Особливості зберігання маточних коренеплодів

Щоб отримати високу врожайність та якість насіння, слід виростити та зібрати маточні коренеплоди з потрібними кондиціями й не втратити їх під час осінньо-зимового зберігання.

Агротехнічні заходи вирощування маточних коренеплодів мають сприяти формуванню буряка конічної форми з анатомічно правильною хвостовою частиною і з добре розвиненим листковим апаратом. Для цього потрібно забезпечити глибокий обробіток грунту та захист від шкідників і хвороб. А ще - не можна допускати вирощування маточних коренеплодів без застосування добрив, про це свідчать дані К. Хованської, де зазначено, що маточних коренеплодів, уражених кагатною гниллю під час зберігання було: без застосування добрив - 50,5%, за внесення N45P45K45 - 43, у разі внесення N45P45K45 + 20 т/га гною - 22,3%; з наявністю загнилих проростків квіткових стебел, відповідно, - 88,1; 84,7 та 74,1 відсотка.
Перед збиранням маточних цукрових буряків слід видалити хворі та цвітушні рослини. Рано зібрані коренеплоди погано зберігаються й знижують насіннєву продуктивність, тож починати збирання врожаю потрібно з настанням стійкого похолодання, коли температура повітря не перевищує 10°С, але щоб запобігти пошкодженню буряків заморозками, закінчують ці роботи не пізніше 20-25 жовтня. Під час збирання гичкозрізувальні апарати комбайнів встановлюють так, щоб не пошкоджувалась головка коренеплоду й залишались черешки завдовжки 3-5 сантиметрів.
Під час сортування коренеплоди з черешками до 5 см недоочищують, а черешки завдовжки понад 5 см видаляють ножем на висоті 0,5-1 см від головки. Хвостики в коренеплодів не обрізують. Коренеплоди цвітушних рослин вибраковують, так само як і великі, дрібні та нетипові за забарвленням (столові, кормові), уражені пероноспорозом, ризоктоніозом. Не кагатують також коренеплоди неправильної форми (вилчасті, дуплисті), тому що коренеплоди з розгалуженою хвостовою частиною складно висаджувати, вони швидше загнивають під час зберігання. Вибраковувати слід і коренеплоди зі значними механічними пошкодженнями.
Результати багаторічних досліджень, проведених у мережі Інституту цукрових буряків УААН, свідчать, що найдоцільніше висаджувати насінники маточними коренеплодами двох фракцій: діаметром 5-7,5 см і масою близько 300 г та діаметром 7,5-10 см і масою 500-600 г. Під час підготування до зберігання коренеплоди необхідно відкалібрувати за цими двома фракціями й розмістити в окремих кагатах. Маточні коренеплоди ЧС компонента та запилювача теж збирають і кагатують на зберігання окремо.
За умови сприятливого водного режиму в конкретній бурякосійній зоні без ризику не зібрати врожай насіння можна використовувати як маточні коренеплоди штеклінги, маса яких становить 20-200 грамів.
Відомо, що зберігання маточних коренеплодів потрібно розглядати як один із періодів життєвого циклу дворічної рослини. Коренеплоди, що зберігаються, є живими організмами. Тому, після закладення їх у кагати, вони не припиняють своєї життєдіяльності. Високий урожай насіння цукрових буряків можна отримати тільки від фізіологічно здорових коренеплодів з хорошим тургором, не уражених кагатною гниллю, та тих, що пройшли стадію яровизації під час зберігання й вирізняються високою життєздатністю.

Способи зберігання маточних коренеплодів
Польовий
Найдоступнішим для всіх насінницьких господарств є польовий спосіб зберігання маточних коренеплодів. Кагатне поле для зберігання має бути поблизу того місця, де їх вирощуватимуть наступного року. Для зберігання відводять ділянки із заляганням грунтових вод не вище 1 м від поверхні грунту, що не затоплюються дощовими й талими водами. Не можна відводити під кагатне поле ділянки з важким глинистим грунтом і поблизу лісосмуг, на місцях, де кагати були попередні два роки, та на колишніх силосних ямах. Траншеї для кагатування маточних буряків готують перед збиранням. Оптимальна глибина - 70 см, ширина - 80 см, довжину визначають залежно від довжини кагатного поля.
Підготовлені до зберігання коренеплоди обережно вкладають у траншеї, стежачи за тим, щоб у кагати не потрапили листки, солома та стебла бур'янів. Після цього їх одразу ж присипають шаром дрібногрудкуватої вологої землі завтовшки 30-40 см, для чого використовують екскаватори та бульдозери. Одночасно з першим укриттям тракторним плугом на відстані 35 см від стінок траншеї роблять борозни, які сприяють її охолодженню. Повністю вкривають кагати землею за настання стійкого зниження температури повітря до 4...5°С. Висота повного земляного укриття в насінницьких господарствах Лівобережної України має становити 90-130 см, Правобережної - 80-120 см. Для правильного здійснення повного укривання землею в середній частині кагатів потрібно ставити вішки-орієнтири. Якщо під час закладення коренеплодів на зберігання стоїть суха погода, дно й стінки траншей зволожують до 6% повної вологоємності, що запобігає витрачанню води коренеплодами.
Кагати з коренеплодами під час укладання розділяють на групи. До однієї з них відносять ті кагати, які було укладено за три дні. Для контролювання температури в один із кагатів групи встановлюють термометр так, щоб кулька з чутливою до температури рідиною була серед верхніх коренеплодів.
Протягом осінньо-зимового періоду зберігання здійснюють систематичне спостереження за станом коренеплодів у кагатах. Раз на десять днів вимірюють температуру та раз на місяць перевіряють стан садивного матеріалу. Для цього в нижній і верхній частинах кагату викопують спеціальні колодязі й відбирають по 50 коренеплодів, проби оглядають і визначають стан їхнього зберігання.
Втрати коренеплодів під час зберігання, в основному, пов'язані з підморожуванням, гниттям, посиленим диханням, проростанням, підв'ялюванням.
Найсприятливіші умови для зберігання маточних коренеплодів будуть тоді, коли в кагатному повітрі вміст кисню перебуватиме на рівні 12-14%, вуглекислого газу - близько 5%, відносна вологість повітря буде 90-95%. У разі підвищення вмісту вуглекислого газу спостерігаються втрати маси й цукристості, а також знижується насіннєва продуктивність коренеплодів. Має значення й температура в кагаті: якщо вона становить 2°С, то вуглекислий газ накопичуватиметься поступово, якщо температура сягатиме 8°С і вище, то кількість вуглекислого газу вже на п'ятий день може бути 25-30%. Активність дихання коренеплодів у сховищах зростає майже пропорційно температурі в межах від 0 до 30...35°С, потім сповільнюється, й після 40°С починається відмирання клітин і їхня загибель. Загиблі клітини є джерелом живлення мікроорганізмів. Разом із підвищенням температури знижується вміст цукрів. Надлишковий вміст кисню в кагатах теж стимулює дихання й розвиток кагатної гнилі, оскільки головний збудник гнилі - гриб Botris cinerea - аероб.
Дослідженнями встановлено, що під час зберігання яровизація коренеплодів насінників сприятливо відбувається за температури 2...3°С. Така температура сприяє активнішому підготуванню точок росту до утворення генеративних органів, ранньому утворенню квітконосних пагонів, дружному цвітінню та дозріванню насінників.
У разі підвищення температури в кагатах до 8...10°С і вище вже необхідно здійснювати заходи щодо її зниження. Для цього частково знімають грунтове укриття й викопують охолоджувальні колодязі збоку та зверху траншей у шаховому порядку діаметром до 1 м, на відстані 3-10 м, завглибшки 25-30 см і більше. Якщо від цих заходів температура повітря в кагаті не знижується, слід повністю зняти грунтове укриття, а за потреби навіть перекагатувати коренеплоди та додатково їх очистити. Щоб унеможливити підморожування коренеплодів, ці роботи виконують у дні, коли температура повітря не нижча 1°Цельсія.
Якщо у кагатах температура опускається нижче 0°С, тоді їх слід утеплити відходами соломи або снігом. Не можна укривати кагати мерзлим грунтом разом зі снігом, що в останній період зберігання коренеплодів може стати однією з причин задухи в кагаті.
Як свідчить В. Зубенко, коренеплоди в кінці періоду зберігання повинні мати свіжі проростки завдовжки 2-3 см. Проростки завдовжки 5-10 см вказують на те, що коренеплоди зберігали неправильно. Довгі проростки гинуть після висаджування, й на коренеплоді залишаються лише слабкі проростки, які дають холості пагони й низьку якість насіння.
Кагати з потрібною температурою зберігання та аерацією відкривають перед висаджуванням висадок.


Зберігання коренеплодів у тимчасових траншеях
Це дуже трудомісткий процес, до того ж, у кагатах досить важко регулювати температуру й вологість повітря. Вибракуваних коренеплодів після зимового зберігання таким способом часто буває 20-25%. Тому перспективним є зберігання маточних коренеплодів у стаціонарних сховищах, де відходи після зберігання не перевищують 10%. Сховища будують місткістю від 500 до 3000 т, і в літній період їх можна використовувати з іншою метою.

Зберігання маточних коренеплодів у стаціонарних сховищах
Особливо перспективне в разі використання контейнерів. Тоді повністю механізовано всі навантажувально-розвантажувальні роботи під час збирання, кагатування, зберігання й висаджування насінників. Маточні коренеплоди в процесі збирання вкладають у контейнери, які за допомогою спеціальних кранів встановлюють на автомашину, привозять у сховище й після зберігання в сприятливих умовах відправляють у цих самих контейнерах на поле для висаджування. Температуру й вологість у стаціонарних сховищах контролюють датчиками з автоматичною системою клімат-контролю. Оптимальний режим зберігання маточних коренеплодів у стаціонарних сховищах (температура, вологість, вміст О2 та СО2) аналогічний оптимальному режиму зберігання в кагатах.

І. Жердецький,
канд. с.-г. наук,
Інститут цукрових буряків НААНУ