Основні хвороби кіз, їх профілактика та лікування (повна версія)

Атонія передшлунків

— порушення травлення. Це захворювання найчастіше зустрічається в маловрожайні роки, з бідною рослинністю, та при затяжній нераціональній годівлі в зимово-весняний період.
Причини — надмірне вживання тваринами кормів, багатих на клітковину (солома, полова), затяжне транспортування, перегодовування концентрованими кормами, відсутність прогулянок, погане забезпечення водою, годівля неякісними кормами. У результаті в кіз знижується апетит, уповільнюється рух вмісту рубця в сітку, а із сітки — в книжку. При хронічній атонії передшлунків часто спостерігають перевантаження і здуття рубця. Відрижка стає рідкою з неприємним запахом, як при перепріванні гною. У хворих тварин закрепи змінюються проносами або навпаки. Іноді тварина худне, голодні ямки “провалюються”. Трапляється, що захворювання перебігає дуже тяжко. Тоді тварині дають розчин соляної кислоти (2–5 г кислоти розчиняють у склянці води), настоянку білої чемериці (2–3 мл на склянку води), підшкірно — пілокарпин (0,01–0,03 г).

Запалення шлунка й кишок, або гастроентерит. Причина — згодовування зіпсованих кормів: гнилих буряків або картоплі, пліснявих зернових відходів, пліснявого хліба чи макухи, кормів, уражених сажковими грибками тощо. Регулярні гастроентерити спостерігаються, якщо згодовувані корми засмічені важкими металами (свинцем, ртуттю та ін.). Крім того, повторний гастроентерит часто спостерігається після перенесених захворювань. Хвороба перебігає при пригніченому апетиті й пережовуванні жуйки, часто коза жалібно мекає при надавлюванні на живіт, особливо на праву голодну ямку. Нерідко спостерігається пронос, а тварина при больових натужуваннях виділяє рідкий смердючий кал з кров’ю, шматки плівок і тканин. Живіт підтягнутий. У деяких випадках гастроентерит супроводжується виразковим запаленням ротової порожнини.
Лікування зводиться в основному до дотримання дієти. Насамперед застосовують послаблювальне (40–80 г глауберової солі у вигляді 8%-ного розчину) для випорожнення шлунково-кишкового тракту. Потім дають дезінфікуючі засоби — салол у дозі 2–8 г у відварі ромашки, танін або інший в’яжучий засіб — 2–5 г. Для промивання кишківника користуються глибокими клізмами з теплої води, до якої додано активоване вугілля, а при кривавому проносі використовують 1%-ний розчин риванолу або 0,1%-ний — фуразолідону. При сильних болях у шлунково-кишковому тракті можна використати зігріваючий компрес.

При гастроентериті тварина втрачає велику кількість рідини. Щоб запобігти зневодненню організму, застосовують внутрішньовенні введення гіпертонічних розчинів глюкози з додаванням кухонної солі. Беруть 1%-ний розчин глюкози і 1–3%-ний — кухонної солі (по 2 мл внутрішньовенно). У першу добу призначають голодну дієту, на другу, після дії проносного, разом із дезінфікуючими засобами призначають легкозасвоювані корми (бовтанку із сіяної вівсянки, доброякісне сіно). Макуху i шрот, зернову дерть і сіно конюшини на час лікування з раціону виключають. Якщо на гастроентерит хворіє молодняк, то після голодної дієти козенятам дають молоко, розбавлене наполовину кип’яченою водою.

Пронос (діарея) частіше зустрічається в козенят, проте може траплятись і в дорослих кіз. Причина — недоброякісна годівля, забруднене або холодне молоко, застудні явища. Лікування зводиться до наведення чистоти й дотримання дієти. Найпростіший і найдоступніший засіб від проносу — дубова кора, яку продають в аптеках. Мешканцям сільської місцевості достатньо знайти дуб і нашкребти кори. Відвар використовують і з профілактичною метою: 1 ст. л. подрібненої кори заливають 1,5 склянки кип’яченої води, настоюють у закритому емальованому посуді 30 хв, проціджують і дають пити 0,25 склянки кілька разів на день (тричі й більше).
Козенята краще п’ють відвар кори дуба, якщо його наполовину змішати з теплим молоком. Якщо хворобу запущено, то молока взагалі давати не треба, напувати лише відваром кори дуба. Достатньо одно-триразового напування, щоб нормалізувати стан аж до цілковитого одужання.
При проносі допомагає також відвар плодів черемхи, яким напувають по 0,25 склянки 3–4 рази на день. Застосовують також корінь кінського щавлю. Дуже ефективний засіб від проносу — відвар шкуринок граната (настоюють так само, як кору дуба). І ще один дійовий засіб: 1 чайну чашку рису заливають 7 чашками води, кип’ятять на слабкому вогні. Отриманий відвар у теплому вигляді випоюють по 0,25 склянки кожні 2 год. Рисовий відвар перед напуванням слід процідити крізь марлю. А найдоступніші ліки від проносу в селі завжди, як то кажуть, “під рукою”: це тепле молоко, до якого додають свіжі сирі яйця (на 2 склянки молока 1 яйце). Суміш добре перемішують і напувають нею тварин тричі на день (завдяки цьому збільшується їхня жива вага), а збитий в піну з молоком білок ефективний при отруєннях.
А втім, пронос може бути й заразним. За такого діагнозу застосовують антибіотики — левоміцетин, біоміцин тощо.