Локальна порода — цінний скарб людства

Загальновідомо, що історія кожної цивілізованої нації базується на міцних засадах минулого. Чи не в цьому секрет високого рівня культури країн Західної Європи?

Зберігаючи минуле, дбаємо про гідне майбутнє
Опорою і запорукою дальшого успішного розвитку галузі тваринництва стало збереження генофонду локальних і зникаючих порід, які є складовою генетичного різноманіття місцевих популяцій худоби.
Чому саме локальні породи? Місцевим породам притаманна низка унікальних господарсько корисних ознак, серед яких закріплена століттями адаптивність до місцевих, господарських та кормових умов, витривалість та стійкість проти захворювань.
Яскравим прикладом може слугувати нормандська порода великої рогатої худоби у Франції, яка нараховує нині близько 218 000 голів корів. Худоба має середню за мірками західного світу продуктивність на рівні 7469 кг молока за лактацію з вмістом жиру 4,29%, а кількість тварин значна. Може, це пояснюється її популярністю серед виробників молочної продукції? Традиційно сир "Камамбер" виробляють лише з молока корів цієї породи. Молодці-французи оцінили переваги і таким чином зберігають породу, поважаючи свою історію, працю дідів та прадідів.
На теренах нашої Вітчизни ми теж маємо що зберігати. Щодо галузі скотарства - це: білоголова та сіра українські, бура карпатська, лебединська породи. За всіма цими, на жаль вже поодинокими стадами, стоять конкретні люди, спеціалісти і керівники. Якщо б не їхній ентузіазм та любов до худоби, ми вже б не мали чим пишатися, оскільки вузька спеціалізація галузей тваринництва вже понад 30 років потребує поліпшення наявних порід кращим генофондом, у переважній більшості - зарубіжним. Проте наші породи не завжди витримують конкуренцію на сучасному ринку. Та значення їх як материнської основи для нових селекційних досягнень, завдяки унікальному набору генів, важко переоцінити.
Осередок розведення бурих порід -
північно-східний регіон
Щоб з'ясувати сучасний стан худоби лебединської породи та перспективи її збереження, ми відвідали приватне акціонерне товариство "Сад" Охтирського району Сумської області.
Молодого керівника, Олексія Вікторовича Сугака, інакше як патріотом неньки України у справі збереження генофонду місцевих локальних порід не назвеш. Шість років назад цей молодий хлопець, працюючи у сфері дуже далекій від сільського господарства, умовив свого батька, керівника агрофірми, викупити (майже з порогу м'ясокомбінату) отару овець харківського типу української м'ясо-вовнової породи, що належала племзаводу "Руно" Лебединського району. На даний час цих тварин утримують у господарстві - отара є чи не єдиною на всю Україну.
Такий тип характеру він отримав від батька, який 2000 року, вирішивши оновити поголів'я корів продуктивнішими тваринами, зупинив свій вибір саме на бурій худобі. Історія унікального стада розпочалася з 60 голів нетелей, яких було завезено з відомого племзаводу "Михайлівка" Лебединського району. Деяку частину маточного поголів'я закупили в інших господарствах. Виростили, поступово збільшили поголів'я до 150 корів.
Нині Олексій Вікторович, продовжуючи сімейну традицію, вже декілька місяців обіймає посаду керівника господарства. Його захоплення вітчизняними породами незмінне. Він дуже задоволений худобою, насамперед тому, що бурі тварини спокійні, мають достатній рівень молочної продуктивності, поєднаний з добрими відгодівельними властивостями. Так, протягом двох останніх років у ПрАТ "Сад" отримано надій в межах 4800 кг молока на корову. Завдяки підвищеному вмісту жиру та білка в молоці, отримують надбавки ціни від молокопереробних підприємств. Позитивний момент щодо цих тварин - невибагливість до кормів.
Подобається керівнику та спеціалістам і менша схильність худоби до інфекційних та інвазійних хвороб. Тут є з чим порівняти: раніше в стаді були корови інших порід, і вони хворіли набагато частіше. Завдяки своїй кращій пристосованості до місцевих погодних умов (температура, вологість, тип грунтів, тип місцевості) бура худоба витриваліша щодо збудників хронічних інфекцій, а саме: туберкульозу, лейкозу, - що, своєю чергою, подовжує тривалість продуктивного використання тварин. Рідко яку корову утримують менше чотирьох лактацій, є й такі що лактують понад 10 разів.
Однак на 2011 рік не допущено до використання спермопродукцію жодного бугая лебединської породи. Як далі зберігати генофонд?

Треба лише створити тваринам належні умови
Цього року в господарстві планують зробити реконструкцію старих приміщень для утримання худоби, розпочати будівництво нових, запровадити прогресивні технології утримання та годівлі. Олексій Вікторович зі спеціалістами їздять за досвідом у різні господарства, вивчають особливості ведення галузі тваринництва: від народження теляти і до продуктивного поголів'я. Нещодавно побували навіть у Білорусі. Порівнюють, роблять висновки. Такі елементи, як: утримання телят в індивідуальних будиночках, випоювання новонароджених тварин за допомогою зонду, рання годівля молодняку концентрованими кормами - вже запровадили в себе і задоволені отриманими результатами: телята здоровіші і, відповідно, швидше ростуть.
Кінцевою метою є реалізація мрії керівництва та тваринників - збільшення кількості дійного стада до 400 корів власними силами у найкоротший термін. У господарстві впевнені, якщо докладуть зусиль і будуть працювати й далі у напрямі покращання якості поголів'я, оптимізації технологій годівлі та утримання, матимуть відмінний результат.

Юлія Бойко,
науковий співробітник
Інституту розведення і генетики тварин НААН