25 червня 2009

Компенсаційна годівля дійного стада в екстремальних умовах літньої посухи

Глобальне потепління обумовило значне зростання частоти літніх посух у Європейській та Азійській частинах планети. Це негативно позначилося на стабільності літнього виробництва молока.

Особливо важко тим господарствам, які цілком послуговуються інтенсивним пасовищним утриманням худоби як засобом одержання найдешевшого молока.
Посуха швидко й істотно зменшує запаси зеленого корму. Через п'ять-десять днів дефіциту вологи в грунті за значного підвищення температури якість зеленої трави відчутно знижується до граничних меж, а її поїдання скорочується практично наполовину. Як наслідок, падає продуктивність, погіршуються здоров'я та відтворна функція тварин.
Навіть у країнах із розвинутим тваринництвом часто повторювана посуха завдає величезної шкоди галузі молочного скотарства. Наприклад, відомі випадки у Франції, коли посуха спричинила зниження загальних надоїв корів по країні на 20%, а запліднюваність корів у жарких екстремальних умовах зменшувалася на 40 відсотків.
Швидке висихання трави на пасовищі та в польовій сівозміні призводить до значного падіння концентрації протеїну, істотного зменшення фосфору й мікроелементів. У пересохлій зеленій масі зменшується кількість вітамінів, особливо каротину. Корови поїдають її неохоче, а в уже спожитій немає молокогінних властивостей. Сухий раціон, до складу якого входять зневоднені пасовищні й польові корми, за два-три дні знижує удій корів практично наполовину.
І все ж деякі заходи протистояння такій несприятливій кормовій кон'юнктурі в період засухи є. Для нормалізації годівлі худоби в умовах швидкого наступу безкормів'я варто істотно скоригувати раціони дійного стада. Для цього коровам, які споживають зелену масу, що поступово засихає на пасовищі, або таку саму, що підвозять із поля в годівниці, вводять у раціон додаткову підгодівлю.
Передусім в екстремальний посушливий період треба запровадити згодовування сухих вегетативних залишків поточного або минулих років. Найкраще для цього придатна солома ярих або злакових зернових, полова, сухі кукурудзяні стебла та качани, обгортки кукурудзи, соняшникові головки, неушкоджені гниллю. Сухих речовин у цих кормах багато, а протеїнової та енергетичної поживності в одиниці сухої речовини мало. Проте це непогана підмога. Жуйні тварини, споживаючи такі корми, фізіологічно не постраждають, а от кормовий дефіцит переживуть легше і з меншими втратами. У них послабиться вплив "голодного" стресу, а головне, збережеться здоров'я, що в подальшому, з появою якісних кормів, дасть можливість швидко відновити продуктивність тварин і повністю зберегти поголів'я придатним для виробництва достатньої кількості молока.
Згодовування соломи та згаданих вище структурованих рослинних решток можна довести до 6-10 і навіть до 15 кг на голову за добу. Однак корови неохоче споживають такий корм у досить великій кількості, тож потрібні спеціальні заходи, щоб їх до цього привчити.
По-перше, слід пам'ятати, що солома буває різна. Всі відомі види структурованих рослинних решток можна умовно розділити на три групи за рівнем їхньої енергетичної поживності (табл. 1).
Дані табл. 1 засвідчують, що окремі види соломи за поживністю майже однакові із сіном, отже, можуть бути надійним джерелом поживних речовин для жуйних у разі посухи. Краще корови поїдають солому вівса, проса, гороху, а також полову цих культур, чим забезпечують стабільний та середній рівні продуктивності. Солома кукурудзи, до того ж, - непогане джерело цукру. Ситуація з поживністю рослинних решток першої групи істотно змінюється, якщо умови їхнього зберігання були поганими. Цвілі й денітрифікуючі мікроорганізми знизять її більш ніж удвічі і, що ще гірше, зумовлять сильну токсичність таких кормів.
Проте найчастіше вдосталь буває якраз злакової соломи жита й пшениці, яку корови не дуже охоче споживають, а за поживністю вона значно нижча. Стимулювати процес поїдання соломи можна в такий спосіб: подрібнювати корм на січку, здобрювати його розчином меляси або цукру, додавати екстракт зернового солоду.
Слід пам'ятати, що якість і поживність соломи та інших решток істотно варіюють залежно від умов вирощування рослин. Солома ярих культур поживніша, ніж озимих. Якщо під зернові культури використовують високі рівні добрив, поживність соломи зростає ще на 10-15 відсотків.
Оскільки описаний вище білковий дефіцит у жуйних можна поповнити шротом і макухою соняшнику, варто скористатися цими добавками як білковими й, одночасно, як стимуляторами споживання грубих кормів. Для активізації поїдання солому, макуху (або шрот) замочують у воді, готуючи з них рідку бовтанку. Потім цією бовтанкою присмачують солому в годівниці. Краще, якщо солома при цьому буде добре подрібнена до розміру часток 2-5 см. Ефект кращого поїдання на фоні використання макухової або шротової бовтанки зберігається, якщо її змішати в міксері для створення однорідної суміші.
Добрим способом поповнення білка в літніх раціонах за екстремальних умов є сечовина. За ефективного використання зазначеної добавки дійна корова може споживати близько 100 г сечовини за добу, що еквівалентно 260 г сирого протеїну. Слід пам'ятати, що перетравлення соломи й ефект сечовини стануть достатніми й істотними тільки за умови надходження в раціон певного рівня крохмалю. Тому мінімум літнього згодовування злакової зернової дерті коровам не має опускатися нижче 1,5 кг на голову. Кращим варіантом є використання зерна кукурудзи та ячменю. У крайньому разі коровам можна згодовувати протягом доби 2 кг меленого просіяного або голозерного вівса.
Є багаті ізраїльський та австралійський досвіди, коли у посушливі роки сухі рослинні рештки згодовували коровам протягом дванадцяти місяців у більших кількостях, але головною добавкою до раціону корів були концентрати, максимально насичені крохмалем (кукурудза, сорго, просо, ячмінь, овес, висівки). При цьому мінімальна добова норма крохмалю, що мала надходити в організм корови, становила 800-1200 г на голову залежно від її маси.
До цих збіднених концентратів доцільно додати свіжу пивну дробину (8-10 кг на голову) або сухий буряковий жом (1,5-2,5 кг на голову за добу).
Потрібно активізувати й поїдання пересохлої трави, якщо вона все ще є на пасовищі. Корова добре реагує на запах і смак кмину, анісу. Тому насіння цих рослин розмелюють, замочують у воді й обприскують цим розчином пасовище. Не зайвим буде додавання зазначених ароматизаторів разом із макуховою бовтанкою до соломи.
Разом із сухою (пересохлою) травою як чинник природного зволоження можна згодовувати гілковий корм. Корови непогано поїдають листя верби, вільхи, а в південних широтах - акації та ясена. В 1 кг гілкового корму концентрується не менше 0,17 к. о. та 14-18 г перетравного протеїну. Фактично листяні корми можна вважати істотним джерелом соковитого корму - мізерного, але все-таки чинника молокогінності раціону. Головне те, що соковитість гілкового корму зможе підтримувати нормальну фізіологію рубця корови, протистояти зневоднюванню, якщо корови все ще перебувають на пасовищі. Корова може спожити за добу близько 10 кг листяного корму.
Надійним захистом та істотною компенсацією літнього недогодовування може стати перехідний запас силосу, заготований у минулі роки. При цьому слід пам'ятати, що перехід на виключно силосно-концентратний тип годівлі в розпал посухи практично не прийнятний. Це пов'язано не тільки зі зниженням поїдання силосу, а й зі швидким окислюванням його в годівниці. Комбінування сухих рослинних решток, гілкового корму й силосу - найоптимальніший компенсаційний варіант годівлі.
Пам'ятайте, що в період посухи обов'язково слід запровадити фосфорну підгодівлю жуйних із розрахунку 4-5 г чистого фосфору на 100 кг живої маси й додатково 3 г - на кожний літр молока. Кращими добавками для цього вважають монокальційфосфат або дефторований фосфат (ДФФ). У літній раціон разом із концентратами в складі премікса потрібно ввести не менше 7-8 мг міді, 1-2 - кобальту, 0,8 - йоду, 80-100 - цинку, 20-30 мг марганцю на кожний кілограм сухої речовини раціону.
Зразкові раціони годівлі корів в екстремальних умовах посухи наведено в табл. 2.
Дані таблиці 2 свідчать, що комбінування соломи й силосу минулих років та гілкового корму зі згодовуванням обмеженого рівня концентратів дасть можливість забезпечити стабільний мінімум потреб тварин в енергії й протеїні. Дотримання цього мінімуму протягом 30-50 діб стабілізує обмін речовин, продуктивність корів і посприяє збереженню їхньої здатності до нормальної продуктивності в подальшому.
Таким чином, в екстремальні періоди літньої посухи треба вдатися до стабілізаційних заходів годівлі жуйних, використовуючи різноманітні рослинні рештки й доступні побічні продукти переробки зерна. Правильне їхнє комбінування в одному раціоні посприяє нормалізації обміну в тварин, забезпечить безпроблемний розвиток плода в сухостійних корів і дасть змогу одержати мінімум молочної продуктивності з перспективою її істотного зростання в разі переходу на подальшу оптимальну годівлю.