Перспективи збереження та поліпшення генофонду худоби в західному регіоні України

Перспективи збереження та поліпшення генофонду худоби в західному регіоні України Відомо, що тварини сучасної бурої карпатської породи є прямими нащадками давньої бурої карпатської худоби, яка свого часу була поширена по всій середній Європі. У районі Альп ця худоба мала назву "бура альпійська", у Швейцарії — "швіцька", в Австрії — "гірськоінська" і "монтафонська", у Німеччині — "альгауська". Доведено, що в період Австро-Угорської імперії на Закарпаття почали завозити буру худобу з Австрії і Швейцарії. З 1897 по 1914 роки було завезено близько 6000 тварин гірськоінської й монтафонської порід. Схрещування місцевої худоби проводили безсистемно, але там, де умови годівлі були кращі, від помісних корів у 1935 році надоювали в середньому 2000–2700 кг молока. У 20—30-ті роки XX століття уряд Чехословаччини вживає низку заходів для поліпшення продуктивних ознак бурої карпатської худоби. У племінній мережі використовувалися тільки ліцензовані плідники й такі, що мали високу продуктивність. Цей захід значно поліпшив господарсько-корисні ознаки місцевої бурої худоби Карпат і Закарпаття. Починаючи з 1947 року, коли Закарпаття приєднали до України, почалася цілеспрямована робота з бурою карпатською худобою. У 1953 році було організовано Мукачівський держплемрозплідник, який у 1955-му реорганізували в Мукачівську, а в 1964-му — у Закарпатську обласну державну станцію з племінної роботи та штучного запліднення сільськогосподарських тварин. В 1956 році організували велику мережу пунктів штучного запліднення племінних ферм. На початку 90-х років XX століття в Закарпатській області було 17 племферм колгоспів і два державних племзаводи. Середньорічний надій на корову по племзаводах становив 3700 кг молока і вище, а по племфермах — 3000 кг молока і вище. У 1971 році бура карпатська худоба затверджена породою. Значна частина бурої карпатської худоби є в Закарпатській області, в сусідніх Івано-Франківській, Чернівецькій, частково Львівській областях, а також у Словаччині, Румунії та Угорщині. Станом на 1970 рік у Закарпатті нараховувалося понад 293 тис. голів бурої карпатської худоби. Станом на 1 січня 2000 року чисельність поголів’я бурої карпатської худоби зменшилася майже в 3–3,5 раза. Худоба бурої карпатської породи у своєму історичному розвитку формувалася як худоба комбінованого напряму продуктивності — від молочно-м’ясного до м’ясо-молочного. На сьогодні в породі є два внутріпородні типи: гірський і низинний. Відомо, що низинний тип худоби добре пристосований до трансільванської зони Закарпаття. Молочна продуктивність корів становить 3000–4000 кг. Тварини низинного типу мають також добрі м’ясні якості. Про потенційну продуктивність бурої карпатської худоби можна судити з господарсько-корисних ознак корів-рекордисток. Середня продуктивність 30 рекордисток породи становить від 5000 до 8000 кг молока жирністю 3,7–4,0%. Отже, потенціал молочної продуктивності бурої карпатської худоби доволі високий. М’ясна продуктивність бугайців бурої карпатської породи також висока. За даними Я. Д. Бучелло, передзабійна жива маса бугайців бурої карпатської худоби становила 450-470 кг, а окремі особи мали й 500 кг. Забійний вихід бугайців — 55–56%. У структурі бурої карпатської худоби нараховується понад 10 ліній. Основні з них: лінія Юри-Ювеліра, Фіцко 33, Пішта 10, Мальчика 3, Каплара 43, Сокола 553, Муки 100, Бонді 101. Бура карпатська порода на сучасному етапі має оптимально високу молочну і м’ясну продуктивність, добре пристосована до природно-кліматичних умов Карпат і Закарпаття. Нині треба нарощувати селекційне ядро поголів’я худоби в племінних стадах, що поліпшить генетичний прогрес породи в племінних і товарних господарствах зони розведення. Висновок. В умовах низинної зони Закарпаття слід розводити буру карпатську худобу молочно-м’ясного напряму продуктивності. Як експеримент для вивчення адаптаційних особливостей в господарствах різної форми власності, де забезпеченість кормами перебуває на рівні 55–60 ц кормових одиниць на корову, є можливість утримувати українську молочну чорно-рябу, українську молочну червоно-рябу породи худоби. У трансільванській долині Закарпаття слід також схрещувати виранжируваних буро-карпатських та інших молочного напряму корів з бугаями герефордської, лімузинської, знам’янської, абердин-ангуської та симентальської м’ясних порід. В. Федак, канд. с.-г. наук, Інститут землеробства і тваринництва Західного регіону УААН