Андрій Капріца: «Цього року ми стикнулись з викликами, яких раніше не мали»

 

— Цього року ми стикнулись з викликами, яких раніше не мали. З’явились складнощі, які були навіть сильніші, ніж з початку війни, які впливали на роботу господарства в цілому. Цей сезон можна охарактеризувати одним нехорошим словом, проте не скажу вголос яким (посміхається).  

І першим таким негативним чинником цього року стала посуха. Цього сезону більша частина України потерпала від неї, навіть ті регіони, які раніше не мали поняття що це таке. 

Екстремальна посуха за собою «потягнула» відчутний недобір врожаю — цього сезону він становить у нашому господарстві понад 40 %. 

По кукурудзі я завжди ставлю собі планку по врожаю у 8 т/га — і ці показники ми з року в рік перевищуємо. На практиці в господарстві ми зазвичай збираємо від 9 до 12 т/га кукурудзи. То цього року врожай кукурудзи становить 5,2 т/га. 

По іншим культурам ситуація теж не дуже оптимістична. По пшениці 5,6 т/га, хоча планували 6,5 т/га зібрати. Натомість ріпаку цього року зібрали досить непоганий урожай — 3,2 т/га при плані 3,5 т/га. Соняшнику зібрали 2,5 т/га при запланованих 3,5 т/га. Ще не маю відомостей про цьогорічну врожайність цукрових буряків, його ми ще не копали, але ситуація там теж не найкраща. 

Серед інших хвилюючих питань – невідповідність цін на агропродукцію. Цього року, враховуючи які врожаї ми зібрали, наш прибуток не покриває витрати на вирощування культур. 

Удорожчання ТМЦ. Щось подорожчало, щось подешевшало, наприклад азотна група добрив. Проте до довоєнних рівнів ціни поки що не дійшли.  

Підвищення податків з осені теж не порадувало. Я розумію, що від цього ми нікуди не дінемось, державі потрібно виживати, хоча це напряму впливає на наші заробітки. 

Також хвилює питання щодо євроінтеграції нашої країни. Це безповоротний процес, до якого ми рухаємось, це напрям розвитку нашої держави. І ці майбутні зміни однозначно торкнуться нашого виробництва, адже європейські закони, м’яко кажучи, не такі як у нас, в Україні. І нам, українським фермерам, потрібно бути готовими до цього. 

Не менш болюче питання — відсутність працівників на господарствах, неможливість їх забронювати, перебої з електрикою та блекаути, і безліч інших проблем, що впливають на результативність наших господарств. На жаль, наш агресивний сусід нікуди не дівся, і потрібно бути готовим до складнощів. 

 

 

— На мою думку, немає безвихідних ситуацій, є лінь і незнання. Так, хтось опускає руки і вдається до крайнощів, мовляв, продам господарство, для чого мені це все потрібно. Дійсно, можливо спочатку це здається виходом, адже агросфера – це бізнес, і купівля-продаж тут традиційно співіснують. Проте це має бути остання межа на яку треба зважуватись. 

Зважаючи на таку складну ситуацію в країні, сьогодні ми спостерігаємо тотальну нестачу коштів на підприємствах. Аналізуючи два останні роки роботи свого господарства, фінансове навантаження через залучення кредитів у мене збільшується прямо пропорційно, і грошей все одно не вистачає. Я думав, що у цьому році трохи повіддаємо борги і отримаємо кращу фінансову ситуацію в господарстві, тому що ціни ростуть. Так цьогорічна засуха не дала змоги цього зробити. Проте руки не опускаємо, це точно не вихід... 

 

— Шкідникам, хворобам і бур’янам є чим зарадити, а от опадам – зась. Не можу сказати, що всі ці шкодочинні об’єкти ніяк не впливали на культури цього сезону. Проте на рівень врожайності цього року найбільший вплив мали саме погодні умови, а найбільше – відсутність опадів. Можна копнути глибше і сказати про неправильно підібрані попередники і неможливість їх змінити, а також, можливо, в якійсь мірі неправильно підібраний обробіток ґрунту. Але аж ніяк не шкідники та хвороби, тому що з ними ми знаємо що робити. 

Велика спека навпаки не дала розвинутись деяким хворобам, адже певні види грибів та бактерій розвиваються за умов підвищеної вологості. Також, саме через спеку, у нашому регіоні не було зашквального поширення діабротики, все тримали під контролем і проблем не було. Цей шкідник у нас є, і це вже серйозна проблема останніх трьох років по всій Україні. Але в цьому році її шкодочинність була мінімальна. 

 

— Наразі ріпак виглядає класно. Він встиг вхопити і вологи, і тепла, яке ще потривало певний час. Зараз вже холоднішає, проте осінь ще тішить теплими днями (розмова відбувалася на початку жовтня. — Прим. ред.). Росте ріпак дуже швидко, тому наші побоювання, що культура не встигне набрати масу і увійти в зиму, потихеньку розвіюються. Спостерігаємо, що ріпак зайде в зиму в нормальній стадії. На 10 жовтня ми маємо на більшості площ ріпаку вже 3 справжніх добре розвинутих листка, де-не-де вже четвертий з’являється. І це вселяє надію, що культура дуже добре перезимує. На наступний сезон ми посіяли 200 га ріпаку. Це для наших 1250 га якраз нормальна кількість. Вже зробили перші внесення грамініцидів на ріпаку, на самих критичних полях — забираємо падалицю пшениці, яка, звісно, наявна на полях. Вносили під ріпак амофос: від 60 до 100 кг залежно від культури. 

Ціна нині в регіоні на ріпак 22 тис. грн і це, на мою думку, хороша ціна. Ця культура затратна, проте окупно-затратна, у неї є хороший потенціал до ціноутворення, потенціал до ринку збуту не лише в країни ЄС, а й в межах України. Тому не доводиться переживати щодо подальшого збуту продукції, як наприклад щодо цукрових буряків. Тому культура хоч і важка у вирощуванні, проте чудова щодо прибутковості. 

 

 

— Ми посіяли 280 га пшениці на наступний сезон. Правду кажучи, таку культуру як пшениця не сильно люблю, бо прибуток з продажів часто надто плачевний. Для нас ця культура малоприбуткова. Проте нам потрібна пшениця як попередник під ріпак і як відмінний попередник під кукурудзу. Тому сіємо для підтримання сівозміни. Вже наразі маємо дружні сходи по всіх полях, вони досить непогані. 

Все, чого потребували ріпак та пшениця під час сівби, ми внесли. Також вже провели глибоке рихлення на більшості полів. І хоча ми не поспішали, та всі агрозаходи провели вчасно, та й погода сприяла цьому. На пшениці нині слідкуємо за падалицею соняшника і за іншими дводольними бур’янами. Обов’язково будемо ще працювати гербіцидами, якщо спостерігатимемо активний ріст дводольних бур’янів. Соняшник будемо обов’язково прибирати з посівів пшениці. Працюючи восени по посівах гербіцидом та прибираючи падалицю, таким чином навесні ми зменшуємо гербіцидне навантаження на культуру. 

 

— Маємо в обробітку 1300 га землі. Основні культури, які сіємо на своїх полях – це кукурудза, соняшник, ріпак, озима пшениця та цукрові буряки. 

У нас цього сезону була пропорційна сівозміна, тобто по 25 % площ ми виділили під основні культури: соняшник, пшеницю і кукурудзу. Залишок площ рівномірно поділили між озимим ріпаком і цукровим буряком. Така сівозміна у нас спостерігалась протягом двох років, і вона показала себе більш-менш успішною. На сезон 2025 року ми вже трохи її підкорегували в напрямі збільшення площ під сівбу ріпаку. А тому нам, скоріш за все, доведеться відмовитись від вирощування цукрових буряків. 

Нині ситуація з цукровими буряками та виробництвом цукру загалом по Україні доволі сумна. Щодо рентабельності його вирощування в наступному сезоні у мене особисто дуже велике питання. Площа під цукрові буряки на наступний рік у нас буде заздалегідь підготовлена, тобто поля зорані, вирівняні. Якщо все таки ситуація з буряками на ринку зміниться — в Євросоюзі, законодавчій базі, в домовленостях із країнами-імпортерами українського цукру тощо, тоді ми повернемось до його вирощування. Адже культура дійсно приваблива і рентабельна, але не з тими умовами, в які нас загнали в цьому сезоні.

Якщо ми не бачитимемо резону сіяти в наступному сезоні цукрові буряки, то ми не сильно переживатимемо. У нас є достатня кількість інших високомаржинальних культур, щоб отримати в подальшому прибуток. 

 

— Я щодо цього думаю так: у всьому має бути стабільність і розуміння завтрашнього дня. Це те ж саме, що насіяти нут, а потім його просто передискувати, бо немає збуту. На мою думку, гречка, просо тощо – це високомаржинальні культури раз на п’ять років. До прикладу, в моєму господарстві ми можемо виростити та зібрати жовту гірчицю. Проте я готовий посіяти цю культуру тільки тоді, коли матиму на руках контракт з замовником, де буде прописана ціна не нижча її рентабельності, а також з гарантією викупу. Так я буду мати розуміння, який прибуток я матиму, вирощуючи цю нішеву культуру. Проте, якщо я сьогодні просто посію гірчицю і не буду впевнений, що я її потім продам, і чи буде культура рентабельною, то просто ризикую отримати збитки. Хтось може сказати, що така сама ситуація може скластись і з кукурудзою. Так, може. Проте кукурудзу однозначно можна продати, а от з гірчицею ситуація складніша. 

 

— Так можна образитись на всі культури. Цього року ми не дотягнули до планової врожайності близько 40 % по всіх культурах, хіба що ріпак дав більш-менш нормальні результати по врожайності. Але відверто розчарувала в цьому році кукурудза. Великі ставки у мене були на цю культуру, вона відмінно стартувала, були зачатки гарного врожаю в подальшому. Проте результат виявився плачевний, ми не заробили того, що планували. Цукровий буряк ще в полі стоїть, ми не підраховували прибуток з цієї культури. 

Так, цей сезон дав менші показники, проте це не привід зневірюватись. Взагалі, ми, фермери, – великі оптимісти. Плани у нас грандіозні, інвестуємо, і хоча в мінусі по заробіткам в цьому сезоні, проте продовжуємо думати, де перекредитуватися, як оптимізувати виробництво. А ще віримо в Перемогу і ЗСУ. Ніхто здаватись не збирається!