідному господарстві “Борки” Інституту птахівництва УААН проводиться заводська робота з автосексним за кольором пуху 2-лінійним кросом “Борки колор”, яєчно-м’ясною породою Полтавська глиняста, новоствореною популяцією автосексного леггорну “Бірківська барвиста”. З використанням “Бірківської барвистої” завершується створення кросу з подвійною автосексністю за кольором пуху “Слобідський 2А” (табл. 1).
До середини 2003 року функціонував держплемзавод ім. Фрунзе з розведення яєчного кросу “Білорусь 9У”. Сьогодні він працює як племптахорепродуктор першого і другого порядку з розведення кросу “Хайсекс білий”, добовий молодняк прабатьківського і батьківського стада якого було завезено в серпні 2003 року з голландської фірми “ЕйчПіБі”. Крос “Білорусь 9У” розводять нині в племрепродукторі першого порядку агрофірми “Батьківщина” Кіровоградської області і в кількох племрепродукторах другого порядку.

Сьогодні, згідно з Державним племінним реєстром, в Україні поширено 17 кросів яєчних курей (6 — з білою шкаралупою яєць і 11 — з коричневою), у т. ч. 14 — зарубіжного походження (табл. 2). В Україні є кроси практично з усіх селекційних фірм Західної Європи, США, Канади і частково з Росії. Це породжує певні труднощі для виробників харчових яєць у виборі кросу, оскільки кожна фірма рекламує свої кроси як найкращі.
В Україні функціонує також низка племрепродукторів з розведення таких яєчно-м’ясних порід, як Полтавська глиняста, Родайленд, Кучинська ювілейна, Адлерська срібляста, для забезпечення добовим молодняком фермерських господарств і населення. У дослідному господарстві “Борки” також розводять і реалізують створені в Інституті птахів-ництва, м’ясо-яєчні популяції з різним оперенням та підвищеною живою вагою (кури — 2,9–3,3 кг, півні — 3,9–4,3 кг) та генофонд рідкісних порід (табл. 3).

І. Степаненко, канд. с.-г. наук,
Г. Коваленко, канд. с.-г. наук,
Інститут птахівництва УААН

Далі буде