Корова на вашому подвір’ї

Корова на вашому подвір’ї Закінчення. Початок у №3/2002 Збереження і вирощування телят Про заміну старої корови фермерові варто подбати заздалегідь, адже, щоб виростити нову, треба витратити близько 30 місяців. Корову слід штучно запліднювати сіменем високоцінного плідника, оціненого спеціалістами облплемоб’єднання як поліпшувач. Як уже наголошувалося, у перший день після народження теля найкраще утримувати разом із коровою, аби воно одержувало молозиво “за потребою” і, що особливо важливо, — свіже й тепле. Випоювання молозива, молока незбираного і збираного (відвійок) доцільно проводити за допомогою соскової напувачки. За її відсутності треба одразу привчати теля пити з відра. Для цього йому дають у рот два пальці чистої руки, які поступово опускають у відро з молозивом або молоком. Після кількох таких сеансів теля вільно п’є саме, причому досить швидко, тому за один раз багато молока не наливають. Після кожного напування мордочку теляти обов’язково треба витерти сухою ганчіркою. Уже з третього-п’ятого дня розпочинають давати теплу кип’ячену воду (по 0,5–1 л), що тамує спрагу та поліпшує травлення. Протягом першого тижня теля напувають молоком не менше трьох разів на день, доводячи добову норму до 6–7 л. Утримувати його краще в дерев’яній клітці, на сухій соломі. Забруднену солому треба своєчасно замінювати на свіжу, чисту. Поступово в клітці утворюється твердий шар соломи, що створює умови для відпочинку, зігріваючи тварину в холодну пору року. Узимку, за гарної погоди, вже з 10–12-го дня телят випускають на прогулянку на кормо-вигульний майданчик, біля сараю, на 15–20 хв. Улітку більшу частину дня теля має перебувати на свіжому повітрі, це позитивно діє на здоров’я, забезпечує нормальний ріст і розвиток. Як відомо, під дією сонячних променів у шкірі тварини провітамін перетворюється на вітамін Д. Аби теля не жувало підстилку, до клітки прив’язують пук високоякісного сіна, влітку — підсушену траву, а в годівницю насипають сіль, фосфорні речовини, крейду, суміші концентратів (дерть, вівса, ячменю, кукурудзи). Починаючи з 20–25 дня, незбиране молоко поступово замінюють свіжими теплими відвійками. З цього часу можна привчати тварину до поїдання подрібненої моркви, кормового буряку. Залишки корму бажано регулярно прибирати, позаяк у годівниці вони псуються. Для профілактики розладу шлунково-кишкового тракту (проносу) рекомендується випоювати вівсяний кисіль, сінний настій, льняний відвар у свіжому вигляді за температури молока з-під корови. Використовують також лікарські рослини (звіробій, кору дуба та сіно). Навесні, замість годувати телят сіном та соломою, їх поступово виводять на пасовище або закладають у годівниці зелений корм. У 3–4-місячному віці теля може поїдати 7–10 кг, а в 5–6 місяців — до 20 кг трави. Молочний період триває 4–6 місяців, залежно від того, яку кількість молока та відвійок господар може витратити на випоювання теличок чи бугайців. У післямолочний період основу раціону складають сіно, солома ярових культур, соковиті та концентровані корми. У цей час телятам дають 3–5 кг сіна (суданки, вико-вівса, люцерни, конюшини), 4–6 кг кормового буряку, моркви, гарбуза, а також доброякісний силос, сінаж, солому. До раціону обов’язково мають входити 20–30 г кухонної солі (крім лизунця), 20–30 г фосфорних речовин, крейда тощо. Теличок і бугайців, старших 6-місячного віку, утримують на прив’язі або в окремих станках зі щоденним моціоном. Улітку молодняк більшу частину дня перебуває на пасовищі або в загонах, які обладнано годівницями, наметом, джерелами води. Для контролю за ростом молодняку тварин бажано індивідуально зважувати не менш як 1 раз на 3 місяці або визначати живу вагу за допомогою промірів і відповідної довідкової таблиці. Вибір породи для фермерських господарств В Україні склалося кілька природно-кліматичних зон, які мають істотні відмінності щодо умов розведення сільськогосподарських тварин. В індивідуальних та кооперативних господарствах Півдня найпоширенішою є червона степова порода, яка тут створена і добре пристосована до своєрідних кліматичних і кормових умов. Хоча спеціалісти називають масть цієї породи червоною, забарвлення тварин — від рудого до темно-вишневого. Білі плями зустрічаються лише на вимені і нижній частині тулуба, зрідка — на голові. Носове дзеркало темного, а копита й роги — сірого кольору. За зовнішнім виглядом корови цієї породи вугласті, мають довгий тулуб, висота в холці — 122–127 см. Шкіра тонка, щільна, з великою кількістю складок на шиї. Кінцівки міцні. Вим’я середніх розмірів, округле, немало корів з нерівномірно розвинутими четвертями. Залежно від умов вирощування, жива вага корів становить 400–500 кг, телят при народженні — 25–32 кг. Середня продуктивність за оптимальної годівлі становить 2500–3500 кг на корову на рік. У племзаводах одержують 4000–5000 кг молока за лактацію, яка триває в середньому 305 днів. Перша рекордистка в породі ще в 1929 році дала 9630 кг, за максимального добового надою 51,4 кг. Жирність молока становить 3,5–3,7%, хоча в породі є лінії з підвищеною жирномолочністю, особливо кримський тип. Білковомолочність — на рівні 3,1–3,3%. Інтенсивність молоковіддачі — 1–1,1 кг/хв. Протягом останніх 30 років червона степова порода (стара назва “червона німецька”) удосконалювалася шляхом схрещування з англерською (завезеною з ФРН), червоною датською, червоною естонською породами. Ставилося завдання одержати тварин з більш високою жирністю, поліпшеною формою вимені і кращою молоковіддачею. Прикро, але суттєвого покращання в масі не відбулось. Основна причина: недостатня і неповноцінна годівля молодняку й корів. А останні 15 років поліпшення цієї породи відбувається шляхом схрещування з голштинами канадської або американської селекції. Практика використання помісей засвідчила, що за умови забезпечення високого рівня годівлі (понад 45 к. о. на корову на рік) можна одержати 5000–7000 кг молока, тобто більше, ніж у вихідної породи. Так, на основі поглинального схрещування було створено високопродуктивне стадо в асоціації кооперативів “Прогрес” Ізмаїльського району Одещини, у якому ще в 1990 році надій у череді з 1000 корів сягав майже 6000 кг. У 2000 році було одержано по 7202 кг молока на корову. У деяких господарствах Одеської області успішно розводять чорно-рябу породу, наприклад, у череді Комінтернівської птахофабрики від 210 корів за 2000 рік надоєно по 5729 кг молока. Як відомо, шляхом поліпшення цієї породи чорно-рябими голштинами у центральних областях України створено і в 1993 році апробовано нову українську чорно-рябу молочну породу. У сільськогосподарському кооперативі “Любашівські зорі” надоєно понад 4000 кг на кожну корову. В умовах області добре себе зарекомендувала і нова червоно-ряба молочна порода. В агрофірмі ім. Посмітного від 188 корів цієї породи надоєно по 5630 кг за досить високого рівня відтворення. За ініціативи Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації щороку проводять обласну виставку-аукціон, на якій демонструють кращих тварин, реалізують племінних телиць. Участь у цьому заході дає змогу фермерам і фахівцям порівняти свої досягнення у тваринництві, залучити на свої ферми кращий генетичний матеріал, продати племінних тварин. Сподіваємося, що викладене вище допоможе в роботі і досвідченому фермерові і фермерові-початківцю. В. Іванов, доцент Одеського державного аграрного університету