Ольга Трофімцева: «Перед агровиробниками в 2025 році будуть стояти нові виклики»

Про агроінновації, технології та пов’язані з ними тренди як на глобальному ринку, так і в українському агробізнесі розповідає Ольга Трофімцева, експертка в галузі АПК, президент Української Агропродовольчої платформи.

Пані Ольго, розкажіть про інновації в агропродовольчому секторі України та світу. Які тенденції прослідковуються? 
— Ми всі бачимо наскільки динамічно рухається світ та як швидко відбуваються зміни у всіх бізнесових сферах. Можливо, на перший погляд, ці зміни на пряму не пов’язані з агросферою та продовольчою системою, але вони так чи інакше впливають ситуацію в агропродовольчому секторі України. Перед агровиробниками, фермерами, як малими господарствами, так і великими холдингами, в 2025 році будуть стояти нові виклики, які так чи інакше впливатимуть на виробничі процеси, і це потрібно враховувати.  
Сьогодні у світі відчувається все більша геоекономічна і геополітична нестабільність, в якій фермерам та агровиробниками доводиться працювати, турбулентність стає  «новою нормальністю». Ці зміни світ почав відчувати ще під час ковіду. Ще тоді ми бачили початок цього зсуву. Спілкуючись з колегами-аграріями з ЄС, США, всі дещо розгублені. Тому такий стан невизначеності буде супроводжувати нас не тільки у цьому році, це буде такий собі середньостроковий тренд. 

Сьогодні багато розмов про зміни клімату, які досить відчутно впливають на сільське господарство. Як, на вашу думку, українським агровиробниками адаптувати свої стратегії виробництва до змін клімату?
— Зміни клімату стануть наступним викликом для аграріїв. Відвідуючи різні заходи, я завжди запитую аудиторію, хто сьогодні відчуває зміни клімату. Зазвичай на це відповідає понад 90 % присутніх. Зміни клімату вже відчутні. Однак ми маємо розуміти, що мова йде не про глобальне потепління в класичному розумінні, а про зміни клімату, які в різних регіонах проявлятимуться по-різному. Навіть в Україні агровиробники з різних регіонів — Сходу, Півдня та Заходу — зіткнуться з різними викликами, пов’язаними зі зміною клімату. Проте всі вже відчувають зміни в сезонах, скорочення періодів вегетації рослин та інші наслідки.

Технології, що допомагатимуть адаптуватися до змін клімату, стануть важливим трендом, який змінюватиметься залежно від розвитку кліматичної ситуації у світі. Аграріям слід уважно стежити за новими технологіями та перспективними стартапами, які з’являються на ринку. В Україні таких рішень вже досить багато. 
Також варто зазначити, що одним з ключових напрямків є адаптоване управління водними ресурсами, що є основою для сталого агровиробництва.
 

Розкажіть про топ-тренди та інновації в світі, які успішно впроваджуються на ринку України та будуть актуальними не тільки цього року, а й в подальшій перспективі?  
— Фермери шукають відповіді як пристосуватись до тих чи інших викликів, які ставить перед ними сьогодення. Наприклад, точне землеробство вже давно працює в Україні, і можливо навіть краще ніж в деяких країнах ЄС. Але тепер сюди додається новий тренд — використання штучного інтелекту в різних сферах, і мова йде про абсолютно різні інструменти, пов’язані зі ШІ, які допомагають розпізнавати хвороби, працювати з ґрунтом тощо. 
Не можу не згадати про регенеративне сільське господарство та систему мінімального і нульового обробітку ґрунту. Тут якраз відіграє важливу роль моніторинг здоров’я ґрунту, і технології, які пов’язані з покращенням мікробіологічного стану ґрунту, все, що стосується покривних культур, планування сівозмін з урахуванням умов регенеративного с.-г. Чому це нині так важливо? Можливо хтось з аграріїв-практиків ще кілька років тому відмахувався від цих ідей і говорив, що це іграшка для тих, кому немає чим зайнятись. Проте ми все більше помічаємо, що навіть малі та середні фермери сьогодні починають цікавитись та впроваджувати нові технології, адже помічають в цьому є можливості для розвитку, незважаючи на те, що на першому етапі доводиться змінювати підходи в роботі, враховувати певні технологічні нюанси, особливості обробітку ґрунту, працювати з насінням. Якщо не переходити на принципи регенеративного господарства, то можна залишились без свого виробництва. Ґрунт – це найцінніший ресурс для виробництва, і дуже складно його відновити, це унікальна екосистема, яка дуже важлива для агробізнесу. 

Все, що стосується автономних машин, техніки, окремих автономних операцій у виробництві та переробці, це теж сьогодні не є новим трендом. Незважаючи на війну, в Україні все більше починають цікавитись автоматизацією виробництва. Причина цього абсолютно прагматична — нестача робочої сили. У багатьох секторах агровиробники та компанії, що займаються переробкою, активно шукають рішення цієї проблеми, адже знайти кваліфікованих фахівців стає все складніше.

Також сьогодні на світовому ринку постерігається такий собі бум на тему виробництва протеїнів. Рослинні протеїни зараз дещо здали свої позиції. Наприклад деякі міжнародні компанії, які досить активно просували свої продукти на основі рослинних протеїнів, як альтернативу м’ясу чи молоку, зараз дещо просіли. Але тим не менш тема виробництва протеїнів для збалансованої харчування та продовольчої безпеки з необхідністю виробництва протеїнів, це топ-тема на всіх національних та міжнародних заходах. Тому раджу агровиробниками звернути увагу на протеїнові культури, на бобові культури і всі рішення, які пов’язані з цією сферою. Тому що це буде залишатись трендом на середньострокову перспективу. 

Кілька слів скажу про прозорість ланцюгів виробництва. Це не нова тема і не новий тренд, але він посилюється. Споживачі помічають, що ціни на продукти в супермаркетах зростають, що відбувається  через підвищення витрат на їх виробництво. Водночас споживачі хочуть більше знати про процес виготовлення цих товарів, побачити, звідки саме походить продукт. Звідси виникає ще один під-тренд — локалізація продукції. І тут я знову хочу заохотити малих фермерів та виробників крафтових продуктів. Зараз під час війни ситуація для таких виробників особливо складна. Проте з покращенням безпекової та економічної ситуації в Україні попит на крафтові, якісні локальні продукти зростатиме. Коли люди зможуть приїхати на ферму, подивитися, як виготовляється сир, побачити умови утримання тварин або провести час в автентичному сільському готелі, цей тренд безумовно буде розвиватись. Питання якісної локальної їжі стає все більш актуальним.

Розкажіть які, на вашу думку, сьогодні основні переваги вертикальних ферм для аграрного виробництва в міських умовах?
— Локальні вертикальні ферми є популярним трендом, в Україні цей бізнес також досить успішно розвивається. На жаль, поки що міські вертикальні ферми не можуть повністю забезпечити продуктами харчування і закрити всі потреби, пов’язані з продовольчою безпекою, я маю на увазі ті культури, які вимагають великих посівний площ. Але я впевнена, що тренд на вертикальні ферми буде продовжувати розвиватись і зміцнюватись, буде розширюватись лінійка тих культур, які вирощуватимуться на міських вертикальних фермах у великих агломераціях. 

Війна підштовхнула багатьох виробників замислитись над питанням продовольчої безпеки як на міжнародному, так і на локальному рівні. Тому продовольча безпека на рівні кожної громади та міста стала критично важливою. Потрібно забезпечити хоча б мінімальну автономність, зокрема, визначити, що можна виробляти в агломераціях, щоб у разі надзвичайної ситуації можна було прогодувати 2…5 млн людей. На сьогодні, на мою думку, все більше людей розуміють і відчувають, що надзвичайні ситуації не є чимось неможливим, і до них треба бути готовими.

Яка на сьогодні ситуація в галузі тваринництва? Чи є та які перспективи розвитку цього напрямку сільського господарства в Україні?
— Перспективи звичайно є, незважаючи на те, що великим трендом є виробництво протеїнів, як я вже сказала раніше. Варто лише поглянути що відбулось в Європейському Союзі. Це те, що я передбачала раніше, що буде певний «відкат» у так званому Європейському зеленому курсі. Зараз ми спостерігаємо фактично цей самий зворотній процес, коли був надзвичайно великий тиск, в тому числі на виробників тваринницької продукції, були сформовані амбітні плани, які включали зменшення виробництва тваринницької продукції.  Однак ми бачимо, що це не так просто, і є певний баланс, який політики, що займаються аграрною сферою, повинні розуміти та дотримуватись. Питання продовольчої безпеки залишається актуальним. 

Що стосується тваринництва в Україні, то ми маємо досить непогані перспективи для розвитку цієї галузі. Розкажу про кілька напрямків, наприклад малі локальні фермерські господарства, які займаються козівництвом та вівчарством, а також поєднують це з зеленим туризмом і виготовляють крафтові сири для невеликих мереж. Таким господарствам виходити на експорт просто нереально, оскільки вони не можуть постачати молоко чи м’ясо великим переробним підприємствам. Інший приклад – комерційне тваринництво середніх та великих господарств, проте зазначу не мега-господарств, адже від цього намагаються багато хто відходити, І я вважаю це правильним з точки зору здоров’я тварин, комфортних умов їх утримання та можливості ефективного управління господарством. Що б не говорили різні експерти, ми бачимо, що попит на м’ясо залишається високим, особливо в країнах Азії. Тому тваринництво залишатиметься важливою складовою АПК.

 

Юлія Наружна,  j.naruzhna@univest-media.com