Комплексна система заходів захисту розсадників зерняткових культур (повна версія)

Досвід і практика свідчать, що такі особливості плодових насаджень, як продуктивність, стійкість проти несприятливих зовнішніх умов і насамперед проти основних шкідників і хвороб, ущільнення насаджень (1,0–3 тис. шт./га і більше), максимальне скорочення передплодоносного періоду, низькорослість, скороплідність і високі товарні якості плодів залежать від того, якої якості садивний матеріал використовують для закладення садів.
На сьогодні в Україні, в зв’язку із  створенням інтенсивних технологій виробництва плодової продукції, відбуваються значні зміни в розсадництві: водночас із традиційним одержанням саджанців способом зеленого вічкування понад половину їх вирощують за допомогою зимового щеплення і контейнерним способом; поліпшується також асортимент підщепного й прищепного матеріалів, що потребує вдосконалення стратегії захисту насаджень від основних шкідників і хвороб у маточних живцевих і насінних садах і на полях розсадників. Якщо захисні заходи проводити невчасно або й зовсім відмовитися від них, вихід стандартних саджанців знижується на 18–37%.
Особливе занепокоєння викликає каліфорнійська щитівка, яку виявлено на 18% площ плодових садів і 55,2% площ розсадників. Значної шкоди розсадникам лісостепової зони України завдають личинки західного травневого хруща. У чинному “Переліку пестицидів …” хімічних сполук проти личинок цього шкідника немає. Спостерігається збільшення шкодочинності озимої совки та нових для плодового розсадника видів із підряду цикадових. Великої шкоди завдають вічкова та листкові галиці, а також попелиці, кліщі, листогризучі види.
Згідно з “Комплексною системою карантинних і захисних заходів з ліквідації вогнищ карантинних шкідників у боротьбі з іншими небезпечними шкідниками і хворобами багаторічних насаджень в плодорозсадниках” (Київ, 1985 р.) і “Комплексною системою заходів щодо захисту плодових і ягідних насаджень від шкідників і хвороб” (Київ,1991), упродовж вегетації у плодорозсаднику потрібно проводити 7–9 обприскувань, а садивний матеріал і компоненти щеплення обов’язково знезаражувати бромистим метилом (чи бромметилом із вуглекислотою) у режимах для каліфорнійської щитівки. Як свідчить практика, приживання вічок, узятих у живців, знезаражених у такий спосіб, становить не більше 30%, а цей захід розсадниківники часто ігнорують.
У Мліївському інституті садівництва ім. Л. П.Симиренка УААН упродовж 1986–2004 рр. на базі глибокого аналізу фітосанітарного стану розсадників яблуні та груші вивчали видовий склад і господарське значення основних шкідливих видів, уточнювали їх біологічні особливості розвитку та способи зменшення обсягів і кратності застосування пестицидів, після чого розробили екологічно та економічно доцільну “Комплексну систему заходів захисту розсадників зерняткових культур від шкідників і хвороб у Центральному Лісостепу України” (Мліїв, 2004). Інновація мліївців дає змогу, по-перше, зменшити кількість обробок хімічними препаратами в період вегетації, по-друге, затрати на виробництво саджанців завдяки вилученню фумігаційних робіт, по-третє, сприяє поліпшенню екологічного стану довкілля.
Оскільки “Комплексна система захисту розсадників...” грунтується на основі управління чисельністю шкідників завдяки змінам технології вирощування плодових культур, з’являється можливість  збільшити вихід садивного матеріалу яблуні та груші, відповідно, на 12–94% і 28–98% порівняно із захистом за попередніми системами.
Розроблені на базі наших досліджень регіональні рекомендації для плодорозсадників Київської, Черкаської і Кіровоградської областей: “Рекомендації по захисту садів та ягідників від шкідників у Центральному Лісостепу України” (Мліїв, 1996), “Вирощування груші в Лісостепу України” (Мліїв, 1999), “Вирощування яблуні в зоні Лісостепу України” (Мліїв, 2001), “Продуктивність та безпечність вашого саду. Захист плодових насаджень від шкідників і хвороб у лісостеповій зоні” (Київ, 2002), “Захист ягідних культур” (Київ, 2004), “Комплексна система захисту розсадників зернових культур від шкідників і хвороб у Центральному Лісостепу України” (Мліїв, 2004) — застосовують на площі 128 га щороку.

Ю. Яновський,
д-р с.-г. наук,
Мліївський інститут садівництва
ім. Л. Симиренка УААН