І ще раз про крапельне зрошення

У попередніх номерах “Пропозиції” не раз писалося про крапельний полив, різновиди крапельниць, переваги цього методу над дощуванням. Втім, знаючи безумовні позитивні властивості його, деякі спеціалісти мають про нього досить поверхневе уявлення, як і про інші способи зрошення: верхнє та нижнє дощування, недоліки крапельного поливу, економічну доцільність вибору того чи іншого методу. Отже, чим же привабливий крапельний полив? За цього методу вода разом з поживними речовинами (поживний розчин) подається до рослин краплями та розподіляється у грунті рівномірно. Ця система максимально зберігає структуру субстрату (грунту), раціонально витрачає воду і добрива, не зволожує його поверхню та поверхню рослин. Він забезпечує рівномірне зволоження, а доріжки або міжряддя залишаються сухими. Так вологість грунту лишається низькою, що запобігає розвитку грибкових хвороб, які неминуче виникають при дощуванні. Не потрібно, таким чином, застосовувати хімічні обробки проти них, а це обумовлює екологічно безпечнішу продукцію. Разом з тим, крапельний полив має і недоліки. Для культур, що займають усю площу, а також для виробництва розсади цей метод непридатний. Системою крапельного зрошення не можна провести суцільне промивання грунту. Потрібно більше коштів і витрат праці на фільтрацію води для крапельниць. Зростають і вимоги до якості води: вона має бути позбавленою часток мулу, з мінімальним вмістом кальцію та заліза. Системи крапельного зрошення із застосуванням мікротрубок і мікропористих трубок повинні мати високу стабільність параметрів за довжиною робочих органів, тобто незмінний внутрішній діаметр мікротрубок або кількість та розмір отворів на одиницю довжини. Складною є класифікація крапельниць на одиночні (крапельниці вставляються у поліетиленовий трубопровід у точках поливання), емітерні (емітери вставляються у грунт біля рослини, вода подається через редукуючий шланг, підключений до головного трубопроводу) та “Акватрекс” (вхідні отвори у лабіринт крапельниці із забезпеченням двобічного входу води. Застосування вихрового потоку дає змогу досягти рівномірного поливання, забезпечує високу стійкість проти закупорювання вихідних отворів). Усі крапельні системи доцільніше б було розподілити на два типи: із застосуванням у якості робочого органу мікротрубок або мікропористих трубок. Мікротрубка являє собою відрізок трубки 50—60 см із зовнішнім діаметром 2,1—2,5 мм і діаметром водовипускного отвору 0,7 мм. Один кінець мікротрубки вставляють до розподільного трубопроводу діаметром 20/16 мм. Інший кінець закріплюють на висоті 2—3 см від поверхні грунту спеціальною полімерною стрічкою (фото). Крапельні системи на основі мікропористих трубок мають до 3000 отворів на 1 м довжини, діаметр яких 4—10 мкм. Усі трубопроводи системи крапельного зрошення та мікротрубки виготовляють із непрозорого пластикового матеріалу чорного кольору. Важливим показником є крок розташування крапельниць. Від нього залежить схема розміщення рослин, а також система їх формування. Його можна змінювати, перегинаючи трубку або ставлячи замість клапана заглушку. Дощування є одним із найбільш розповсюджених методів. У теплицях одночасно всю площу не поливають. Полив проводять послідовно, по групах секцій, загальною площею близько 1000 м2. Це дає змогу раціонально використовувати джерело водопостачання й уникати застосування потужних насосів. Усього існує два види дощування: нижнє та верхнє. Верхнє частіше застосовують в овочівництві, нижнє — в квітникарстві. Верхнє забезпечує необхідну рівномірність зволоження грунту, аж поки високорослі культури не досягнуть шпалери. Нижнє дощування в початковий період дає погані результати, коли нижнє листя молодих рослин запобігає розподіленню води протягом тепличного прольоту. Дощування у полі яскраво висвітлює усі переваги крапельного зрошення. Часто надмірна кількість поданої без водоміра води веде до руйнування структури грунту, водної ерозії, інтенсивного розвитку грибкових хвороб, перенесенню разом з водою насіння бур’янів. Подати одночасно добрива з нею, як і за крапельного зрошення, неможливо: навіть за суворого дотримання норм зрошення витрати води дуже великі порівняно із крапельницями. Та й розподіляється вона нерівномірно. Вибір системи зрошення визначається головним чином економічною доцільністю та технологією вирощування тієї чи іншої культури. Часто не слід гнатися за дорогими крапельними системами із автоматизованим приготуванням поживних розчинів із гідрокомп’ютерами, що потребують наявності агрохімічної лабораторії, а вигідніше поставити простіші недорогі крапельниці, а при вирощуванні розсади — обійтися обприскувачами. Ю. Слєпцов, канд. с.-г. наук, Національний аграрний університет