Особливості розвитку молочної галузі Польщі

Інтеграція України в світове співтовариство потребує від вітчизняних господарників переходу на сучасні технології виробництва й переробки продукції, нових підходів в організації заготівлі сировини та збуту товарів. Тому ознайомлення з особливостями розвитку молочної галузі Польщі може бути корисним і господарникам, і урядовцям.

Основні показники та тенденції розвитку молочного скотарства Польщі певною мірою подібні до українських. Так, за підсумками 2007 року, основне поголів’я великої рогатої худоби в Польщі становило 2,8 млн голів. При цьому за останні десять років воно зменшилося на 20%. Продуктивність дійного стада за цей період теж змінювалася. Якщо 1998 року надій на корову сягав 3,5 тис. л, то 2007 доїли по 4,3 тис. л/гол., тобто відбулося зростання на 23%. Проте підвищення продуктивності суттєво не вплинуло на збільшення виробництва молока, яке змінювалося від 12,2 млн л у 1998 році до 11,8 млн в 2007.
Переважну більшість молока — а це — 94% — виробляють у дрібних сімейних господарствах. Тому значна частка виробленої продукції залишається для внутрішнього споживання й не потрапляє на переробні підприємства. Хоча теперішній рівень товарності (71%) перевищує на 13% показники десятирічної давнини.
Слід зазначити, що основні виробники молока — індивідуальні господарства — чітко розмежовані за своєю діяльністю на традиційні та інноваційні. Хоча і в тих, і в інших останніми роками відбувалися позитивні зрушення. Для порівняння: поголів’я корів за прогресивного господарювання становить у середньому 23 голови, продуктивність — 5,2 тис. л. Враховуючи закупівельну ціну молока 33,4 євроцента за один літр, річний прибуток фермера сягає понад 46 тис. євро, що в середньому на одного працездатного члена родини — на рівні 12,6 тис. євро. За традиційного господарювання утримують 9–10 корів із середньою продуктивністю 3,9 тис. л. У разі реалізації молока за ціною 29,5 євроцента прибуток становить 10,7 тис. євро, або 5,4 тис. євро на одного члена родини.
Сільські жителі отримують прибуток не лише від реалізації продукції власного домогосподарства, вони можуть при цьому мати основне або додаткове місце роботи. Тому за традиційного ведення господарства частка доходів від продажу молока в загальних надходженнях становить близько 58%, за інноваційного — майже 80 відсотків.
За рівнем забезпеченості технологічним обладнанням передують інноваційні господарства. Приміром, охолоджувальними резервуарами та апаратами для доїння корів вони забезпечені на 88%, а це значно більше, ніж у традиційних господарствах. І ті й інші господарства за останні шість років збільшили своє поголів’я до 30% та підвищили рівень технічного оснащення в середньому на 22 відсотки.
Слід наголосити, що всі фермери намагаються стати слухачами навчальних курсів із ведення господарства, постійно цікавляться виробничою та ринковою інформацією.
Ключовим елементом у відносинах виробників продукції та її переробників є обслуговувальний кооператив. Його цінність полягає в тому, що він не втручається у виробничу діяльність своїх членів, а тільки допомагає в організації продажу молока і, в разі потреби, надає консультації та практичну допомогу. За рахунок формування товарної партії молока, збереження його якості фермери мають постійний попит на продукцію й одержують від переробників вищу ціну. Тому понад 85% дрібних господарств Польщі є членами кооперативів.
Відкритість ринків Польщі посприяла зростанню впливу кон’юнктури європейського та світового ринків на стан у самій країні. Загальносвітові тенденції до зниження цін на сире молоко, які спостерігалися в нас та в Росії, теж мали місце на ринках у Польщі. Протягом поточного року ціни на сире молоко поступово знижувалися. Якщо в січні молоко купували в середньому по 36,9 євроцента за один літр, то в травні воно вже було на 16% дешевше. Проте, за прогнозами Агенції з аграрного ринку Польщі, надалі передбачається поступове зростання закупівельних цін. Досягши в червні найнижчої річної позначки — 30,4 євроцента/л, ціни на кінець року мають підвищитися до 32,4–34,2 євроцента за один літр.
На початку червня ціни молокопереробних підприємств на молоко пастеризоване 3,2% жирності становили 49,1 євроцента за літр. При цьому протягом року ціна залишалася без суттєвих коливань. Масло вагове типу “Екстра” коштувало 3,12 євро за кілограм, а за рік подешевшало на 8–9%; сир типу “Гауда” — 3,58 євро/кг — подешевшав на 15%. Тож, якщо рівень цін у нас та в Польщі дещо різниться, наявні тенденції до зниження закупівельних і відпускних цін — подібні.
Об’єктами державного цінового регулювання на ринку молокопродукції визначено сухе знежирене молоко та масло. Мінімальна ціна, яку держава встановила на сухе знежирене молоко, — 174,69 євро/100 кг; на масло вагове — 246,39 євро/100 кг. При цьому ціни внутрішнього ринку значно вищі за інтервенційні ціни. До того ж, на кінець року можливе зростання цін на 15–18% на молокопродукти, що підлягають державному ціновому регулюванню.
На думку польських фахівців, без державної підтримки важко було б перевести галузь у нову площину розвитку. Передусім, суттєвою була підтримка Європейського Союзу, що знайшло відображення в спільних програмах адаптації Польщі до умов європейської спільноти. Цими програмами, в основному, передбачалися розвиток сільських територій та удосконалення переробної промисловості. Значна частина заходів стосувалася розвитку молочної галузі, а саме: поліпшення умов виробництва молока та молочної продукції, приведення до рівня ЄС ветеринарних, санітарних вимог, умов утримання та годування тварин; інвестицій у селянські господарства, інфраструктуру села, безпеку екології; впровадження системи якості продуктів харчування тощо. Загалом за 2004–2006 роки для цього було використано близько 2,7 млрд євро, з яких підтримка Євросоюзу становила 1,8 млрд євро.
Сучасному стану молочної галузі Польщі передували роки копіткої, наполегливої праці, яка триває й донині. Такий самий шлях треба буде пройти й Україні. Спільними зусиллями органів державної влади, місцевого самоврядування, товаровиробників, переробників потрібно здійснити реструктуризацію й модернізацію наявних тваринницьких приміщень, забезпечити розвиток мережі обслуговувальної кооперації та підтримку індивідуальних господарств населення. Це сприятиме, насамперед, підвищенню якості продукції та допоможе забезпечити вітчизняній продукції конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках. 

В. Ладика,
членкор. УААН, д-р с.-г. наук, професор, ректор Сумського національного аграрного університету