Курс - семитисячні надої (повна версія)

Заслуговує на увагу досвід роботи племзаводу ПСП “Україна”, де галузь молочного скотарства розвивається інтенсивним шляхом.
Творчий пошук керівництва і спеціалістів господарства постійно націлюється на здійснення заходів, спрямованих на інтенсифікацію галузі молочного скотарства. Цього вдається досягати завдяки міцній кормовій базі, належній селекційно-племінній роботі, високому рівню організації праці, поліпшенню роботи з відтворення стада великої рогатої худоби, якісному ветеринарному забезпеченню та повсякденній роботі з працівниками молочних ферм.

У структурі посівних площ кормові культури в середньому за останні три роки (2002–2004) становили 41,1%. У структурі посіву кормових культур під багаторічні трави за цей період відводили в середньому 31,8% (у 2003 році — 4,4% — вимерзли), під кукурудзу на силос і зелений корм — 45,6, однорічні трави — 21,7 та коренеплоди — 0,9%.
Слід відмітити, що в останні роки значно збільшились посіви кукурудзи на силос і зелений корм. Якщо в 2002 році вони займали 304 га, або 36,2% в структурі кормових культур, то в 2004 році майже 524 га, або 46,0 %. Посіви кормових буряків у 2003 році зменшились проти 2002 року, а в 2004 році їх взагалі не сіяли.
З року в рік у господарстві збирають досить високі врожаї більшості кормових культур, і це дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами в достатній кількості й потрібної структури.
Так, середня врожайність зернових з 1 га за останні три роки (2002–2004) становила 56,5 ц: сіна багаторічних трав — 48 та зеленої маси з них — 342 ц, зеленої маси однорічних трав — 159, кукурудзи на зелений корм і силос — 453 та кормових буряків — 466 ц.
З підвищенням рівня кормовиробництва витрати кормів на корову зросли до 80–90 ц к. о., а на середньорічну телицю — до 25–26 ц к. о. Останні три роки на середньорічну корову згодовують в середньому за рік 5–6 ц сіна, 4–5 — сінажу, 9–10 — ярої (в основному) соломи, 110–120 — високоякісного силосу, 60–65 — жому, 2–3 — кормової патоки, 20–21 ц концентрованих кормів, із них високобілкових (макуха або шроти) — 6–7 ц (33% в структурі концкормів), крім 2002 року, коли було згодовано всього 4,3 ц цього цінного корму.
У літній період, завдяки чітко розробленому зеленому конвеєру, все поголів’я забезпечується повністю до потреби зеленою масою — з ранньої весни до пізньої осені (тричі на добу). В зеленому конвеєрі широко використовують поукісні та пожнивні посіви олійної редьки й гірчиці білої. Площі цих культур — близько 400 га. Це дає змогу в пізній осінній період подовжити надходження зелених кормів до 25–30 діб.
Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому тут одержують 60–62 ц к. о. з 1 га сіяних кормових культур) стало основним і вирішальним чинником досягнення господарством досить високих показників розвитку молочного скотарства, темпи інтенсифікації якого характеризуються такими даними (див. таблицю).
Під час детального аналізу встановлено, що високорентабельне виробництво молока пояснюється насамперед високою продуктивністю корів, дотриманням вимог технології та високою якістю молока.

Важливе значення для зниження собівартості молока має те, що у сільгосппідприємстві з мінімальними затратами вирощують практично стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2002 році собівартість 1 ц силосу становила 2,27 грн; сіна багаторічних трав — 2,41 і зеленої маси з них — 0,72 грн; зеленої маси однорічних трав — 1,53; зернофуражу власного виробництва — 24,16 грн. У 2003 році, відповідно, силосу — 3,44 грн; сіна багаторічних трав — не було, а зеленої маси з них — 0,93; 0,74 та 46,24 грн. У 2004 році — 3,63; 3,79; 1,13; 0,95 та 23,63 грн.
Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла селекційно-племінна робота.
Спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 року № 54/17 ПСП “Україна” Попільнянського району Житомирської області затверджено племінним заводом із розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.
Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід вважати  період з 1991 року. Для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів’я стали осіменяти сіменем голштинських чорно-рябих бугаїв. Завдяки цілеспрямованому відбору бугаїв та тварин бажаного типу, за відмічений період у господарстві створено високопродуктивне стадо корів.
За даними матеріалів бонітування, в 2004 році 97% маточного поголів’я, в тому числі й корови, віднесено до чистопородних та IV покоління української чорно-рябої молочної породи, 83% поголів’я корів — до класів еліта-рекорд та еліта.
Для осіменіння корів і телиць у господарстві використовують сім’я високопродуктивних бугаїв-плідників голштинської породи Мера 2728, Зіона 14466, Трайда 4878 та інших, перевірених за якістю нащадків із продуктивністю їх матерів 8,5 — 11,8 тис. кг молока та вмістом жиру 3,8 — 4,4%.

Станом на 1 лютого 2005 р. на фермах господарства утримувалось всього 2484 голови великої рогатої худоби, в тому числі 600 корів української чорно-рябої молочної породи.
Чільне місце посідає цілеспрямоване вирощування власних ремонтних телиць від високопродуктивних корів. Від першого дня впродовж 20 діб їх утримують в індивідуальних клітках, потім передають до профілакторію, де утримують групами по 6–10 голів до тримісячного віку, далі — в телятниках такими самими групами, а з шестимісячного віку переводять на прив’язне утримання.
Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць усіх вікових груп за останні три роки (2002–2004) становлять у середньому 650 грамів, у тому числі в 2004 році — 775 грам. Нетелів і корів в зимово-стійловий період щодня виводять на свіже повітря. Для ремонтних телиць забезпечено збалансований за поживністю раціон. У молочний період їм випоюють 600–650 кг незбираного молока. Перше осіменіння практикують в основному у 18–19-місячному віці з середньою живою масою — 380–400 кг. Нетелів шести-семимісячної тільності відбирають в окремі групи і закріплюють за кращими працівниками.
Тваринам усіх вікових груп дають постійну мінеральну підгодівлю: трикальційфосфат та кормову сіль за нормами відповідно до віку.
Проводять роздоювання корів (в основному групове).
У господарстві прийнята традиційна стійлово-табірна технологія прив’язного утримання худоби. Дійне стадо корів розміщено на двох молочних фермах у селі Почуйки. На молочних фермах однозмінна організація праці з триразовим доїнням корів у молокопровід АДМ-100 з охолодженням молока до 4°С. Навантаження — 25–30 корів на доярку. Грубі корми роздають кормороздавачами КТУ-10, а соковиті та концентровані — скотарі розносять вручну. Гній із приміщень вичищають трактором Т-25 з навісним бульдозером.
 Зооветеринарні спеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин від гінекологічних захворювань, проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне лікування.
Значна увага на підприємстві приділяється роботі з людьми — безпосередніми виконавцями технологій виробництва (завідуючі фермами, оператори машинного доїння корів, скотарі, телятниці, слюсарі, трактористи та інші).
Заробітну плату виплачують щомісяця, без затримки. Торік середньомісячна зарплата працівників молочних ферм становила в середньому 693 грн, а доярок і операторів машинного доїння — 785 гривень. Господарство своєчасно сплачує податки, боргів перед державою не має.
У 2005 році тваринники й спеціалісти підприємства намітили на кінець року збільшити чисельність молочних корів на 100 голів та підвищити середні надої до 6150–6200 кг. Станом на 25 лютого добовий надій молока від корови становить 15 кг, що на 0,2 кг менше, ніж торік. У зимовий період господарство щодня відправляє близько 8 тонн високоякісного (вищий гатунок) молока на Київський міський молочний завод № 3 за середньою ціною 1,45 грн/л.

Головна мета працівників господарства — в найближчі п’ять-шість років створити високопродуктивне стадо української чорно-рябої молочної породи з продуктивністю не менше семи тисяч кілограмів від кожної корови. І це — реально.

Л. Кельвич,
директор ПСП “Україна” Попільнянського р-ну Житомирської обл.,
М. Геймор,
учений-зоотехнік,
Мінагрополітики України