Коли ко­ро­ва БАЖАЄ, або «Полювання» на охоту

Од­ним із найважливіших факторів у роботі з відтворення сучасного молочного стада є виявлення оптимального часу для осіменіння корів. Для того щоб точно визначити цей час, необхідно досконально знати стадії і фази статевого циклу: тічка, загальне статеве збудження, охота і овуляція.

С. Вол­ков, до­цент,
В. Ло­тоць­кий, до­цент,
Біло­церківський НАУ

На відміну від м’яс­но­го ско­тар­ст­ва, де ви­ко­ри­с­то­ву­ють при­род­не осіменіння (па­ру­ван­ня), на су­час­них мо­лоч­них фер­мах вже дав­но прак­ти­кується штуч­не осіменіння. Во­но пе­ред­ба­чає ви­бір мо­мен­ту в житті сам­ки, ко­ли де­які оз­на­ки чи їхній ком­плекс ука­зу­ють на на­явність ста­те­вої охо­ти. Всі оз­на­ки, крім по­зи­тив­ної сек­су­аль­ної ре­акції сам­ки на сам­ця, є ли­ше ймовірни­ми, і то­му штуч­не вве­ден­ня спер­ми мо­же бу­ти ран­нім (до на­стан­ня ста­те­вої охо­ти), пізнім (під час або після ову­ляції), не ви­клю­чається мож­ливість вве­ден­ня спер­ми тва­ри­нам по­за стадією збу­д­жен­ня ста­те­во­го цик­лу та вагітним.
По­вноцінна стадія збу­д­жен­ня
Клініко-візу­аль­ний ме­тод виз­на­чен­ня оп­ти­маль­но­го ча­су вве­ден­ня спер­ми, який на­разі ви­ко­ри­с­то­ву­ють у гос­по­дар­ст­вах — най­по­ши­реніший, що по­яс­нюється йо­го про­сто­тою. Він грун­туєть­ся на ви­яв­ленні у тва­рин клінічних оз­нак та змін по­ведінки, ха­рак­тер­них для стадії збу­д­жен­ня ста­те­во­го цик­лу.
У корів стадія збу­д­жен­ня в се­ред­ньо­му три­ває три-п’ять діб та ха­рак­те­ри­зуєть­ся послідо­вним про­явом чо­ти­рь­ох виз­на­чаль­них оз­нак: тічки, ста­те­во­го збу­д­жен­ня або за­галь­ної ре­акції, ста­те­вої охо­ти та ову­ляції (рис.).
Тічку розпізна­ють за та­ки­ми ос­нов­ни­ми оз­на­ка­ми: помір­ний на­бряк ста­те­вих губ, по­чер­воніння сли­зо­вої обо­лон­ки пе­реддвер’я піхви і влас­не піхви, ви­ділен­ня сли­зу із ста­те­вої щіли­ни.
На по­чат­ку тічки про­зо­рий  слиз, який ви­діляється в не­ве­ликій кількості, до­б­ре помітно на кінці хво­с­та або на під­лозі, ко­ли тва­ри­на ле­жить у стійлі. Все­ре­дині періоду тічки слиз стає скло­по­дібно-про­зо­рим, шну­ра­ми виді­ляється зі ста­те­вих шляхів. У кінці тічки кількість сли­зу змен­шується, він на­бу­ває в’яз­кої кон­си­с­тенції і мутніє (у де­я­ких тва­рин — має вклю­чен­ня пу­хирців повітря).
За­галь­не ста­те­ве збу­д­жен­ня ви­ни­кає че­рез 6–49 год після про­яву тічки, під впли­вом ви­со­кої кон­цен­т­рації ес­т­ро­генів, та ха­рак­те­ри­зується зміна­ми за­галь­но­го ста­ну ор­ганізму. В цей період у тва­рин відміча­ють при­ско­рен­ня ди­хан­ня і сер­це­бит­тя, підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри тіла, ча­с­те се­чо­ви­пу­с­кан­ня. Ко­ро­ви ста­ють не­спокійни­ми, гос­тро ре­а­гу­ють на зовнішні под­раз­ни­ки, не­­рідко про­яв­ля­ють аг­ре­сивність що­до тва­рин ниж­чо­го кла­су ієрархії, а інко­ли й віднос­но тва­рин ви­щих рангів, інтен­сив­но об­ли­зу­ють се­бе та інших тва­рин, ча­с­то му­ка­ють, ля­га­ють, об­ню­ху­ють ста­теві ор­га­ни й се­чу інших корів, сто­ять біля них, а також кла­дуть го­ло­ву на їхню спи­ну чи крижі, стри­ба­ють на них та доз­во­ля­ють їм стри­ба­ти на се­бе, втра­ча­ють по­тяг до спо­жи­ван­ня кор­му.
На ко­ро­ву у стадії збу­д­жен­ня здійс­нюється близь­ко 56 (3–104) спли­гу­вань, че­рез що в неї з’яв­ля­ють­ся сад­на у ді­лянці ко­ре­ня хво­с­та, крижів і мак­ла­ків. Тва­ри­ни та­кож про­яв­ля­ють ло­ко­мо­тор­ний ре­флекс (ре­флекс не­ру­хо­мості), об­ню­ху­ють ста­теві ор­га­ни самців, інко­ли на­ма­га­ють­ся стри­ба­ти на них. Під час об­ню­ху­ван­ня сечі і ста­те­вих ор­ганів сам­ки сто­ять не­ру­хо­мо, го­ло­ву три­ма­ють го­ри­зон­таль­но, інко­ли во­дять нею з бо­ку в бік, ви­тя­гу­ють шию, верх­ню гу­бу за­гор­та­ють до­го­ри (ре­акція Фле­ме­на). В цей період ко­ро­ви відхо­дять від бу­гаїв за їхньої спро­би пли­га­ти на них. Якість мо­ло­ка змінюється: під час ви­по­ю­ван­ня те­ля­там мо­же спри­чи­ню­ва­ти про­нос­ну дію.
У корів мо­лоч­них порід три­валість ста­те­во­го збу­д­жен­ня три­ває від 13 до 36 год та мо­же змі­ню­ва­ти­ся за­леж­но від по­ри ро­ку. У вес­ня­но-літній період йо­го три­валість мен­ша, ніж в осінньо-зи­мо­вий.
Че­рез 6–12 год після по­яви оз­нак тічки та за­галь­ної ре­акції на­стає ста­те­ва охо­та в корів, яка ха­рак­те­ри­зується по­зи­тив­ною ре­акцією сам­ки на сам­ця. На по­чат­ку охо­ти (за рек­таль­но­го до­­слід­жен­ня) спо­с­тері­гаєть­ся збіль­шен­ня гра­а­фо­во­го фоліку­ла в яєчни­ку, він має щільну, ту­гу кон­си­с­тен­цію, спо­с­тері­гаєть­ся йо­го флук­ту­ація. Ову­ляція ж у корів відбу­вається спон­тан­но че­рез 10–15 год після закінчен­ня ста­те­вої охо­ти або че­рез 24–30 го­д від по­чат­ку охо­ти.
Ко­ро­ва праг­не бу­гая, на­бу­ває по­зи для ста­те­во­го ак­ту і до­пу­с­кає йо­го. В мо­мент коїту­су ко­ро­ва в охоті стоїть не­ру­хо­мо, прий­ма­ю­чи стійке по­ло­жен­ня.

Оп­ти­маль­ний час вве­ден­ня спер­ми: як не по­ми­ли­ти­ся
Найімовірнішим по­каз­ни­ком то­го, що ко­ро­ва пе­ре­бу­ває в охоті, є «ре­флекс не­ру­хо­мості», ко­ли тва­ри­на до­пу­с­кає пли­ган­ня на се­бе інших тва­рин. Та па­м’ятай­те, від ви­бо­ру оп­ти­маль­но­го ча­су вве­ден­ня спер­ми в ста­теві шля­хи ко­ро­ви знач­ною мірою за­ле­жить ефек­тивність запліднен­ня.
За віднос­но ран­нь­о­го, до ову­ляції, вве­ден­ня спер­ми в ста­теві шля­хи сам­ки спермії втра­ча­ють свою життєздатність, від­бу­­ва­ють­ся про­це­си їхньо­го старіння, що змен­шує ймовірність запліднен­ня. Як­що ж інтер­вал між вве­ден­ням спер­­ми й ову­ляцією пе­ре­ви­щує 24 год, спермії ги­нуть, що вза­галі уне­мож­лив­лює за­плід­нен­ня.
За пізньо­го вве­ден­ня спер­ми погір­шується транс­пор­ту­ван­ня сперміїв, че­рез зміну скла­ду се­к­ре­ту мат­ки змен­шуєть­ся їхня ви­жи­ваність, не всти­гає відбу­ти­ся ка­па­ци­тація, зни­жується мор­фо­логічна та функціональ­на по­вноцін­ність яй­цекліти­ни, що мо­же при­зво­ди­ти не тільки до зни­жен­ня заплідне­ності, а й до підви­щен­ня ри­зи­ку за­ги­белі ембріо­нів на ранніх ета­пах роз­вит­ку.
Окрім візу­аль­но­го ме­то­ду для ви­яв­ле­ня охо­ти у корів ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож бу­гаїв-проб­ників. Для цьо­го оби­ра­ють здо­ро­вих, ста­те­во ак­тив­них, фізич­но міцних бу­гаїв віком 8–10 міс.:  звер­та­ють ува­гу на стан ста­те­вих ор­га­нів, ко­пи­тець, по­ста­но­ву кінцівок, особ­ли­во та­зо­вих, оскільки во­ни слу­гу­ють опо­рою під час пли­ган­ня на са­мок. Най­ак­тивніши­ми проб­ни­ка­ми є бу­гаї, під­го­то­вані ме­то­да­ми ва­зек­томії і ка­у­даль­ної епідек­томії.
Ви­яв­ле­них в охоті корів і те­лиць осі­ме­ня­ють двічі. Пер­ше осіменіння про­во­дять од­ра­зу після ви­яв­лен­ня ста­те­вої охо­ти (ре­флек­су не­ру­хо­мості), дру­ге — че­рез 10–12 год за її на­яв­ності. Як­що ж оз­на­ки охо­ти про­дов­жу­ють­ся, до­во­дить­ся по­вто­рю­ва­ти осіменіння че­рез кожні 10–12 го­д до по­вно­го при­пи­нен­ня про­явів охо­ти.

Ефек­тивність ме­тодів
У разі за­сто­су­ван­ня проб­ників, здат­них до коїту­су, при­ско­рюєть­ся час ову­ляції, то­му тва­рин осіме­ня­ють од­но­крат­но — відра­зу ж після ви­яв­лен­ня по­зи­тив­ної ста­те­вої ре­акції.
За умо­ви пра­виль­ної ор­ганізації ефек­тивність ме­то­ду ста­но­вить 95–100%. Од­нак він має ве­ли­ку тру­до­місткість та ри­зик трав­ма­тиз­му. Та­кож не ви­клю­чає не­без­пе­ки по­ши­рен­ня за­раз­них хво­роб, які пе­ре­да­ють­ся ста­те­вим шля­хом.
Ефек­тивність візу­аль­но­го ме­то­ду знач­ною мірою за­ле­жить від тех­но­логії йо­го ор­га­ні­зації, зо­к­ре­ма ча­су, якості спо­с­те­ре­жен­ня за тва­ри­на­ми. Ос­кільки най­ви­разніше оз­на­ки ста­те­во­го збу­д­жен­ня й охо­ти про­яв­ля­ють­ся пізно вве­чері, про­тя­гом ночі і ра­но вранці, то хо­ча б од­не з досліджень за тва­ри­на­ми має при­па­да­ти на період між 19-ю і 7-ю годинами. Кож­не спо­с­те­ре­жен­ня має три­ва­ти не мен­ше 30 хв, за ско­ро­чен­ня йо­го до 15 хв ефек­тивність змен­шується на 15–17%.
До не­доліків цьо­го ме­то­ду слід відне­с­ти: вибір тва­рин у стані тічки, ста­те­во­го збу­д­жен­ня, але по­за охо­тою; не­мож­ливість ви­бо­ру тва­рин із не­по­вноцінни­ми ста­те­ви­ми цик­ла­ми (ане­с­т­раль­ним — ко­ли відсутні оз­на­ки тічки, аре­ак­тив­ним — ко­ли відсутні оз­на­ки ста­те­во­го збу­д­жен­ня). Є ще один ри­зик: від 3 до 19% тільних корів та­кож про­яв­ля­ють оз­на­ки ста­те­во­го збу­д­жен­ня, у 17% ви­падків їх­нє осіменіння при­зво­дить до ембріо­на­ль­­ної смерт­ності чи абор­ту.
То­му для уточ­нен­ня ча­су вве­ден­ня спер­ми під час стадії збу­д­жен­ня доціль­но за­сто­со­ву­ва­ти такі ме­то­ди:
1) транс­рек­таль­ну паль­пацію ста­те­вих ор­ганів;
2) уль­т­ра­зву­ко­ве їхнє досліджен­ня.
Виз­на­чальні ха­рак­терні оз­на­ки, ви­­яв­лені під час здійс­нен­ня цих ме­тодів, що да­ють змо­гу підтвер­ди­ти го­товність ко­ро­ви до осі­ме­ніння:
Œ  Паль­па­тор­но: на по­чат­ку охо­ти до­мі­нант­ний фолікул ледь ви­с­ту­пає на по­верхні яєчни­ка, про­ма­цується у ви­гляді міхур­ця розміром 0,5–1 см із пруж­ною гла­день­кою по­­верх­нею. Зрілий гра­а­фо­вий мі­­ху­рець чітко ви­с­ту­пає на по­­верхні яєчни­ка у формі пу­­хир­ця діаме­т­ром 1,5–2 см. За обе­реж­но­го на­дав­лю­ван­ня на ньо­го відчу­вається флук­ту­ація, а стін­ки фо­­ліку­ла м’яко вдав­лю­ють­ся. Та­кий стан вка­зує на те, що до ову­ляції за­ли­ши­ло­ся 6–12 год і є по­каз­ни­ком оп­ти­маль­но­го ча­су для вве­ден­ня спер­ми. Після ову­ляції стінки фоліку­ла спа­да­ють­ся, а на йо­го місці ут­во­рюється за­глиб­лен­ня з рих­ли­ми кра­я­ми, мат­ка втра­чає ригід­ність.
  Уль­т­ра­зву­ко­ве до­­сліджен­ня: спри­ят­ли­вою оз­­­­на­кою для вве­ден­ня спер­ми є візу­алізація в яєчни­ках домінант­но­го фоліку­ла діаме­т­ром від 10 до 25 мм та двох-восьми ве­зи­ку­ляр­них діаме­т­рами до 8 мм. За та­ких умов очіку­ва­на заплід­неність ста­но­вить 76% і більше.
Як­що домінант­ний фоліку­л в яєчни­ках має діаметр по­над 26 мм (або 10–25 мм), а три-чотири ве­зи­ку­ляр­них фоліку­ли — по­над 8 мм , або вза­галі відсутні, це є оз­на­к­ою сумнівно­го про­гно­зу за­­плід­­не­ності (ймовірність запліднен­ня ста­но­вить не більше 25%).
Оз­на­кою не­спри­ят­ли­во­го про­гно­зу без імовірності запліднен­ня є ви­яв­лен­ня у фолікулі гіпе­ре­хо­ген­ної ділян­ки.
Не слід за­бу­ва­ти, що для по­вно­цін­но­го про­яву в корів ста­дії збу­д­жен­ня ста­те­во­го цик­лу по­тріб­но за­без­пе­чи­ти їм по­вноцінну годівлю, а умо­ви ут­ри­ман­ня та до­гляд — від­повідно до їхніх фі­зіо­логічних по­треб. Та­кож слід сти­му­лю­ва­ти та за­охо­чу­ва­ти тва­рин­ників до ви­яв­лен­ня тва­рин у стадії збу­д­жен­ня та виз­на­чен­ня ча­су їхньо­го осіменіння.