Перший хліб Івана Гути

Картопля дуже здрібнотоварніла. Коли б не особисті підсобні господарства, які виробляють нині понад 90% “другого хліба”, стати б їй дорогим екзотичним овочем. У цьому криється одне з вітчизняних економічних див, адже за розумного підходу картопля може бути високорентабельним бізнесом. Саме такий підхід демонструє фермер із села Васильківці Гусятинського району Тернопільської області Іван Гута. Нині фермерське господарство “Мрія”, де головує Іван Гута, — це 1250 га ріллі, 530 орендодавців у чотирьох селах, 120 штатних і понад 300 сезонних працівників. А починав Іван Миколайович, як і більшість фермерів, з 50 га, на яких робив перші спроби і перші помилки. Маючи за плечима кілька років головування у колгоспі, на своєму фермерському клаптику він вирішив змоделювати міні-колгосп з п’ятнадцятьма вирощуваними культурами. Ефективність цієї моделі виявилася дуже низькою, вироблена продукція реалізовувалася з великими труднощами по міських базарах. Економічне поневіряння закінчилося після зустрічі з голландцем, який подарував українському колезі кілька порад. А саме: по-перше, обрати спеціалізацію, по-друге, якість продукції, що виробляється господарством, має бути якнайвищою і по-третє, треба “засвітитися” у певному сегменті ринку протягом хоча б трьох років, щоб покупці звикли до товару і до якості. Урахувавши ці поради, Іван Гута почав нарощувати обсяги виробництва картоплі. Спочатку перейшов був на суто голландські сорти, які приваблювали високою урожайністю. Спробував також застосувати голландську технологію і до наших, проте зазнав невдачі: “аборигени” слабо відгукувалися на підвищення фону добрив, не всі нормально переносили гербіциди тощо. Але згодом потрібні технології було підібрано до всіх. Сьогодні у колекції Івана Гути приблизно “фіфті-фіфті”: є й вітчизняні, й іноземні сорти, загалом близько шістдесяти. З них активно вирощують приблизно тридцять — ті, яких найбільше вимагає ринок. Наприклад, Південь і Схід України хочуть рожевих сортів; у Криму знають і купляють свій “народний” сорт — Кримську рожеву, який є для місцевого населення взірцевим. У Києві ж більше полюбляють білі сорта. Останнім часом активно впроваджуються чіпсові сорти. Ще один великий напрям, який належить освоїти, — картопля, придатна для глибокого заморожування. Адже у розвинених країнах господині бульб не чистять, вони купують їх — очищеними і нарізаними соломкою — у замороженому стані. В Україні жодного заводу для такої переробки картоплі немає, а для потреб системи “МакДональдс” заморожена соломка постачається з Польщі. Протягом кількох останніх років урожайність картоплі у “Мрії” нижчою за 300 ц/га не буває. Нинішнього року бульбами було засаджено 330 га, а вирощений урожай з успіхом реалізовано. В Івана Гути є багато постійних клієнтів, серед яких — чіпсові заводи, Військово-морські сили, великі господарства і дрібні сільгоспвиробники. “Мрія” тісно співробітничає з Інститутом картоплярства УААН, звідки бере на розмноження еліту та супереліту найкращих вітчизняних сортів. Крім того, за допомогою науковців фермер веде власну селекційну роботу. У перспективі Іван Гута бачить своє господарство спеціалізованим насіннєвим, яке вироблятиме високоякісну наукомістку продукцію. Одержанню здорового насіння потрібних фракцій велика увага приділяється вже тепер. На насіннєвих ділянках бадилля скошують дуже рано: по-перше, щоб картоплини не виростали завеликими, по-друге, щоб не встиг розвинутися і піти у бульбу фітофтороз. Серйозно поставлено у господарстві зберігання картоплі. Для цього збудовано два сучасні картоплесховища, де урожай зберігається контейнерним способом. Іван Гута сміливо бере кредити і чітко розраховується — у банкірів він завжди бажаний гість. Інвесторів для свого господарства Іван Миколайович не шукає. “Найкраща інвестиція була б та, — вважає він, — якби хтось поблизу збудував переробний завод. Ми ж бо — сировинна база”. Павло Коротич