Методи лікування гриж у свиней розподіляють на консервативні та оперативні. Однак практика показує, що у свиней консервативні методи малоефективні, оскільки часто виникають рецидиви, тому рекомендується застосовувати оперативне лікування.
М. Чорнозуб, канд. вет. наук, доцент,
С. Черняк, канд. вет. наук, доцент,
О. Ємельяненко, канд. вет. наук, доцент,
М. Петрик, канд. вет. наук, доцент,
Білоцерківський НАУ
З цією метою виконують герніотомію, суть якої полягає в тому, що розсікають шкіру, відпрепаровують шкірний грижовий мішок від серозно-фасціального (парієнтальний листок очеревини) й останній разом із грижовим вмістом вправляють у черевну порожнину, а на грижовий отвір та шкіру накладають шви.
Підготовка тварини
до операції та знеболювання
Перед операцією тваринам призначають голодну дієту протягом 12–18 годин. Якщо грижа защемлена, то операцію роблять негайно, без попередньої підготовки. За оперування пупкових гриж тварину фіксують у лежачому спинному положенні, за інтравагінальних — у спинному — таким чином, щоб тазова частина тулуба була розміщена вище від грудної.
Оперувати тварин можна із застосуванням наркозу та місцевого знеболювання.
Для місцевого знеболювання застосовують інфільтраційну анестезію: циркулярну (навколо основи грижового мішка) — в разі оперування пупкових гриж та лінійну — за інтравагінальних (фото 9, 10). Для профілактики післяопераційного перитоніту рекомендується виконати надплевральну новокаїнову блокаду за В.В. Мосіним.
Для загального знеболювання під час хірургічного втручання пропонують різні препарати та схеми їхнього застосування. Так, із нейролептиків для свиней широко використовують ацепромазин (препарати Комбістрес, Кастран, АСР, Ветранквіл), а як наркотичний засіб — тіопентал натрію (препарати Тіопентал, Тіопенат).
Наприклад, С.В. Рубленко для наркозу свиней пропонує використовувати таку схему: за 20 хв до наркозу в/м ін’єктувати 1–2%-й р-н ацепромазину в дозі 0,5–1,0 мг/кг, а безпосередньо перед операцією — в/в повільно 10%-й р-н тіопенталу натрію у дозі 10 мг/кг; за потреби подовження анестезії слід повторно ін’єктувати цей розчин у дозі 7 мг/кг.
Фіксовані та защемлені,
ускладнені абсцесом і виразкою грижі
Під час оперування пупкових та інтравагінальних гриж певну складність становлять фіксовані та защемлені грижі, а також ускладнені абсцесом чи виразкою, що змушує змінити хід операції.
За фіксованої грижі утворюються спайки між грижовим вмістом і грижовим мішком. У цьому разі обов’язково потрібно розрізати відпрепарований серозно-фасціальний мішок і тупим методом або ножицями роз’єднати спайки між очеревиною й кишечником. У разі, коли спайку неможливо роз’єднати, відрізають частину серозно-фасціального мішка, яка до неї прилягає, щоб шматочок останнього лишився на стінці кишечника. Потім у черевну порожнину вливають 0,5%-й розчин новокаїну з антибіотиками, рану очеревини зашивають кисетним або швацьким швом із кетгуту, а далі діють як за звичайної герніотомії.
У разі защемленої грижі відпрепарований серозно-фасціальний мішок обов’язково розтинають і за допомогою ґудзикуватого скальпеля збільшують грижовий отвір в одному із його кутів. Потім на стерильну серветку витягують защемлену петлю кишечника й з’ясовують, у якому вона стані. Якщо стінка кишечника злегка набрякла та гіперемійована, не має осередків некрозу, то її не резектують. Коли ж вона дуже набрякла, драглиста, покрита плівками фібрину й місцями виявляють ознаки некрозу, уражену ділянку петлі кишечника резектують, а її кінці з’єднують за типом «кінець у кінець», «кінець у бік» або «бік у бік». Після цього петлю кишечника вправляють у черевну порожнину, а на рану очеревини накладають безперервний шов із кетгуту. Потім на грижовий отвір і шкіру накладають шви.
За наявності у товщі грижового мішка абсцесу останній у процесі виконання герніотомії слід обережно екстирпувати (вилущити) ножицями в межах прилеглих тканин, не пошкоджуючи його стінку.
За наявності виразки й неможливості відпрепарувати дно серозно-фасціального мішка від шкіри її розтинають овальним розрізом навколо виразки й відпрепаровують у боки від очеревини. Після вправлення грижового вмісту видаляють частину серозно-фасціального мішка з виразкою, а рану очеревини зашивають безперервним швом.
Післяопераційний період
Окрім вдало виконаної операції, важливе значення має перебіг післяопераційного періоду та загоєння післяопераційної рани в пацієнта. Попри те, що на завершення операції в рану вносять антисептики, слід також застосовувати курс антибіотикотерапії, новокаїнові блокади, виконувати ревізію рани тощо.
Нині у ветеринарній практиці для оптимізації перебігу ранового процесу у свиней широко застосовують нестероїдний протизапальний засiб кетопрофен (препарати Аініл, Ріфен, Кетоніл) із розрахунку 0,3 мл/10 кг маси тіла в/м один раз на добу протягом 1–3 днів. Також можна використовувати Ацелізин (водорозчинна форма ацетилсаліцилової кислоти) в дозі 6–7 мг/кг маси тіла в/м один раз на добу протягом 3 діб після герніотомії (М.В. Рубленко, В.Г. Андрієць, 2008) або препарат Імуном-депо в дозі 0,5 мл/10 кг п/ш один раз на добу з інтервалом 24 год до одужання тварин (М.В Рубленко., В.С. Шаганенко, 2011), що значно скорочує термін загоєння післяопераційних ран.
Оперативне лікування пупкових гриж
Шкірний грижовий мішок розтинають по-різному. Так, якщо це свинка, оперативний доступ матиме свої особливості залежно від розміру цього утворення.
Грижовий мішок невеликий — розріз шкіри роблять прямолінійним через верхівку дна грижового мішка (фото 11) та відпрепаровують її від серозно-фасціального мішка в обидва боки.
Грижовий мішок великий — виконують веретеноподібний розріз із одного з боків, а частину шкіри потрібно відпрепарувати в другий бік та видалити. В окремих випадках навколо грижового мішка роблять два веретеноподібні розрізи, об’єднуючи їх в один циркулярний, а потім відпрепаровують виділений таким чином клапоть шкіри.
Слід зазначити, що зайву шкіру грижового мішка потрібно видаляти з таким розрахунком, щоб після завершення операції можна було наглухо з’єднати краї рани без значного натягування шкіри.
У кнурів, як відомо, відразу позаду пупка розміщений препуцій. Якщо в них виникають пупкові грижі, то препуціальний отвір розміщується переважно позаду грижового мішка або навіть на його верхівці.
Це змушує виконувати один місяцеподібний (інколи навіть підковоподібний) розріз шкіри спереду і з боків препуція випуклістю краніально, а клапоть шкіри разом із препуцієм — відпрепаровувати каудально. В окремих випадках, коли грижовий мішок розміщується збоку від препуція, то й розріз шкіри виконують лише збоку.
Після розрізу шкіри її відпрепаровують (фото 12) від серозно-фасціального мішка по всій його поверхні й на 2 см в боки від грижового отвору. Потім — за вправної грижі — в черевну порожнину вправляють серозно-фасціальний мішок разом із грижовим вмістом (фото 13) і на грижовий отвір накладають стібки переривчастих швів (вузлового або петлеподібного горизонтального). Накладання швів обов’язково контролюють уведеним у черевну порожнину пальцем (фото 14) або ручкою скальпеля, притискаючи ними складку серозно-фасціального мішка до черевної стінки зсередини, щоб випадково не підшити кишечник. Такий спосіб операції, за якого серозно-фасціальний мішок не розтинають, а використовують як біологічний тампон, є більш раціональним, оскільки сприяє утворенню щільного рубця та попереджує рецидив і перитоніт. Кількість стібків шва залежить від розміру (довжини) грижового отвору (фото 15), але відстань між ними має становити 0,5–1,5 см.
Застосовують шовний матеріал, що не розсмоктується у тканинах (капрон, поліпропілен, шовк тощо). В рану вводять мазі на гідрофільній основі (наприклад Левомеколь). Заключним етапом грижорозтину є накладання стібків вузлового шва на шкірну рану (фото 16) з таким розрахунком, щоб відстань між ними становила 1–1,5 см. Зашиту рану разом зі стібками шва обробляють антисептиком (наприклад аерозолем Чемі-спрей). Шви знімають після 8-го дня.
Окрім класичного підходу до операції, для закриття грижового отвору у свиней відомі різні його модифікації (способи Гутмана, Сапожникова, Пфейфера, Оливкова, Задвірного, Поваженка тощо), які докладно описані в спеціальній літературі та застосовуються за тих чи інших індивідуальних особливостей грижі у пацієнта.
Свого часу А.Ф. Бурденюк запропонував безкровний метод оперування пупкових гриж у поросят із невеликим (не більше ніж 3 см) грижовим кільцем (рисунок).
Не розсікаючи шкіру, грижовий вміст повністю вправляють у черевну порожнину й пальцем пропальповують грижовий отвір. Грижовий мішок скручують і максимально відтягують від черевної стінки, а потім під контролем уведеного у грижове кільце пальця, відступивши від його краю на 1–2 см, великою хірургічною голкою зі здвоєною лігатурою проколюють шкіру та край грижового отвору. Далі проколюють голкою протилежний край отвору та виколюють її біля грижового мішка, утворюючи таким чином стібок для шва з валиками. На грижове кільце накладають 2–3 таких стібки, після затягування яких його краї з’єднуються, а на місці грижового мішка утворюється складка, що поступово розправляється і зникає у процесі росту тварини. Шви знімають через 10–11 днів.
Проте у разі оперативного лікування грижі зі значними розмірами грижового мішка (відповідно, й об’ємом грижового вмісту) та грижового отвору інколи після операції виникає її рецидив.
Це може бути пов’язане з тим, що, по-перше, вправлення грижового вмісту в черевну порожнину додає в останній об’єму внутрішніх органів. По-друге, закриття значних за розмірами грижових воріт швами шляхом глухого зближення їхніх країв певною мірою зменшує об’єм черевної порожнини. У поєднанні ці два фактори створюють умови для посилення внутрішньочеревного тиску, що, своєю чергою, спонукатиме черевну стінку до розтягування і навіть втрати цілісності (повторне утворення грижового отвору). Останнє найчастіше виникає у ділянці проходження через неї лігатур швів, якими під час операції закривали грижовий отвір, але можливе також і в інших ділянках черевної стінки. Зважаючи на це, актуальним є застосування алопластичних матеріалів для закриття грижового отвору, зокрема капронового, лавсанового сит тощо.
М.Г. Ільніцький та Д.В. Жорник (2006) рекомендують закривати грижовий отвір у поросят сучасним синтетичним біосумісним алопластичним матеріалом — політетра-фторетиленом (ПТФЕ) у вигляді сітки. Порівняно з імплантацією капрону, за застосування ПТФЕ спостерігається зменшення альтернативних та ексудативних процесів і посилення проліферації тканин, прилеглих до трансплантата; прискорюються регенеративні процеси з утворенням навколо сітки сполучнотканинної капсули, в якій колагенові та аргірофільні волокна розміщені в різних напрямах, що забезпечує додаткову міцність рубцевої тканини.
Оперативне лікування інтравагінальних гриж
Шкіру розрізають у пахвинній ділянці, безпосередньо над зовнішнім пахвинним кільцем, по його поздовжній осі. Довжина розрізу залежить від величини тварини та грижового мішка (може становити від 5 до 10 см). Розтинають шкіру, підшкірну клітковину й фасцію (фото 17) до піхвового каналу — тонкої, напівпрозорої, блискучої стінки загальної піхвової оболонки із розміщеними в ній сім’яним канатиком і петлею кишечника.
Після цього тупим методом загальну піхвову оболонку відпрепаровують від фасції по всій її довжині (поверхні) як у ділянці розрізу (фото 18), так і в мошонці. Для полегшення цього рукою натискують на мошонку й переміщають грижовий вміст разом із сім’яником в утворену рану (фото 19). Загальна піхвова оболонка легко відпрепаровується, за винятком її каудальної частини, де є мошонкова зв’язка, яку потрібно розірвати або розрізати ножицями.
Відпрепаровану загальну піхвову оболонку з її вмістом витягують через рану назовні (фото 20). Потім рукою захоплюють сім’яник, покритий загальною піхвовою оболонкою, і перекручують разом з останньою по поздовжній осі. У цей момент за вправної грижі грижовий вміст легко відтісняється у черевну порожнину. Після цього на перекручену загальну піхвову оболонку й сім’яний канатик накладають прошивну довгу лігатуру безпосередньо біля зовнішнього пахвинного кільця (фото 21).
Відступивши від неї нижче на
1,5–2 см, відсікають ножицями загальну піхвову оболонку й сім’яний канатик. Далі на один кінець лігатури одягають хірургічну голку й під контролем уведеного в грижовий отвір пальця проводять її через внутрішній край пахвинного кільця (фото 22), а другий її кінець — через зовнішній.
Після цього стягують кінці лігатур, зав’язують їх морським вузлом і занурюють куксу сім’яного канатика у пахвинний канал. Якщо грижовий отвір широкий, на нього накладають ще кілька стібків вузлового шва, рану обробляють антисептиком і шкіру також наглухо з’єднують стібками вузлового шва. Щоб усунути можливість накопичення ексудату в порожнині, яка залишилася після відпрепарування загальної піхвової оболонки, в найнижчій ділянці мошонки слід зробити розріз усіх її шарів. Шви знімають на 8-й день. Другий сім’яник обов’язково видаляють закритим способом.
15:17:00