Га­ли­на Cкар­га: «…нам потрібно подолати один із недоліків нашої ментальності — “моя хата скраю”»

Жінка, про яку піде мова у цій статті, безперечно, гідна більшого, ніж просто про неї писати. А не писати про неї також не можна, адже про таких, як вона, кажуть:  «Жінка-кремінь. Багатьом чоловікам фору дасть».

Так, во­на знає, що ро­бить, і пе­ред труд­но­ща­ми не па­сує. Енергійна та життєрадісна, її до­б­ро­та, по­рядність, ви­со­ке по­чут­тя влас­ної гідності та ува­га до лю­дей при­вер­та­ють до неї всіх, хто її знає. А ще ця жінка ду­же скром­на. На інтерв’ю зго­ди­ла­ся ли­ше після чет­вер­тої зустрічі з на­шим по­за­штат­ним ко­ре­с­пон­ден­том.
Її ак­тивність і тут про­яви­ла­ся по­в­ною мірою: у другій по­ло­вині роз­мо­ви во­на вже ста­ла інтерв’юва­ти інтерв’юе­ра. То­му жур­налістський ви­­клад їхньої роз­мо­ви вий­шов не­ти­по­вим для кла­си­ки цьо­го жа­н­ру. Це, скоріше, діалог двох інтелігентів, яким не­бай­дужі про­бле­ми рідно­го краю, які пе­рей­ма­ють­ся тур­бо­та­ми сільсько­го жи­те­ля, бджо­ля­ра, фер­ме­ра, вчи­те­ля, за­га­лом май­бут­нь­о­го Ук­раїни.
От­же, знай­ом­те­ся — Га­ли­на Петрівна Скар­га, очільник Все­ук­раїн­ської гро­мадсь­кої ор­ганізації «Спіл­ка сільських жінок Ук­раїни». Ду­же ціка­вий співроз­мов­ник, цілісна осо­бистість, не­о­рди­нар­на лю­ди­на з ак­тив­ною життєвою по­зицією. Свою тру­до­ву діяльність по­ча­ла з обліков­ця мо­лоч­но­то­вар­ної фер­ми, а далі са­мовідда­но то­ру­ва­ла сте­жи­ну зо­о­техніка, підніма­ю­чись про­фесійни­ми схо­дин­ка­ми все ви­ще і ви­ще. Завжди відкри­та для пізнан­ня но­во­го, ніко­ли не бо­я­лась труд­нощів пер­шо­прохідця.
…Їде­мо ма­ши­ною. Га­ли­на Петрівна за кер­мом. Роз­мов­ляємо. Зга­да­ли­ся сло­ва пісні із юності:
Ста­рость ме­ня до­ма не за­ста­нет —
Я в до­ро­ге, я в пу­ти!
Це, на­пев­но, і про неї. Енергійна жінка. Постійно в русі, по­всяк­час зай­ня­та яко­юсь спра­вою і, го­ло­вне, завжди знає, що ро­бить…

Пе­т­ро Ліпський,
канд. біол. на­ук, про­фе­сор МКА,
віце-пре­зи­дент Еко­ло­го-ме­дич­ної ака­демії
Спеціаль­но для жур­на­лу «Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»,
Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

Га­ли­но Петрівно, ба­га­то років Ви очо­люєте Все­ук­раїнську гро­мадсь­ку ор­ганізацію «Спілка сільських жінок Ук­раїни». З чо­го все роз­по­чи­на­ло­ся?
— Гро­мадсь­ка ор­ганізація (ГО) «Спілка сільських жінок Ук­раїни" бу­ла за­реєстро­ва­на у серпні 2001 р., хо­ча фак­тич­но по­ча­ла функціону­ва­ти знач­но раніше. Ініціато­ра­ми її ство­рен­ня ви­с­ту­пи­ли осе­ред­ки Пол­тавсь­кої, Харківської, Кіро­во­градсь­кої, Чер­кась­кої, Київської та інших об­ла­с­тей.
 Я на влас­но­му досвіді пе­ре­ко­на­ла­ся, як не­лег­ко ор­ганізо­ву­ва­ти фер­мерсь­ке гос­по­дар­ст­во, ад­же свою тру­до­ву діяльність по­ча­ла з обліков­ця мо­лоч­но­то­вар­ної фер­ми, пра­цю­ва­ла зо­о­техніком, го­ло­вним зо­о­техніком, зо­о­техніком рай­о­ну із бджільництва. У 1992 р., тільки-но з’яви­ли­ся за­ко­но­давчі пе­ре­ду­мо­ви сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го підприємництва, по­ча­ла ство­рю­ва­ти влас­не фер­мерсь­ке бджо­лярсь­ке гос­по­дар­ст­ва «Не­ктар». Був за­дум по­ста­ви­ти бджільництво у рай­оні на про­мис­ло­ву ос­но­ву, зай­ма­ти­ся племінною спра­вою (роз­ве­ден­ням бджо­ли­них ма­ток), ви­ро­щу­ван­ням ме­до­носів.
 Пер­шим завжди не­лег­ко… Щоб до­по­ма­га­ти іншим, по­ча­ла зай­ма­ти­ся гро­мадсь­кою просвітниць­кою ро­бо­тою: еко­номічна просвіта, пра­во­ва до­по­мо­га сільським жінкам, підприємцям. Ство­рю­ва­ла ре­сурсні цен­т­ри, го­ту­ва­ла лідерів гро­мадсь­ких ор­ганізацій та сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва.
Які ос­новні цілі ре­алізо­вує Ва­ша спілка?
— Ре­фор­ми на селі, і це всім відо­мо, про­хо­дять над­то не­лег­ко по всій країні. То­му го­ло­вною ме­тою на­шої спілки є спри­ян­ня роз­вит­ку сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва та ство­рен­ня умов для за­до­во­лен­ня і за­хи­с­ту еко­номічних, соціаль­них, твор­чих та інших інте­ресів сільських жінок та їхніх сімей. Ми до­кла­даємо зу­силь для відбу­до­ви по­ки­ну­тих, за­нед­ба­них сіл, роз­вит­ку підприємниць­кої діяль­ності на селі, за­лу­чен­ня жінок, а та­кож чо­ловіків сільської місце­вості до участі в діяль­ності вла­ди та місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня.

Су­дя­чи із на­зви Ва­шої ор­ганізації (Спілка сільських жінок Ук­раїни), до її лав за­лу­че­но здебільшо­го жінок…
— Не зовсім так… До спілки вхо­дять не ли­ше жінки, які зай­ма­ють­ся сільсько­го­с­по­дарсь­ким ви­роб­ництвом, а й сільські вчи­телі, лікарі, соціальні працівни­ки, пенсіоне­ри, інші жи­телі се­ла. За­лу­ча­ють­ся та­кож на­уковці, пе­ре­роб­ни­ки сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції та її спо­жи­вачі.
Нині кількість членів спілки ся­гає 5487 осіб, із них 483 — чо­ловіки. Функціону­ють осе­ред­ки в 22 об­ла­с­тях Ук­раїни.

То Вас, на­пев­но, мож­на на­зва­ти інте­г­ра­то­ром та ак­ти­ва­то­ром сільської життєдіяль­ності.
— Не я, а спілка здійснює ор­га­ні­заційну, ко­ор­ди­наційну, інфор­маційну, кон­суль­та­тив­ну, на­вчаль­но-тренінго­ву ро­бо­ту. В центрі на­шої ува­ги — СІЛЬСЬКА ЖІНКА-ТРУДІВНИ­ЦЯ.
Але до цільо­вих груп, на які спря­мо­ва­на на­ша діяльність, вхо­дять співробітни­ки місце­вої, регіональ­ної та цен­т­раль­ної вла­ди, сільська інтелігенція (дип­ло­мо­вані спеціалісти: від ве­те­ри­нар­но­го ліка­ря і вчи­те­ля до бібліоте­ка­ря і по­штар­ки; ак­тивні чле­ни сільської гро­ма­ди), пенсіоне­ри та сільська мо­лодь.

Да­руй­те, да­вай­те уточ­ни­мо, ко­го Ви на­зи­ваєте інтелігенцією?
— Ро­зум­них лю­дей, які не бай­дужі до долі країни, справжніх гро­ма­дян не­за­леж­но від їхньої освіти чи на­уко­вих сту­пенів. Як го­во­рив уче­ний Ми­ки­та Мой­сеєв, учень зна­ме­ни­то­го ака­деміка Вер­надсь­ко­го: «Інтеліген­ти — це зви­чайні лю­ди, які після ро­бо­ти зби­ра­ють­ся ра­зом і об­го­во­рю­ють про­бле­ми країни, ду­ма­ють про май­бутнє».

До­б­ре ска­за­но. Що дає сільсько­му жи­те­лю участь у цій спілці?
— Як­що ска­за­ти од­ним ре­чен­ням, пі­­д­­ня­ти рівень своєї ком­пе­тент­ності в но­вих, до­сить склад­них і не­лег­ких, умо­вах роз­вит­ку се­ла, вклю­чи­ти­ся в еко­номічну діяль­­ність, ста­ти ак­тив­ним чле­ном сільської гро­ма­ди, зре­ш­тою, сфор­му­ва­ти лі­­дер­­ські на­ви­ки, які зна­доб­лять­ся для під­ви­щен­ня якості на­шо­го спільно­го жит­тя.
Зро­зумійте, нам потрібно по­до­ла­ти один із не­доліків на­шої мен­таль­ності — «моя ха­та скраю». У си­с­темі ко­лек­тив­но­го са­мо­за­хи­с­ту, яку ми спільно фор­муємо, ко­жен член спілки стає більш за­хи­ще­ним, і не ли­ше в пра­во­во­му плані. Сільська лю­ди­на не по­вин­на відчу­ва­ти се­бе по­ки­ну­тою на­приз­во­ля­ще.

А чо­му Ви так ба­га­то ува­ги приділяєте са­ме пра­вовій просвіті сільських гро­ма­дян та пра­вовій до­по­мозі сільським жінкам? Ду­маєте, це так важ­ли­во?
— Так. Про­бле­ма пра­во­вої за­хи­ще­ності сільсько­го на­се­лен­ня Ук­раїни, особ­ли­во жінок, є однією із най­гостріших та най­ак­ту­альніших. Пра­ва жінок на пра­цю, от­ри­ман­ня зар­пла­ти, рівноз­нач­ної оп­латі чо­ловікам за од­­­на­ко­ву пра­цю, рівний до­ступ до ма­теріаль­них і ду­хов­них благ, освіти, інфор­мації, на­дан­ня ме­дич­них по­слуг — ці пра­вові прин­ци­пи що­до сільсько­го жіноцтва ча­с­то по­ру­шу­ють­ся.
Ну що там гріха таїти, у сільській місце­вості ба­га­то без­робіття, часті ви­пад­ки не­до­три­ман­ня тру­до­во­го за­ко­но­дав­ст­ва ро­бо­то­дав­ця­ми. Має зна­чен­ня та­кож низь­кий ступінь гро­мадсь­кої са­мо­ор­ганізо­ва­ності та відсутність сільсько­го проф­спіл­ко­во­го ру­ху. Ну і, зви­чай­но, низь­кий рівень пра­во­вої гра­мот­ності сільсько­го на­се­лен­ня, відсутність си­с­те­ми пра­во­вої освіти та по­пу­ля­ри­зації пра­во­вих знань се­ред се­лян.

Має зна­чен­ня, на­пев­но, і не­до­стат­ня уре­гу­ль­о­ваність рин­ко­вих відно­син з бо­ку дер­жа­ви…
— Са­ме так. Ро­бо­то­давці змен­шу­ють зар­пла­ту, ско­ро­чу­ю­чи ви­т­ра­ти на поліпшен­ня умов праці за­для підви­щен­ня кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції. Чин­не за­ко­но­дав­ст­во що­до вре­гу­лю­ван­ня більшості про­цесів, що відбу­ва­ють­ся на сільсько­му рин­ку праці, має ба­га­то про­га­лин і су­пе­реч­но­с­тей. А це ча­с­то ви­ко­ри­с­то­ву­ють під час роз­гля­ду спорів на ко­ристь ро­бо­то­давців, а не сільських працівників.

Ви го­во­ри­те як про­фесійний юрист.
 — Пра­во­знав­ст­во до­во­ди­ло­ся ос­во­ю­ва­ти са­мо­туж­ки. У нашій спілці пра­цю­ють ви­со­ко­про­фесійні юри­с­ти. Во­ни зна­ють, що ча­с­то стає про­бле­мою ви­тре­бу­ва­ти май­нові паї із май­на ко­лишніх ко­лек­тив­них сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємств. А ци­ми про­бле­ма­ми зай­ма­ють­ся пе­ре­важ­но літні жінки та пен­сіонер­ки. То­му до­по­ма­гаємо їм.
В ук­раїнсько­му селі тра­диційно ви­ни­ка­ють про­бле­ми до­б­ро­сусід­сь­ких відно­син (на­при­клад, часті конфлікти че­рез межі зе­мель­них діля­нок, з при­во­ду шко­ди, за­вда­ної до­маш­нь­ою ху­до­бою і пти­цею, су­пе­ре­чок на­вко­ло спільно­го ви­ко­ри­с­тан­ня різно­манітних угідь — па­со­вищ, сіно­косів, лісів, річок, дже­рел). Тре­ба вчи­ти­ся їх вирішу­ва­ти цивілізо­ва­но, а не як у ми­ну­ло­му ба­ба Па­ра­ска і ба­ба Па­лаж­ка.
Ще од­на про­бле­ма. У на­ших нинішніх соціаль­но-еко­номічних умо­вах нерідкі ви­пад­ки на­силь­ст­ва у сім’ї, від яко­го страж­да­ють на­сам­пе­ред жінки і діти.
Вра­хуй­те ще такі важ­ливі чин­ни­ки, як відо­ма всім нам ко­рум­по­ваність та інертність ук­раїнської пра­во­за­хис­ної си­с­те­ми, пе­ре­важ­на кон­цен­т­рація юри­дич­них та су­до­вих інстанцій у містах, їхня відірваність від сільської місце­вості. А пе­ре­ван­та­женість судів криміна­ль­ни­ми спра­ва­ми! Ду­маю, ви зго­ди­те­ся зі мною, що про­бле­ми, яки­ми ми зай­маємо­ся, справді ак­ту­альні. На­ша пра­во­ва до­по­мо­га потрібна лю­дям.

Аб­со­лют­но зго­ден. А як Ваша спілка ста­вить­ся до євроінте­г­рації Ук­раїни?
— Ми по­винні спри­я­ти до­сяг­нен­ню євро­пейсь­ких стан­дартів як у ви­роб­ництві сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції, так і в до­сяг­ненні відповідної якості жит­тя. Є ще по­нят­тя соціаль­них стан­дартів, стан­дартів рівня жит­тя, си­с­те­ми суспільних відно­син. Ми маємо «сво­го не цу­ра­ти­ся і чу­жо­му на­вча­ти­ся». За­вдя­ки діяль­ності про­ектів 12 зіньківчан по­бу­ва­ли у Швеції; п’яте­ро — у Польщі, чет­ве­ро — в Німеч­чині. Зінківська зем­ля зустріча­ла де­ле­гації 27 країн. Ми вод­но­час учи­мо­ся в Євро­пи та се­бе по­ка­зуємо світові.

З ким Ви співпра­цюєте, хто Ваші парт­не­ри по до­б­рих спра­вах?
— Що мас­штабніши­ми ста­ва­ли наші про­ек­ти і шир­ша­ло ко­ло за­вдань, які ми ос­во­ю­ва­ли, то більше парт­нерів у нас з’яв­ля­ло­ся.
З ме­тою кон­солідації зу­силь спілка ук­ла­ла ме­мо­ран­ду­ми про співпра­цю із низ­кою гро­мадсь­ких ор­ганізацій. Тоб­то до чис­ла на­ших парт­нерів на­ле­жать ВГО «Національ­на асоціація до­рад­чих служб Ук­раїни», ГО «Інсти­тут сільсько­го роз­вит­ку», Міжна­род­ний фонд «Відро­д­жен­ня»; ГО «Інсти­тут аг­рар­них ринків», ТОВ «Пол­тавсь­ка об­лас­на сільсько­го­с­по­дарсь­ка до­рад­ча служ­ба», ВГО «Гро­ма­дянсь­кий пар­ла­мент жінок Ук­раїни», ВГО «Асоціація соціаль­но­го підприємництва» та ба­га­то інших.
 Співпра­цюємо з рай­он­ною ра­дою та адміністрацією Зіньківсько­го рай­о­ну Пол­тавсь­кої об­ласті, з міністер­ст­ва­ми і відом­ст­ва­ми Ук­раїни та інши­ми інсти­туціями. Ор­ганізація та­кож тісно співпра­цює з аг­рар­ни­ми на­уко­ви­ми ус­та­но­ва­ми Ук­раїни, Асоціацією фер­мерів Ук­раїни, Національ­ною асоціацією ко­о­пе­ра­тивів Ук­раїни.
 Спілка сільських жінок є чле­ном Все­ук­раїнської ко­аліції із на­дан­ня пра­во­вої до­по­мо­ги, та на­разі — співви­ко­нав­цем про­ек­ту «За­хист цивільних та гро­ма­дянсь­ких прав в Ук­раїні». На­ша спілка ста­ла за­снов­ни­ком Гро­мадсь­кої ор­ганізації «Асоціація роз­вит­ку сільської місце­вості Пол­тав­щи­ни» та Все­ук­раїнської гро­мадсь­кої ор­ганізації «Інте­лек­ту­аль­ний фо­рум Ук­раїни».

Я так зро­зумів, що до ак­тив­ної гро­мадсь­кої ро­бо­ти Ви пе­рей­ш­ли від спро­би зай­ма­ти­ся підприємниць­кою діяльністю, ад­же ор­ганізу­ва­ли своє фер­мерсь­ке гос­по­дар­ст­во. Що ста­ло го­ло­вним рушієм та­ко­го пе­ре­хо­ду?
— До­по­мог­ти жінкам, та й чо­ловікам, які хо­чуть ста­ти сільськи­ми підприємця­ми, то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми. В ціло­му — спри­я­ти ак­тивізації сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва в Ук­раїні. У нас, на Пол­тав­щині, як і в усій Ук­раїні, ви знаєте, най­кращі в світі грун­ти — чор­но­зе­ми. А ма­ка­ро­ни куп­ляємо у євро­пейсь­ких сусідів, греч­ку — в Ки­таю. Па­ра­докс! На­ша грив­ня фінан­сує роз­ви­ток чу­жо­го аг­рар­но­го сек­то­ру, а наші трудівниці і трудівни­ки, до речі, з ви­щи­ми освіта­ми, пра­цю­ють на чу­жих по­лях, об­слу­го­ву­ють євро­пейців. Тоб­то у нас є все для то­го, щоб ми жи­ли за­мож­но, чес­но пра­цю­ю­чи на своїй землі. Вся спра­ва — в уп­равлінні, в ро­зумній ор­ганізації на­шо­го жит­тя. Потрібно сфор­му­ва­ти но­вий аг­рар­ний ме­недж­мент.
У се­лах ба­га­то ро­зум­них, пра­це­люб­них, енергійних лю­дей. Їм потрібна до­по­мо­га. Як у пра­во­во­му плані, так і в плані роз­вит­ку еко­номічно­го мис­лен­ня, інно­ваційності. Тоді во­ни змо­жуть ство­ри­ти свою спра­ву. Тим більше, що для по­ши­рен­ня та­кої просвіти мож­на за­лу­чи­ти гроші інших країн, так зва­них до­норів.
Я справді ма­ла досвід ство­рен­ня влас­но­го фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва. До­во­ди­ло­ся до­ла­ти так ба­га­то пе­ре­пон, вирішу­ва­ти ма­су про­блем на шля­ху до йо­го ор­ганізації. Я вже тоді ро­зуміла, що аг­рар­на га­лузь мо­же ста­ти точ­кою про­ри­ву для ук­раїнської еко­номіки. Га­даю, досвід, на­ко­пи­че­ний мною та сільськи­ми ак­тивіста­ми, потрібно пе­ре­да­ва­ти іншим се­ля­нам.

Ро­зумію Вас. Справді, не­лег­ко в 1992 р. бу­ло ор­ганізу­ва­ти фер­мерсь­ке гос­по­дар­ст­во. Відо­мо, що навіть во­льові чо­ловіки іноді па­су­ва­ли пе­ред труд­но­ща­ми. Як да­ва­ла­ся но­ва спра­ва Вам, жінці?
— А ме­не труд­нощі за­во­дять, ак­ти­ву­ють, сти­му­лю­ють до праці, до діяль­ності. Хо­четь­ся здо­ла­ти всі пе­ре­по­ни. Зга­ду­ють­ся сло­ва Іва­на Фран­ка, ве­ли­ко­го ук­раїнця: «Лу­пай­те цю ска­лу, не­хай ні жар, ні хо­лод не спи­нить вас. Бо вам при­зна­че­но ска­лу се­сю роз­бить!». Або: «Вста­вай, хто жи­вий, в ко­го дум­ка по­вста­ла. Го­ди­на для праці на­ста­ла…». У нас раніше бу­ли іде­а­ли. Ми гар­ту­ва­ли­ся, як сталь.