Надійна робота доїльної установки

Ю. Баняс, канд. с.-г. наук, директор,
ТОВ «Тріолакт»

Закони фізики не оминеш (приклад із практики)
Інколи доводиться стикатись із ситуацією, коли корівник оснащено цілком справним вакуумним насосом стандартної продуктивності, сучасним регулятором вакууму, який коректно працює, доїльними апаратами, оновленими з використанням компонентів від найкращих європейських виробників, проте якість доїння залишається явно незадовільною, корови видоюються протягом тривалішого часу, ніж це необхідно, і неповністю, доїльні апарати часто зісковзують з дійок. Практично завжди таку ситуацію спостерігають у корівниках, які раніше було оснащено молокопроводом, проте згодом, з різних причин, він зберігся лише у вигляді вакуумної лінії, до якої тепер підключають доїльні апарати з відром. На таких «залишкових» доїльних установках дуже складно досягти бодай стерпної якості доїння.
Головна проблема криється у слабкій реактивності системи, тобто у недостатній швидкості переміщення вакууму вакуумною трубою невідповідного діаметра.
У випадку, який ми розглядаємо (після запровадження доїння у відро), потреби всіх компонентів доїльного апарата, що у процесі доїння споживають вакуум (пульсатор і колектор), повинні бути забезпечені лише через вакуумну трубу. Для прокачування повітря 1500–1600 л/хв (вакуумним насосом саме такої продуктивності оснащують молокопровід на 200 корів) на відстань 40 м, за умови падіння рівня вакууму не вище 1 кПа (вимоги стандарту ISO), внутрішній діаметр вакуумної труби має бути не меншим 42 мм, тоді як наша «залишкова» труба, як правило, має діаметр лише 25 мм. Не слід забувати, що старі вакуумні мережі дуже рідко бувають чистими зсередини. Різноманітні внутрішні відкладення додатково зменшують реальний діаметр внутрішнього перетину вакуумної магістралі.
Інша невідповідність — це те, що технологією доїння на молокопроводі передбачено, що одна доярка, маючи три доїльні апарати, обслуговує 50 корів. Таким чином, потужність вакуумної групи молокопроводу на 200 голів розрахована на роботу 12 доїльних апаратів. Після впровадження доїння у відро одна доярка з двома апаратами обслуговує 25 корів, тому та сама вакуумна група, що розрахована на 12 доїльних апаратів, починає обслуговувати 16, проте її потужності об’єктивно виявляється замало.

  Професійна рекомендація стосовно такої доїльної системи має виглядати так: «Демонтувати як непридатну для використання. Змонтувати нову доїльну установку відповідно до вимог стандартів». Якщо ж експлуатація подібного корівника є тимчасовою (наприклад, до закінчення монтажу доїльної зали), має бути виконано як мінімум три заходи: заміна вакуумного насоса на потужніший (як варіант — на водокільцевий), якісне промивання (за необхідності — прочищення) вакуумних ліній і з’єднання (закільцювання) їхніх дальніх кінців через додаткові ресивери, які виготовляють з металевої труби діаметром 150–300 мм, розміщують під стелею корівника, і вони стають накопичувачами вакууму, скорочуючи відстань для переміщення повітря і цим самим підвищуючи реактивність системи в цілому.

«Економія», яка дорого коштує
Якщо для вирішення стратегічних завдань, таких як досягнення збалансованості та підвищення надійності доїльної системи, найчастіше потрібно здійснити певні інвестиції, придбавши економічний та надійний вакуумний насос, сучасний серворегулятор вакууму та ефективні доїльні апарати, то предметом подальшої розмови будуть речі тактичні, які не потребують будь-яких суттєвих капіталовкладень, проте негативний вплив яких на якість доїння може бути надзвичайно високим.
Однією з об’єктивних обставин експлуатації доїльних апаратів є те, що невід’ємною складовою середовища, в якому вони функціонують, виступає живий організм масою 600–700 кг, з твердими ратицями, з не завжди врівноваженим характером (чого лише варті первістки у період привчання до доїння). У таких умовах компоненти підвісної частини доїльного апарата щодня піддаються цілком реальному ризику пошкодження.

Чи так це страшно — лише один отвір у короткому вакуумному шлангу (чи в дійковій гумі)? Все залежить від того, чи вважають у господарстві загрозою те, що щодня 12 корів (за прив’язного утримання, під час доїння у відро) залишаються з лише частково видоєною або зовсім не видоєною однією чвертю вимені. Отже, частково припиняється молокоутворення в цій чверті внаслідок дії FIL-протеїнів молока, і через застій молока з’являється ризик захворювання на мастит, що вже саме по собі не може бути незагрозливим. Саме такими є наслідки невеличкого отвору.
Внаслідок просічення короткого вакуумного шланга у міжстінній камері дійкової гуми ніколи не створюється достатньої сили вакуум, бо через отвір надходить атмосферне повітря. Як результат — відсутність розмикання дійкової гуми, тобто відсутність повноцінної фази ссання. Коли пошкодження виникає на нижній частині дійкової гуми, під час доїння відбувається підсисання повітря безпосередньо у простір під дійкою, що теж унеможливлює повноцінне доїння через ослаблення вакууму ссання (до того ж це ослаблення вакууму через колектор поширюється і на інші дійки).

  Як же запобігти негативним наслідкам пошкодження гумових компонентів доїльного апарата? Просто своєчасно виявляти просічені шланги й негайно замінювати їх на нові! Для цього до регламенту роботи змінних слюсарів має бути обов’язково включено пункт про систематичну (перед кожним доїнням), не вибіркову, а тотальну перевірку шлангів шляхом уважного огляду всіх гумових трубок у місцях їхнього приєднання до патрубків колектора та доїльного стакана.
Лише розробникам доїльного обладнання відомо, скільки часу й творчих зусиль витрачається та те, щоб збалансувати за формою і вагою підвісну частину доїльного апарата. Від розподілення ваги доїльного апарата між дійками залежить синхронність (симетричність) швидкості видоювання чвертей. Підвісна частина має бути розміщена на дійках вільно, без жодного напруження між її компонентами. Разом з тим, дуже часто доводиться спостерігати, як у процесі роботи за безконтрольного ставлення з боку персоналу відбуваються суттєві порушення балансування підвісної частини лише внаслідок зміщення (прокручування) дійкової гуми на колекторі або  коротких вакуумних шлангів. Напруження, що виникають між колектором і окремими доїльними стаканами призводять до перерозподілу ваги, перекосів колектора, а в окремих випадках — навіть до підкручування окремих дійок з блокуванням відведення з них молока. Подібний ефект спричинюють також перекручені молочні та вакуумні шланги, що суттєво порушує позиціонування доїльного апарата на вимені.
Іншою проблемою, здатною повністю заблокувати доїння окремої дійки, може бути перекручування дійкової гуми в доїльному стакані. Для цього достатньо під час заміни дійкової гуми лише проігнорувати спеціальні мітки позиціонування, якими переважна більшість сучасних виробників оснащують свої вироби. Як компонент, що безпосередньо контактує з тваринами, забезпечуючи доїння, дійкова гума, без перебільшення, є найважливішою складовою всіх доїльних установок. Тож економія на дійковій гумі — це завжди прямий колосальний збиток.
Інколи складається враження, що у масовій свідомості персоналу молочних ферм панує переконання, ніби доказом ідеального технічного стану доїльної системи є вже те, що підвісна частина доїльних апаратів тримається на вимені. На жаль, з подібним уявленням про ідеальний стан системи доїння живуть і деякі представники інженерних служб, змінні слюсарі, інженери з механізації тваринницьких процесів і навіть керівники тваринницьких ферм. Як наслідок, дуже часто на фермах можна зіткнутись із ситуацією, коли на одному доїльному апараті використано різнотипові доїльні стакани, чи дійкова гума різного ступеня спрацьованості, чи короткі вакуумні шланги різної довжини. Керівники деяких ферм у пориві економії заходять настільки далеко, що скорочують посади змінних слюсарів, залишаючи таким чином доїльну систему взагалі напризволяще.