7 грудня 2009

Мікотоксикози — актуальна проблема свинарства

За даними FAO, близько 25-30% усього зерна, виробленого в світі, заражено мікотоксинами. Згідно з останніми дослідженнями, що їх провели спеціалізовані заклади ЄС, з декількох тисяч відібраних зразків кормів 57% було заражено деоксиніваленолом (ДОН) і 16% - ніваленолом.

Нині проблема мікотоксинів набула глобального характеру. Внаслідок підвищення вмісту фотооксидантів в атмосфері (повітряного забруднення) та порушення екологічної рівноваги (у мікоценозах) за інтенсивних технологій обробітку сільськогосподарських культур рослини втрачають стійкість проти фітопатогенів. Зростання мікотоксикозу сільськогосподарських продуктів пов'язане також із широким застосуванням незбалансованих азотних добрив і пестицидів.
З кожним роком проблема мікотоксикозу загострюється. Токсикогени (гриби, що утворюють токсини) швидко пристосовуються до нових технологій і сучасних пестицидів, при цьому збільшують утворення мікотоксинів у сотні разів. У десятки разів збільшилося ураження посівів зернових культур фузаріозами, які заражають зерно одним із найнебезпечніших мікотоксинів - вомітоксином (ДОН).
Найзагрозливіші для свинарства такі мікотоксини: афлатоксини, охратоксини, тріхотецени, зеараленон, дезоксиніваленол (вомітоксин), фумонізини.
Від економічного збитку, заподіяного мікотоксинами, застрахуватися практично неможливо. На перший погляд, мінімальні, здавалося б, непомітні втрати в прирості живої маси та інших показниках, а також порушення імунітету, спричинені вживанням із кормом незначних кількостей мікотоксинів, зрештою складаються у величезні збитки. Мікотоксикози свиней проявляються переважно восени і взимку, що пояснюється згодовуванням у цей період зернових, зокрема кукурудзи, пошкоджених токсигенними грибами в полі або на складах.
Особливістю мікотоксинів є їхня стійкість до термічної та хімічної дії, тому вони й переходять у готову продукцію. Мікотоксини можуть спровокувати важкі захворювання в сільськогосподарських тварин, що потім знизить їхню продуктивність або й призведе до загибелі.
Прояв симптомів і ступінь впливу токсичності значною мірою залежать як від типу мікотоксину і його концентрації в кормі, так і від віку та фази продуктивності свиней. Молодняк і батьківське поголів'я найбільш чутливе до мікотоксинів. Крім того, комбінації деяких мікотоксинів можуть справляти виразніший негативний вплив на продуктивність, аніж очікуваний щодо кожного окремо взятого мікотоксину певної концентрації (табл. 1).
Розробка нових систем годівлі та утримання закладає нові перспективи контролю мікотоксинів. Їхня дія може проявлятися як за сухого, так і за вологого типу годівлі, особливо за наявності довгого ланцюга кормороздавача, який важко піддається очищенню. Додатковий ризик обумовлюється солом'яною підстилкою, особливо в разі групового утримання свиней. Імуносупресивна дія мікотоксинів призводить до зниження резистентності проти інфекційних захворювань, реактивації хронічних інфекцій і/або зниження ефективності вакцин і ліків.
Загальні прояви мікотоксикозів:
- зменшене споживання корму;
- знижені темпи росту;
- знижена конверсія корму;
- збільшення захворюваності;
- імуносупресія;
- блювота;
- випадіння прямої кишки або піхви;
- раптова смерть;
- блідість/слабкість тварин;
- криваві фекалії;
- знижена продуктивність;
- аборти;
- почастішання випадків розсмоктування плодів (повернення в охоту);
- невідповідність стандартам вгодованості;
- затримка статевого розвитку в свинок і кнурців;
- знижене лібідо
- низька якість сперми - зниження плідності;почастішання випадків хвороб печінки і/або нирок.

Годівля рідкими кормами
Годівля свиней рідкими або вологими кормами пов'язана із значним ризиком "пропустити" мікотоксини в годівницю.
Щоб мінімізувати наявність мікотоксинів у змішувачі, лініях кормороздачі та годівницях, дуже важливо дотримуватися правил гігієни. Незважаючи на регулярне належне очищення, мікотоксини можуть зберігатися в біоплівці на кормових лініях і устаткуванні протягом тривалого часу. Важливо також унеможливити рециркуляцію помиїв після промивання, оскільки це може призвести до повернення мікотоксинів у систему.

Основні види мікотоксинів
Афлатоксини
Продуцентами афлатоксинів є мікроскопічні гриби Aspergillus flavus і Aspergillus parasitium. Вони ростуть в умовах теплого та вологого клімату. Хоча афлатоксини й не становлять значної проблеми в регіонах із холодним або помірним кліматом, але в разі згодовування кормів, які імпортують із жарких і вологих областей, можливість виникнення афлатоксикозу не слід виключати.
Існує кілька видів афлатоксинів, продукованих Aspergillus flavus: B 1, B 2, G 1, G 2, M 1, M 2. Щодо температурних умов, то максимальну кількість афлатоксинів зафіксовано за температури 25°С, а мінімальну - при 10°С. Вологість зерна 22-26% створює ідеальні умови для продукування афлатоксинів, особливо на таких видах зернових культур, як кукурудза, пшениця, ячмінь і овес.
Враховуючи канцерогенні властивості афлатоксинів, останні є об'єктом постійної уваги фахівців з якості та безпеки харчування. Це одна з найактуальніших груп мікотоксинів у свинарстві, бо вони здатні спричинити в свиней інтенсивне ураження печінки протягом короткого часу. Велику небезпеку становлять залишкові кількості афлатоксинів та їхніх метаболітів у продуктах харчування, тому в багатьох країнах граничні допустимі рівні вмісту афлатоксинів у кормах зведено до мінімуму. Зерно й продукцію, що містять афлатоксин у кількості понад 20 мкг/кг, не дозволено згодовувати тваринам і використовувати в харчовій промисловості.
Клінічні ознаки афлатоксикозу:
- зменшення споживання корму;
- зниження приростів;
- недостатня конверсія корму;
- низька репродуктивна здатність свиноматок;
- зниження метаболізму ліпідів;
- зміни функції нирок;
- ураження печінки (підвищення активності гамма-глютамілтрансферази, сироваткової лужної фосфатази, зниження концентрації сироваткового альбуміну і загального білка, концентрації ретинолу й токоферолу в сироватці крові);
- гіповітаміноз А і Е;
- ослаблення імунітету - підвищена сприйнятливість до хвороб.
За низьких концентрацій (20- 200 мкг/кг) афлатоксини знижують продуктивність і стан здоров'я тварин. Споживання корму зазвичай знижується, що призводить до уповільнення інтенсивності приростів, розвивається імуносупресія. За високих рівнів (від 1000 мкг/кг і вище) можливе отруєння з летальним завершенням.

Клінічні прояви афлатоксикозу
Зниження швидкості росту й засвоєння корму; в разі високих концентрацій - жирова дистрофія печінки, лобулярний некроз з підвищенням кількості базофілів на периферії печінкових часток і жовчних протоків. За умов хронічної інтоксикації може розвинутися цироз, тварини гинуть.
Індикаторами ураження печінки вважають підвищення активності гамма-глютамілтрансферази і лужної фосфатази на фоні зниження вмісту сироваткових альбумінів і загального білка.
Згодовування раціонів, що містять афлатоксини, загострює у свиней ознаки гіповітамінозу А і Е, сприяє розвиткові імуносупресії. Ці тварини сприйнятливіші до будь-яких конкурентних хвороб, таких як РРС, грип, респіраторний мікоплазмоз і секундарні бактеріальні інфекції. Підвищення рівня афлатоксину В2 до 800 мкг/кг корму призводить до зниження життєздатності відлучених поросят. Хоча дію низьких і субпорогових концентрацій афлатоксинів свині можуть витримати порівняно нормально, комплексний негативний вплив цих речовин на метаболізм печінки, синтез протеїну, імунний статус і репродуктивну здатність свиней може спричинити значні економічні збитки. Численні дослідження встановили кумулятивний характер впливу афлатоксинів на організм свиней.

Сигнальні концентрації
Вважається, що рівень афлатоксину в 50 мкг/кг є сигналом для ініціації заходів із попередження захворювання свиней. До уваги беруть можливість кумулятивної або синергічної дії інших мікотоксинів, які можуть впливати на імунокомпетентні органи й депонуватися в м'ясі свиней, що впливає на якість і безпечність продукції свинарства.

Про проблеми мікотоксикозів, профілактику та контроль читайте в наступному номері