Гібриди кукурудзи Інституту зернового господарства УААН — посухостійкі

Однією з важливих якостей гібридів кукурудзи для умов Степу є їхня посухостійкість. Дослідження, проведені на Ерастівській дослідній станції, дали змогу оцінити з цього боку гібриди селекції Інституту зернового господарства (Північний Степ) порівняно з гібридами науково-дослідних установ Лісостепу і Південного Степу. Тепер господарства посушливих регіонів можуть упевненіше добирати для вирощування більш пристосовані до умов недостатнього зволоження гібриди, продуктивні і в посушливі роки. У районі дослідної станції, так само як і у всьому Північному Степу, у літні місяці часто бувають посухи. Найбільша шкідливість їх для кукурудзи проявляється у так званий критичний для культури період — протягом 10 днів до викидання волотей і 20 днів — після. У 2001 і 2002 роках критичні періоди для гібридів усіх груп стиглості, що вивчалися, припали на липень-серпень, і саме в ці місяці в обидва роки спостерігалася велика посуха: значний недобір опадів, надміру високі температури, велике число днів з відносною вологістю повітря менш ніж 30%, низькі запаси доступної вологи в грунті. Останнє було найбільш значним у 2002 році. У дослідженнях використали гібриди ІЗГ: Дніпровський 145 МВ, Дніпровський 172 МВ, Дніпровський 187 МВ, Кадр 195 СВ, Дніпровський 310 МВ, Дніпровський 337 МВ, ДНОД 417 МВ, Кадр 443 СВ, Дніпровський 450 АМВ, Дніпровський 473 СВ і 14 гібридів Лісостепу та Південного Степу. Посухостійкість гібридів ІЗГ насамперед виявлялася в тому, що листковий апарат середнього і верхнього ярусів рослин в гостропосушливі періоди лишався неушкодженим жарою, тоді як в гібридів Лісостепу спостерігалося підсихання листя з кінців не тільки знизу (явище звичайне), а й у верхніх ярусах. У подальшому посухостійкість гібридів ІЗГ виявлялась і в такому явищі. Внаслідок різкої літньої грунтової посухи 2002 року коренева система кукурудзи була недостатньо міцною, тому ще задовго до фаз стиглості, у першій декаді липня, частина рослин вилягла. Згодом, на початок серпня, вилягання, наприклад, середньостиглих гібридів ІЗГ (під середньостиглі гібриди у виробництві зазвичай відводять найбільшу площу посіву), становило 4,9%, а гібридів лісостепової зони — 10,5%; на період збирання врожаю (друга половина вересня), — відповідно, 7,4 і 27,2. Вилягання гібридів Південного Степу на цей період становило 9,3%. Отже, за такою важливою господарською ознакою, як вилягання рослин, гібриди ІЗГ мали добрі показники. Після посушливих і спекотних періодів за настання вологих зазвичай зростає пошкоджуваність кукурудзи хворобами. Найчастіше — пухирчастою сажкою. На прикладі середньостиглих гібридів можна відзначити, що в гібридів ІЗГ вона становила 7,1%, Лісостепу — 11,2, Південного Степу — 5,8%. Отже, гібриди ІЗГ за стійкістю до найбільш поширеного захворювання кукурудзи мало поступалися гібридам південнішого більш спекотного регіону. Про непогану посухостійкість гібридів ІЗГ свідчить також ефективність використання ними вологи опадів вегетаційних періодів. На 100 мм опадів його середньостиглі гібриди мали врожай 15,2 ц/га, такі самі гібриди Лісостепу — 10,3, Південного Степу — 13,8 ц/га. Щодо кінцевої продуктивності гібридів ІЗГ, то найурожайнішими у своїх групах стиглості були гібриди Дніпровський 145 МВ, Кадр 195 СВ, Дніпровський 337 МВ, Кадр 443 СВ, Дніпровський 473 СВ. Отже, за дуже несприятливих умов, що склалися у 2001 і 2002 роках, у критичний для кукурудзи період, гібриди Інституту зернового господарства виявилися доволі посухостійкими як щодо кінцевої продуктивності, так і щодо інших найголовніших господарських ознак. Б. Дзюбецький,
заввідділом селекції ІЗГ, д-р с.-г. наук,
В. Бондар,
завлаб технології вирощування кукурудзи, канд. с.-г. наук,
В. Коваленко,
ст. наук. співробітник,
канд. с.-г. наук