Органічне виробництво сільськогосподарської продукції

Надзвичайно важливою проблемою сільськогосподарського виробництва є збереження або хоча б стабілізація природної родючості грунту, підвищення продуктивності сільськогосподарських культур та одержання органічної, тобто екологічно чистої продукції. Структура посівних площ, тип сівозміни істотно впливають на елементи грунтової родючості. Саме тому однією з найважливіших грунтоохоронних функцій сівозміни і передумов її стабільно високої продуктивності є створення у грунті бездефіцитного балансу гумусу і поживних речовин. Джерелом органічної речовини для синтезу гумусу в грунті є кореневі і післяжнивні рештки вирощуваних культур.

Г. Куничак, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,
В. Вівчарик, наук. співробітник,
Коломийський відділ Прикарпатської
державної сільськогосподарської
дослідної станції

Створити надійні й оптично щільні протягом усього теплого періоду агрофітоценози, що складаються з одного виду культурних рослин, на орних землях неможливо. З цією метою доцільно створювати на полях багатовидові синузії культурних рослин, зокрема насичувати сівозміни двокомпонентними бобово-злаковими сумішками.
Запровадження таких сівозмін, із правильним складом, розміщенням і співвідношенням культур, істотно підвищує доступ органічної речовини в грунт, активізує мікробіологічні процеси. Найбільшу увагу приділяють введенню в сівозміну бобових культур за сумісного вирощування їх із зерновими культурами на одному полі, які, крім зв'язування азоту, ще й пригнічують бур'яни, хвороби, шкідників, біологічно розпушують грунт.
Тому метою розробки оптимальних агрофітоценозів є визначення культур для сумісного їхнього вирощування у двокомпонентних бобово-злакових сумішках, що стане найнадійнішим та найефективнішим агротехнічним засобом збереження родючості грунту й отримання високих урожаїв.
У дослідженнях вивчали сумісне вирощування культур у двокомпонентних бобово-злакових сумішках: тритикале озиме + вика озима, пшениця яра + люпин.
За результатами досліджень, здійснених протягом 2011-2012 рр. на Прикарпатській сільськогосподарській дослідній станції у сівозміні, насиченій бобовими культурами, за врожайністю зеленої маси найкращий результат отримано за сумісного вирощування тритикале озимого з викою озимою. Застосування побічної продукції попередника підвищило врожай на 2,7 т/га за врожайності на контролі 18,8 т/га. За сумісного висіву пшениці ярої з люпином урожайність зеленої маси становила 19,3 т/га, що вище від контролю на 1,3 т/га.
Порівняно з чистими злаковими посівами, бобово-злакові сумішки забезпечили підвищення врожаю зеленої маси на рівні 17–18%.
Найвищу сумарну врожайність зерна отримано у варіанті із сумішкою пшениці ярої та люпину — 3,2 т/га, що на 0,88 т/га, або на 38%, більше, ніж за чистого (однокомпонентного) посіву пшениці ярої.
Завдяки поєднаному висіву бобової та зернової колосової культур у сівозміні було забезпечено накопичення та рівномірне використання вологи, зниження забур’яненості посівів на 28% порівняно із чистими посівами зернових.
Отримані нами результати свідчать, що сумісні посіви дають змогу одержувати високі врожаї за зменшення матеріальних витрат на їхнє вирощування завдяки введенню у сівозміну бобових культур.
За сумісного вирощування на одній і тій самій площі рослин із різними морфологічними і біологічними особливостями, залежно від поєднання компонентів, значно підвищувалась загальна сума врожаю і поліпшувалась його якість.