Короткоротаційні сівозміни з озимим ріпаком та їх ефективність

Сучасний ринок олійних культур висунув ріпак на одне з перших місць у цій групі. Агрокліматичні ресурси України досить повно відповідають біологічним потребам ріпаку, і тому його продуктивність досить стабільна. Водночас інтерес до ріпаку підтримується на високому рівні також за рахунок доброї ліквідності продукції та невисокого рівня виробничих витрат, які на сьогодні у середньому становлять 520–560 грн/га, що суттєво менше, ніж для інших культур. Наслідком цього стало розширення посівних площ і збільшення валових зборів ріпаку.

Проте і нині врожайність залишається невисокою і становить 14 ц/га. Це доволі скромний здобуток, якщо зважити на те, що у Західній Європі середня врожайність перевищує 30 ц/га. Причин такого становища багато. Серед них передусім треба виділити недосконалість технології та незбалансованість площ ріпаку в структурі. Удосконаленням технології вирощування ріпаку останніми роками займалися багато дослідників, і треба зазначити, що ця робота була результативною. Зокрема, вивчено наявний сортогібридний склад, відпрацьовано систему обробітку грунту, удобрення, елементи посівного комплексу, особливості догляду за посівами та захисту рослин. Навіть фахівці з технології зберігання та переробки ріпакової продукції не залишили її поза увагою. Та, попри це, виробництво ріпаку стабільним не стало, бо має спорадичний, випадковий характер.

Для досягнення певної стабільності треба розробити і впровадити у виробництво нові сівозміни з ріпаком. Зрозуміло, що для південного степу ярий ріпак перспектив не має, йдеться виключно про озимий. Нині середня площа аграрних підприємств здебільшого зменшилася і тому доцільно рекомендувати сівозміни з короткою ротацією — 3–5 років. Аналізуючи роботу найрентабельніших господарств регіону, ми дійшли висновку, що на Півдні України можна рекомендувати такі сівозміни з озимим ріпаком (табл. 1).

Тут зосереджено увагу на найбільш поширених сьогодні культурах, які являють собою основу агробізнесу. В усіх випадках озимий ріпак іде або після гороху, або після озимого ячменю. Обидві культури рано збирають, а отже, є можливість високоякісної підготовки грунту. Зрозуміло, що горох для озимого ріпаку є кращим попередником, але не всі виробники у структурі своїх посівних площ його мають. Ми вважаємо, що горох у Південному Степу може забезпечити врожай на рівні 18 ц/га, а за таких умов він є рентабельним. Водночас його присутність у сівозмінах суттєво поліпшує склад попередників і підвищує вихід білка.

Аналізуючи наведені сівозміни з погляду їхньої економічної ефективності, можна відзначити високий рівень рентабельності (табл. 2).

Як бачимо, в кожному разі ріпак вирізняється найвищим рівнем прибутку й рентабельності з-поміж усіх культур. Найефективнішими з економічного погляду є три-чотирипільні сівозміни, які в середньому забезпечили рівень прибутку, відповідно, 639 та 627 грн/га за однакової рентабельності (91%). П’ятипільні сівозміни — як з паром, так і без нього — поступаються три-чотирипільним, забезпечуючи прибуток на рівні 535 грн/га з рентабельністю 78%.

В. Щербаков,
професор,
М. Боднар,
асистент,
С. Нереуцький,
асистент