Підживлення пшениці озимої на Півдні

Під час розробки заходів догляду за посівами необхідно враховувати стан пшениці озимої та недостатні запаси вологи в грунті.

С. Заєць, канд. с.-г. наук, заввідділу агротехнологій,
Р. Вожегова, д-р с.-г. наук, директор,
О. Коваленко, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,
ІЗЗ НААН

Перш за все, особливу увагу слід приділити підживленню посівів. Весняне підживлення пшениці озимої азотними добривами є одним із най­ефективніших прийомів управління ростом і розвитком рослин, підвищення врожаю і якості зерна. Підживлення стимулює ростові процеси та забезпечує прибавку врожаю зерна пшениці озимої, розміщеної по парах, у середньому 3–5 ц/га, а після непарових попередників — 9–12 ц/га та покращує якість зер­­на. За даними нашого інституту, запаси поживних речовин і, перш за все, азоту в грунті на посівах озимих культур у цьому сезоні дуже обмежені, що може стати причиною одержання низького врожаю зерна незадовільної якості. Низькі запаси азоту в грунті пов’язані з тим, що у другій половині літа і восени в орному шарі грунту практично не було вологи і нітрифікаційні процеси були пригнічені. Ось чому необхідно підживити азотними добривами всі по­­сіви озимих культур і, в першу чергу, після непарових попередників і ті, де восени добрива не вносили — тут вони дадуть найбільшу віддачу.
Озимину, яка розміщена на парах, краще підживити із розрахунку 30–40 кг д. р. азоту на гектар, після не­­парових попередників — 45–60, а на зрошенні — з таким розрахунком, щоб річна норма азоту становила 90–120 кг/га. Проте дозу добрив під час підживлення слід уточнювати з урахуванням вмісту по­­живних речовин і вологи в грунті та запланованого врожаю. Коли запаси доступної вологи в метровому шарі грунту менші за 100 мм, дозу азоту необхідно зменшувати і вносити не більше N45. За низьких запасів вологи в грунті внесення високих доз азотних добрив на посівах пшениці може призвести до негативних наслідків — створення великої надземної маси, яка швидко витратить обмежені запаси вологи і може передчасно засохнути. Напроти, якщо запаси вологи навесні високі — 150 мм і більше, дозу азоту доцільно збільшувати до розрахованої на запланований урожай, що сприятиме формуванню високого врожаю.
Враховуючи цьогорічний стан розвитку пшениці, підживлення слід було про­­вести до відновлення вегетації — по мерзлоталому грунту. У цьому разі рослини відразу після відновлення вегетації використовують азот добрив, що сприяє швидкому відростанню пагонів, коренів і створенню оптимальної густоти посівів. Важливим є й те, що за підживлення у ці строки азот з током води опускається на глибину 30–40 см, що дає можливість рослинам використовувати його і тоді, коли верхні шари грунту висихають.
Перенесення підживлення таких посівів на пізніші терміни, після відновлення вегетації, є менш ефективним через те, що зазвичай добрива потрапляють у сухий грунт і рослини починають використовувати їх тільки після випадання дощів, а до цього часу — потерпають від нестачі азоту, внаслідок чого погіршується їхній ріст і формуються низькопродуктивні посіви.

 Проте на сильно розвинених і удобрених з осені посівах, де навесні кількість пагонів перевищує 1500 шт./м2, що часто буває на чорних і зайнятих парах, раннє підживлення проводити не слід. Якщо такі посіви підживити рано, то це стимулюватиме весняне непродуктивне кущіння, створення великої кількості підгонів, що призводить до надмірного загущення посівів, розвитку хвороб, швидкого використання вологи й по­­живних речовин, внаслідок чого формується багато соломи і мало зерна. Отже, важливо стримувати весняне непродуктивне кущіння, для чого підживлення краще провести перед виходом рослин у трубку, коли припиняється кущіння. У ці строки верхні шари грунту зазвичай висихають, тому добрива слід вносити зерновими сівалками, щоб загорнути їх у грунт.
Слід зауважити, що останніми роками деякі господарства, з різних причин, на значній частині площ не встигають своєчасно провести підживлення посівів, через що виконують його у пізні строки, а це призводить до недобору врожаю.
У господарствах пшеницю підживлюють переважно аміачною селітрою, але широко використовують і сечовину. Проте, за даними досліджень, кращі результати забезпечує аміачна селітра. Підживлення пшениці аміачною селітрою підвищує врожайність зерна на 10,6 ц/га, а сечовиною — тільки на 6,0 ц/га. Це можна пояснити тим, що сечовина  чутливіша до умов її застосування. Проте за правильного застосування вона за ефективністю практично не поступається селітрі.
Для підживлення пшениці рано навесні можна застосовувати карба­мідно-аміачну суміш (КАС). За ефективністю вона не поступається аміачній селітрі і карбаміду, але коштує дещо дешевше. Це підтверджують наші дослідження 2014 р., які показали, що без проведення підживлення врожайність становила 3,86 т/га, а з підживленням аміачною селітрою — 4,35 і КАС —
4,25 т/га, або на 0,49 і 0,39 т/га, відповідно, вищою (табл. 1).
Різниця в урожайності (0,10 т/га) між підживленням аміачною селітрою і КАС не доведена, бо найменша істотна різниця (НІР0,5) середніх головних ефек­тів за фактором В дорівнювала 0,17 т/га. Тому види добрив і їхні комбінації з підживленням аміачною селітрою чи КАСом не мали між собою переваг.
Крім того, підживлення азотними добривами значно впливає на якісні показники зерна: підвищується вміст білка і клейковини, отже, отримуємо зерно вищого класу якості. На всіх ва­­ріантах із застосуванням різних видів азотних добрив якість клейковини відповідала першій групі.
Слід відмітити, що вміст білка та клейковини в зерні за передпосівного внесення азотних добрив було 9–10 і 21,7–25,6%, а з підживленням аміачною селітрою і КАСом, відповідно, — 11–13 і 26,8–30,8 та 11 і 25,9–30,0%, або на 3–4 і 5,1–5,2% та 3 і 4,2–4,4% більшим (табл. 2).
Тобто без підживлення отримали зерно 6-го класу якості і його слід використовувати на фуражні цілі, а завдяки ранньовесняному підживленню аміачною селітрою або карбамідно-аміачною сумішшю зерно відповідало вимогам 2 і 3-го класів ДСТУ 3768-2010.
До відновлення вегетації КАС можна застосовувати без розбавлення водою, опіків листя не буває. Але є особливості, які необхідно  враховувати. Так, у разі використання КАС марки 32 в день підживлення температура повітря повинна бути не нижчою за 0°С, оскільки кристалізація розчину цього добрива відбувається вже за температури  -2°С. У період від’ємних температур краще використовувати КАС марок 30 та 28 з температурою кристалізації -9 та -17°С, відповідно. За таких умов рослини активно не вегетують, тому можна застосовувати високі дози азоту — до 50–60 кг/га д. р. Також КАС у чистому вигляді допускається використосовувати відразу після відновлення вегетації, коли температура повітря не перевищує 5...10°С.

 Під час формування високопродуктивних посівів іноді потрібно провести друге їхнє підживлення. Краще це робити перед виходом рослин у трубку зерновими сівалками, із загортанням добрив у грунт. Але в посушливі роки верхній шар грунту на посівах пшениці часто буває сухим, тому таке підживлення не завжди ефективне.
За таких умов досить ефективним є позакореневе підживлення посівів, яке проводять карбамідом або КАС, коли температура повітря не перевищує 18...20°С. Проводити його краще перед виходом рослин у трубку разом із внесенням гербіцидів, фунгіцидів, мікроелементів, якщо їх можна змішувати. За застосування карбаміду концентрація робочого розчину повинна бути 8–10%, а за використання КАС по вегетуючих рослинах його розчиняють у воді у співвідношенні 1:2–3, щоб не допустити опіків листя.
Позакореневе підживлення посівів сечовиною і мікродобривами Кристалон особливий або Ріверм знач­но поліпшує якість зерна пшениці озимої. Нашими дослідженнями встановлено, що застосування добрив забезпечувало отримання якісного продовольчого зерна, яке відповідало вимогам 2–3-го класів ДСТУ, а перехід зерна у вищий, 1-й клас, на удобреному фоні забезпечувало  позакореневе підживлення Рівермом або сечовиною. За достатнього зволоження позакореневе підживлення краще діє за проведення його у фазі  молочної стиглості зерна, а в посушливі роки — у фазі виходу рослин у трубку.
Для отримання добрих врожаїв зерна, крім підживлення, слід обов’язково проводити боротьбу зі шкідливими організмами, особливо бур’янами, які є  основними конкурентами пшениці за вологу та поживні речовини. Крім того, на врожайність пшениці озимої позитивно впливає захист рослин від хвороб, що заощаджує до 0,50 т/га зерна, а в окремі епіфітотійні роки — і більше. Це пояснюється тим, що за внесення азотних добрив пшениця без захисту сильніше вражалася хворобами, що і забезпечувало велику ефективність пестицидів. Тобто для ефективнішого використання добрив їх необхідно застосовувати у поєднанні з інтегрованим захистом рослин.
Таким чином, лише за чіткого виконання науково обгрунтованих вимог із догляду за посівами пшениці озимої в умовах 2015 р. можна знизити негативні прояви погодних умов та виконати заплановані збори врожаю зерна.