М’ясні породи ВРХ Великобританії

Вибір м'ясної породи в тваринництві - один із головних технологічних способів виробництва високоякісної яловичини. Відбираючи певну породу, враховуйте не тільки рівень її продуктивності, а й агрокліматизацію та характер репродуктивної функції. Знаючи господарсько-біологічні функції породи, її потреби щодо умов зовнішнього середовища, можна створювати цим тваринам такі умови годівлі та утримання, які сприяли б найбільшому
прояву їхньої продуктивності.

Декстер
Худоба походить із Південно-Західної Ірландії, переважно від чорної худоби атлантичного узбережжя. Порода завдячує своїм сучасним виглядом, назвою і, можливо, своїми якостями містеру Декстеру - агенту лорда Гавертона, який жив у графстві Тіпперері. Тварин породи декстер вперше завезли до Англії 1882 року, а вперше показали - на Королівській виставці в 1886 році. Товариство з її розведення було засновано 1892 року.
Декстер - найменша худоба Британії, яку розводять у молочно-м'ясному, м'ясо-молочному та суто м'ясному напрямах продуктивності. Розрізняють два типи породи: коротконогий і некоротконогий. Висота в крижах дорівнює 96-111 см (пересічно 100 см у холці) у дорослих корів і 106-121 (пересічно 110 см у холці) - у зрілих бугаїв. Представникам породи притаманні три масті: чорна (переважає), червона й булана (зустрічаються рідко). Корови породи декстер мають дуже розвинені материнські якості: добре лактують та рано дозрівають. Телиць запліднюють у віці 15-18 місяців, вони відомі своєю довготривалістю продуктивного життя (14 років і більше). Надій корів протягом 305 днів становить у середньому 12 кг за день із середнім вмістом жиру в молоці понад 4, білка - 3,5%. Їхнє молоко - прекрасна сировина для виробництва сиру та йогурту. Худобу породи декстер можна вирощувати на одній траві впродовж 24 місяців без додаткової підгодівлі. Маса туші забійних тварин у середньому коливається між 145-220 кг за досить доброго забійного виходу - понад 56%. Їхнє мармурове м'ясо з винятковим ароматом, незначною жилкуватістю та кількістю відходів дуже популярне. Зважаючи на те, що тварина невеликої комплекції, а під час отелення проблеми в них трапляються рідко, їх можна схрещувати з місцевою м'ясною худобою, що дає чудове потомство з високою швидкістю росту. Бугаї добре придатні для використання на телицях молочних порід, при цьому зменшується можливість виникнення проблем під час отелення. Після тривалого періоду забуття тварини породи декстер набувають популярності. Їх використовують одночасно з основними породами завдяки їхній якості та придатності утримання за різних кліматичних умов. Середня жива маса бугаїв - 475, а корів - 325 кг. Материнська частина племінного ядра породи декстер у Великобританії нині представлена близько 6200 одиницями.

М'ясний шортгорн
Найдавніша місцева (разом із молочним шортгорном) зареєстрована порода світу, племінну худобу якої заносять у "Племінну книгу Коейта" з 1822 року. Тварини шортгорнської породи червоної, білої або чалої масті характеризуються міцним кістяком та загальною конституційною міцністю. В поєднані з витривалістю, легкістю отелень і здатністю вдало відгодовувати їх на пасовищах, вони  добре запліднюються, активні й мають довгу тривалість життя. Ці якості роблять породу придатною до нинішніх вимог ринку за потреби розведення стад першокласних підсисних корів. Її покірність і легкість у догляді - досить важливі ознаки. Для поліпшення м'ясних якостей у ХХ столітті було використано ввідне схрещування із французьким мен-анжу та відріддями австралійського комолого й канадського м'ясного шортгорна. М'ясний шортгорн відомий як "великий покращувач" завдяки його здатності схрещуватися з багатьма іншими породами для отримання дуже вдалої підсисної корови. За безпосередньою участю тварин цієї породи було створено понад 40 молочних і комбінованих та м'ясних порід у всьому світі. Шортгорнських бугаїв широко використовують у комерційних цілях під час схрещування з іншими породами для одержання прекрасного ремонтного молодняку. Мармурове м'ясо тварин має чудові смакові якості, а продуктивні та племінні ознаки представників цієї породи реєструють із використанням узвичаєної системи розведення АBRI. Жива маса бугаїв шортгорнської м'ясної породи коливається в межах 1000-1120 кг, корів - 600-700 кг, за висоти у холці 146 та 140 см, відповідно. Товариство з розведення шортгорнської породи реєструє понад 2000 тварин за рік. У 2006 році було зареєстровано 4520 племінних корів. Худоба поширена у Великобританії, починаючи з Північної Шотландії та Корнуелла до Північної Ірландії та Уельса. Вона добре адаптується до різних умов середовища, в тому числі як на продуктивних низинах, так і на бідному високогір'ї.
Білий шортгорн
Точне походження цієї м'ясної місцевої породи невідоме, але її предки ще понад 100 років тому були сконцентровані в районі кордону Англії й Шотландії, їх розводили під назвою білого камберлендського молочного шортгорна. Бугаїв білого шортгорна у Великій Британії використовували для схрещування з коровами: породи галловей - для виведення м'ясної місцевої породи блю-грей (темно-сірої); уельською чорною і фризькою породами - для отримання ще однієї місцевої породи блю-албіон; а також із хайлендом і абердин-ангусом. Першу Племінну книгу білого шортгорна було засновано 1962 року.
Білий шортгорн дуже слухняний, зі спокійним характером, кремово-білої масті, з м'яким волосяним покривом по усьому підшерстю. Маточне поголів'я вирізняється доброю молочністю й демонструє чудові навички материнської турботи про своє теля. Часто зустрічаються корови, яким 16 і більше років і які протягом свого життя регулярно приносять телят. Худоба білої шортгорнської породи спроможна прекрасно пристосовуватися до найширшого діапазону ландшафту й кліматичних умов. Це розцінюють як неперевершену якість задля збереження пасовищного тваринництва Великобританії. Ці тварини, як ніхто інший, здатні використовувати велику кількість різних видів грубих трав, що сприяє раціональному використанню пасовищ. Середня жива маса дорослих бугаїв - 895-1000 кг, корів - 600 кг. Популяція цієї породи у Великобританії, на превеликий жаль, має загрозливо невелике поголів'я, серед якого всього близько 200 племінних корів.
      Далі буде

І. Гузєв,
Н. Рєзникова,
М. Гавриленко,
кандидати с.-г. наук,
Інститут розведення
і генетики тварин УААН